• другий – відносини зі споживачами (клієнтами) всього того, що продукується підприємцем для ринку.
Увесь спектр таких взаємовідносин (зв’язків) здійснюється на основі дотримання власних прав і намагання виконувати ті зобов’язання, котрі підприємець гарантує своїм партнерам при встановленні з ними будь-яких конкретних форм співробітництва. Такі права і обов’язки закріплюються у договорі, що має бути підписаний підприємцем та його партнерами.
Договір опосередковує взаємини стосовно праці, виробництва і реалізації продукції (послуг) і є основною формою практичного здійснення ринкових відносин між контрагентами діючої системи господарювання. Ще в давнину знані у світі особистості говорили: «про що домовляться, те й панує» (Демосфен) або «основа права – вірність слову і договору» (Цицерон). З розвитком суспільства та зміною його формацій одразу виникає об’єктивна необхідність договору як адекватної форми зв’язків між членами суспільства, між людиною і державою в царині господарської діяльності.
Договори дуже широко використовують у різних сферах права (трудовому, господарському законодавстві тощо), де вони відіграють важливу роль щодо регулювання людських взаємовідносин. Саме у ринковій економіці договори є визначальною і майже єдиною правовою формою (основою) партнерських взаємовідносин.
Істотне розширення ринкових відносин, велика різноманітність договорів між партнерами вимагають водночас збереження фундаментальних принципів договірних взаємин, котрі роблять договір універсальною формою існування ринку.
В основу будь-якого договору покладено зобов’язання, відповідно до яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої особи (боржника) здійснення певних дій або отримання зиску від їхнього виконання. Дієвість договору забезпечується виконанням передбачених для нього вимог: угода сторін; дієздатність партнерів; предмет договору; юридична основа договору. Її становить мета, якої мають досягти партнери, та відшкодування, очікуване кожним партнером в обмін на його зобов’язання.
Договір вважається укладеним і юридично чинним з моменту його підписання партнерами.
У різних сферах з метою організації людських взаємовідносин застосовується дуже багато видів і форм договорів. Насамперед треба знати, що у ринковій системі господарювання існує два види договорів: установчий і підприємницький.
Установчий договір письмовий документ; що свідчить про волевиявлення фізичних або юридичних осіб щодо створення (заснування) нової організаційно-правової структури задля реалізації будь-якої конкретної підприємницької ідеї.
Підприємницький договір відображає волевиявлення сторін стосовно не організації (створення, заснування), а безпосереднього здійснення підприємницької діяльності; він не передбачає (не вимагає) об’єднання сторін, що домовляються між собою, в певну організаційну форму. Зміст прав і обов’язків партнерів залежить від предмета договору. Ним можуть бути, наприклад, купівля-продаж, оренда, кооперування, посередництво тощо. Виходячи з цього, підприємницький договір відповідно до його предмета завжди має якусь конкретну форму[17].
Договірні зв'язки магазину «Шедевр» з постачальниками товарів здійснюються на основі підприємницького договору, який дозволяє здійснювати підприємницьку діяльність без створення певної організаційної форми чи об'єднання сторін, що домовляються між собою. Предметом договору магазину з постачальниками є купівля-продаж продукції. Виходячи з цього, магазин застосовує два види договорів: договір купівлі – продажу продукції, виробленої підприємством та договір на поставку товарів. Опишемо сутність і особливості договорів, за якими здійснюється процес товаропостачання магазину.
Договір купівлі – продажу включає такі складові:
1) предмет договору;
2) кількість товару;
3) якість пропонованої на продаж продукції;
4) відпускна (договірна) ціна одиниці товару;
5) форма оплати;
6) термін поставки;
7) упаковка (перелік вимог щодо цього);
8) порядок приймання товару;
9) штрафні санкції;
10) форс-мажорні обставини;
11) вирішення суперечок;
12) інші умови договору.
Договір на поставку товарів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певних товарів покупцям з обумовленою формою оплати. Він за структурою містить розділи:
1) предмет договору та інші загальні умови;
2) зобов’язання сторін;
3) організація поставок продукції;
4) надання послуг покупцеві;
5) ціни і порядок розрахунків;
6) майнова відповідальність;
7) заключні положення (адреси, відвантажувальні і банківські реквізити тощо).
