У невеликих магазинах самообслуговування, які мають прилавок обслуговування, всі товари оплачуються через цей прилавок. Продавець прилавка обслуговування спочатку підраховує вартість товарів, відібраних покупцем в залі, а потім відпускає товари через прилавок, додаючи їх вартість до раніше підрахованої суми. При цій системі розрахунків прилавок обслуговування розташований біля виходу з торгового залу.
Впровадження самообслуговування змінює підходи до визначення схеми технологічного планування приміщень магазину і його торгового залу, улаштування вузлів розрахунку, постачання магазину товарів, механізації процесів праці, організації матеріальної відповідальності тощо.
Принципова відмінність методу самообслуговування від традиційного методу продажу товарів полягає у значно більшій свободі покупців, які вільно рухаються в торговому залі, самостійно вибирають і відбирають товари. Це дозволяє всім покупцям, які перебувають в торговому залі або відділі, одночасно оглядати і відбирати необхідні їм товари, створює сприятливу психологічну обстановку для здійснення комплексної купівлі, підвищує кількість імпульсних покупок, а також спрощує і прискорює процеси продажу товарів.
Під час продажу за методом самообслуговування важливу роль відіграє розміщення і викладка товарів, які повинні створювати зручні умови для огляду і вибору товарів покупцями, скорочення витрат праці персоналу магазину на поповнення запасів у торговому залі.
Для забезпечення самостійного огляду і відбору покупців при продажу товарів за методом самообслуговування передбачають:
– застосування обладнання для відкритого викладання товарів (тара-обладнання, піддони, кошики, острівні і пристінні гірки, холодильні прилавки відкритого типу);
– лінійну систему розташування обладнання в торговому залі;
– розташування товарів у торговому залі з урахуванням частоти і психології попиту, виключення зустрічних і перехресних потоків покупців;
– використання найбільш ефективних прийомів викладання товарів і способів розміщування на обладнанні;
– надання допомоги покупцям при огляді і виборі товарів;
– створення умов для самостійної перевірки покупцям якості і маси товарів;
– чітке позначення цін, наявність плакатів, анотацій про споживчі властивості товарів;
– організацію внугрішньомагазинної реклами та інформації про розташування товарів у торговому залі, послуги, правила роботи магазину;
– забезпечення покупців індивідуальними кошиками, візками та іншими засобами для відбору товарів і доставки їх до вузла розрахунку;
– організацію зберігання особистих речей покупців.
Завершальний етап операцій продажу товарів за методом самообслуговування передбачає, що покупці відібрані ними товари укладають в інвентарний кошик або візок і доставляють до вузла розрахунків.
У вузлі розрахунку повинні проводитися розрахунки як за товари, відібрані покупцем у зоні самообслуговування, так і отримані ним через прилавок обслуговування.
При цьому в обмін на гроші покупець отримує касові чеки, які підтверджують факт придбання ним товарів і правильність розрахунків, а також служать підставою для обміну чи повернення товарів відповідно до норм чинного законодавства.
Розрахунок за товари є невід'ємним елементом процесу продажу, тому якість його організації та виконання істотно впливає на рівень торговельного обслуговування населення.
Розрахунки за товари, куплені у продовольчому магазині самообслуговування, у тому числі і за відпущені продавцем через прилавок, проводиться тільки в єдиному вузлі розрахунків та контролю.
Не дозволяється вимагати від покупців попередньої оплати товарів, які продані через прилавок у торговельному залі магазину самообслуговування, а також перевіряти при виході з магазину покупки після сплати за них у вузлі розрахунків та контролю (подвійний контроль). Адміністрація магазину мас право проводити лише вибіркову перевірку правильності оплати і контролювати роботу касира.
Практика організації торговельного обслуговування показує, що в структурі витрат часу покупців на придбання товарів до 25—30 % припадає на очікування та розрахунок за покупку. Швидкість обслуговування покупців та культура торгівлі в магазині залежать від точного дотримання правил розрахунку, вибору оптимального виду і типу ЕККА, забезпечення високого рівня професійної підготовки осіб, зайнятих у вузлах розрахунку. Робота з метою скорочення часу розрахунку з покупцями за товари може бути умовно розділена на два основні напрямки:
1) впровадження більш ефективних систем і технологій розрахунків за покупки;
2) оснащення підприємств сучасними видами високопродуктивних багатофункціональних реєстраторів розрахункових операцій (ЕККА, касові термінали, вагокасові комплекси та ін.).
