Застосування тих чи інших форм контролю над цінами та їх обмеження змінюються залежно від економічної ситуації і динаміки цін. Вагомим є обмеження частки заробітної плати, яку компанії мають право переносити на ціни.Так, в останні роки ця частка становила від 40 до 65%. Природно, що введення такого обмеження впливає на можливості збільшення заробітної плати.
В Японії заборонено встановлювати «несправедливі» як монопольно високі, так і монопольно низькі ціни, що переслідують ціль «вибити» конкурента з ринку. Вжито обмежувальних заходів щодо одночасного підвищення цін. Вони поширюються на галузі, де обсяг виробництва більше 30 млрд. єн. Якщо в таких галузях більше двох фірм протягом трьох місяців підняли ціну приблизно на ту саму величину (в абсолютному вимірі чи у відсотках), то Комісія зі справедливих угод вправі зажадати від них доповіді про причини такого підвищення і за необхідності вдатися до розслідування. Винятки передбачені лише на випадок різкого погіршання ділової кон’юнктури, коли ціни падають нижче витрат і виникає загроза банкрутства значної кількості фірм галузі. З дозволу Комісії у такому разі допускається узгодження виробниками обсягів виробництва, продажів, капіталовкладень, рівнів завантаження устаткування та цін. Коли Комісія одержує заяву з проханням про дозвіл таких дій, вона зобов’язана в короткий термін обнародувати причини своєї згоди чи відмови. Ухвалюючи рішення, вона повинна консультуватися з міністром, до компетенції якого віднесено відповідну галузь.
Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м’ясо і молочні продукти, залізничні тарифи, тарифи на водо- і теплопостачання, електроенергію і газ, освіту і медичне обслуговування. Загалом регулюється близько 20% споживчих цін.
Фінляндію в 80-ті роки називали «скандинавською Японією», оскільки вона досягла високого рівня економічного розвитку й посіла одне з перших місць у світі за рівнем життя населення. І хоча економіка Фінляндії спирається, в основному, на приватну власність і вільне підприємництво, держава відіграє роль важливого регулятора економічного розвитку країни, зокрема політики встановлення цін.
У політиці ціноутворення державі належать важливі функції. Через міністерство торгівлі здійснюються планування і контроль над цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії (особливо бензин), продукцію винно-горілчаної промисловості. Значна роль державного сектору в кредитуванні підприємництва, орієнтованого на реалізацію товарів і послуг за цінами, доступними для населення з середнім і низьким рівнем доходів. Фірми, що організують продаж товарів за низькими цінами, одержують від держави кредит на значні терміни під низькі відсотки. У цілому система ціноутворення Фінляндії характеризується гнучкістю і стимулюванням споживання, особливо у сфері роздрібних цін і послуг.
У соціально орієнтованій ринковій економіці Фінляндії через ціни, податкове регулювання забезпечується проведення низки заходів, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення.Взяти, приміром, торгівлю овочами, фруктами, цитрусовими. У цій північній країні протягом року є досить представницький вибір таких продуктів за невисокими цінами. Держава заохочує торгівлю вітамінізованими продуктами, не обкладаючи податком їх ввіз у країну, в ряді північних районів існують і пільги щодо їх реалізації.
Практично всі національні програми по найважливіших галузях економіки Фінляндії базуються на планово-розрахунковому ціноутворенні, оскільки ринкове ціноутворення ефективно регулює лише поточні потреби суспільства.
Як бачимо, в цивілізованих країнах держава не відсторонюється від контролю за ціноутворенням на внутрішньому ринку і від розумного регулювання цін, причому вирішує ці задачі різними методами, з урахуванням особливостей розвитку ринкової економіки країни.