Основними постачальниками шкіряного взуття до магазину є: Дніпропетровська, Київська, Прилуцька взуттєві фабрики. Також укладений договір з польськими виробниками взуття. Постачання шкіряного одягу здійснюється за укладеними договорами із італійськими та російськими виробниками. Питання про укладання договорів контролює директор магазину, а безпосередньо самим постачанням товарів і порядком укладення договорів з постачальниками займається менеджер із закупівлі товарів. Процес укладання договору відбувається між представником магазину (менеджером із закупівлі товарів) і представником постачальника товару (працівником відділу збуту).
5. Організація продажу товарів та обслуговування покупців
Торгово-технологічний процес в магазині– це комплекс послідовних операцій, які виконуються функціональним структурними ланками або окремими працівниками магазину з приймання товару, його зберігання, підготовки до продажу, викладання та поповнювання товару в торговельному залі, з обслуговування покупців та здійснення обліково-розрахункових операцій.
Залежно від асортименту товарів, які реалізує магазин, розмірів і планування останнього, ступеня готовності товарів до продажу, зміст технологічного процесу може бути різним.
Торгово-технологічний процес складається ізосновнихтадопоміжних операцій. До основних відносять операції, пов’язані з продажем товарів і обслуговуванням покупців, а саме: виявлення попиту, формування асортименту товарів, розміщення та викладання товарів у торговому залі, операції з відпуску товарів, розрахунок за товари тощо. Додаткові операції включають: приймання товарів за кількістю та якістю, розпакування, зберігання, підготовку до продажу, доставку у торговий зал, організацію зберігання та здавання тари.
Фактори, що впливають на торгово-технологічний процес:
– попит та пропозиція товарів;
– ступінь готовності товарів до продажу;
– стан товарних запасів та матеріально-технічна база магазинів;
– система товаропостачання;
– тип, розмір, спеціалізація магазинів.
При організації торгово-технологічного процесу в магазині «Шедевр» дотримувались наступних принципів:
– створення максимальних зручностей для покупців при виборі товарів, економії їх часу та забезпечення високої культури обслуговування;
– раціональне використання торгової площі магазинів;
– раціональне використання обладнання;
– створення комфортних умов праці для працівників;
– досягнення економічної ефективності роботи магазину;
– створення умов для збереження фізико-хімічних властивостей товарів та збереження товарно-матеріальних цінностей;
- забезпечення комплексного підходу до вибору оптимальних варіантів продажу товарів.
Торгово-технологічний процес можна розподілити на три частини.
1. Операції з товарами до пропозиції їх в торговельному залі покупцям (розвантаження, доставка в зону приймання, приймання, доставка на зберігання, зберігання, подача в торговельний зал, викладка).
2. Операції по безпосередньому обслуговуванню (зустріч покупців, пропозиція товарів, відбір товарів, розрахунок).
3. Додаткове обслуговування (приймання замовлень, розкрій тканини, доставка товарів на дім).
Торгово-технологічний процес в даному магазині поділяється на дві частини:
– операції з товарами до пропозиції їх в торговельному залі покупцям;
– операції по безпосередньому обслуговуванню.
На прикладі операцій з шкіряним взуттям, яке реалізується в крамниці, покажемо сутність торгово-технологічного процесу в магазині «Шедевр».
Основні етапи підготовки шкіряних виробів до продажу.
1. Приймання шкіряного взуття за кількістю і якістю.
Під час приймання товарів по кількості слід керуватися інструкцією П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю». Приймання товарів у магазині здійснює матеріально-відповідальна особа. Під час приймання товару в тарі перевіряють її цілісність і приймають товар за кількістю тарних місць, тобто перераховують ящики, коробки тощо. Під час приймання товарів за кількістю зі складу магазину звіряють фактичну кількість отриманого товару з даними супровідного документа, якою є накладна.
2. Підготовка шкіряного взуття до подачі на робоче місце.
Більшість товарів які надійшли в магазин треба підготувати до продажу, бо значна частина їх в тарі отже, могла пом'ятися, запилитися, тобто втратити свій первісний товарний вигляд. Попередня підготовка вивільняє працівників під час продажу товарів, внаслідок чого зменшуються затрати часу покупців і товарні втрати, підвищується продуктивність праці продавців, збільшується товарооборот і пропускна спроможність магазину.
Під час підготовки товару до продажі поліпшують його зовнішній вигляд, а це сприяє підвищенню культури торгівлі.
Підготовка товарів до продажу включає такі основні операції:
– розпакування – вивільнення товару від зовнішньої тари в якій його привезли. Основна вимога до розпакування – зберегти якість товарів, тари і упаковки.
– сортування – групування виробів за асортиментними ознаками, тобто за розмірами, фасонами, цінами, а також перевірка відповідності ціни, сортності, позначених на маркуванні і в супровідних документах.