Як відомо, отримання грошей за товари при застосуванні традиційного методу продажу залежно від прийнятої в магазині схеми організації торгово-технологічного процесу здійснюють або продавці окремих відділів, або касири вузлів розрахунку. При застосуванні методу самообслуговування ці операції виконують контролери-касири, робочі місця яких розташовані або у відокремлених відділах (зональні вузли розрахунку, децентралізована форма розрахунків), або в єдиному вузлі розрахунку (загальні вузли розрахунку, цетралізована форма розрахунків).
У непродовольчих магазинах самообслуговування використовують централізовану і децентралізовану форми розрахунків на лініях обладнання.
При централізованій формі розрахунків покупець сплачує за товари, підібрані ним у різних секціях магазину, у будь-якій з кас єдиного вузла розрахунку та контролю, що розташований, як правило, біля виходу з магазину. У багатоповерхових спорудах магазинів розрахунки проводяться у вузлі розрахунків та контролю, який розташований біля виходу з поверху.
При децентралізованій формі розрахунків покупці оплачують покупки у касах, розташованих у середині та кінці ліній обладнання.
У непродовольчих магазинах із розміром площі торговельного залу 1000-3000 м, де на поверсі розташовано два і більше споживчих комплексів, можуть бути встановлені єдині вузли розрахунків та контролю як на кожному поверсі, так і у кожному споживчому комплексі.
У магазинах з розмірів площі торговельного залу одного поверху більше 3000 м бажано поєднувати централізовану форму розрахунків із децентралізованою.
У централізованих вузлах розрахунків касові кабіни бажано розміщувати так, щоб контролер-касир був звернений обличчям до потоку покупців, які виходять з торговельного залу. При цьому прохід для покупців має бути зліва від контролера-касира.
При децентралізованій формі розрахунків бажало використовувати касову стрічку з клейовою основою і касовий чек наклеювати на упаковку товару.
З погляду організації загального торгово-технологічного процесу магазину самообслуговування найбільш ефективним вважається здійснення централізованих розрахунків, яке дозволяє:
– звільнити продавців-консультантів від виконання функцій розрахунку з покупцями і упаковування товарів, натомість більше уваги приділяти консультаціям покупців;
– при здійсненні покупцем кількох купівель у різних відділах (секціях) магазину провести одночасний розрахунок за них;
– рівномірно розподілити потоки покупців між робочими місцями контролерів-касирів;
– підвищити продуктивність праці контролерів-касирів і оптимізувати їх чисельність.
Форма розрахунків має тісний зв'язок із системою розстановки обладнання в торговому залі і його технологічним плануванням. Правильне вирішення цих питань забезпечує вільний доступ покупців до товарів і надання їм необхідної консультації, найкращі умови для руху потоку покупців у торговому залі, швидкий відбір без перешкод від зустрічних та перехресних потоків, проведення розрахунків за всі товари в максимально короткий час тощо. Тому технологічне планування магазинів самообслуговування при впровадженні єдиних вузлів розрахунків необхідно здійснювати в такий спосіб, щоб забезпечити:
– вибір найбільш доцільних видів обладнання для застосування обраного варіанта схеми розстановки торгово-технологічного обладнання в торговому залі;
– підвищення ефективності використання торгової площі та оптимізацію значень коефіцієнтів заставленої та демонстраційної площі;
– раціональне розміщення товарних груп у торговому залі;
– можливість ефективного контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей в торговому залі.
За своїм призначенням площа торговельного залу магазину самообслуговування поділяється на такі зони:
– площу, що зайнята обладнанням для демонстрації та розміщення товарів;
– площу, що зайнята вузлами розрахунку та контролю;
– площу для проходів покупців.
Найбільш раціональним є лінійне планування торговельного залу, яке створює найкращі умови для згрупування і розташування товарів, і збільшує демонстраційну площу. При такому плануванні більш ефективно використовуються внутрішні засоби реклами та інформації, раціональніше регулюється потік покупців. Обладнання розташовують у вигляді чітких ліній, паралельно напряму руху покупців. Необхідно максимально використовувати пристінне обладнання і обладнання приміщень для підготовки товарів до продажу. При розміщенні товарних секцій у магазині самообслуговування основою є правильний розподіл площі під окремі групи товарів, який залежить від конкретних умов.
Якщо торговельний зал невеликий, то недоцільно ділити його на секції. У цьому разі необхідно розмістити товари так, щоб задовольнити потреби покупців.
Чим більша частота придбання товарів окремих груп, тим більша площа потрібна для їх розміщення. Такий принцип розташування товарних секцій дозволяє рівномірніше поповнювати товарні запаси у торговельному залі та раціональніше використовувати торговельну площу.