Курсова робота
на тему: «Організація роздрібної торгівлі непродовольчими товарами»
Вступ
Події останніх років в Україні, зміни в економіці, пов'язані з переходом до ринкових відносин, призвели до значного збільшення об'єму ринку споживчих товарів, розширення їх асортименту, особливо за рахунок різкого збільшення на вітчизняному споживчому ринку частки імпортних товарів. У зв'язку із зміною форм власності істотно змінилася подоба торгівельних підприємств і характер їх діяльності.
Торгівля в Україні є одним з видів економічної діяльності, які найшвидше зростають. Обсяг роздрібного товарообігу України, за даними Державного комітету статистики, в 2007 році склав 91,9 млрд. грн., що в порівняльних цінах на 23% більше обсягу минулого року. Питома вага оптової та роздрібної торгівлі у ВВП протягом 2003–2007 рр. коливається в межах 11–12%, що є другим результатом після промисловості. Однак, цей показник є дещо нижчим, ніж у таких країн, як Російська Федерація (19–20%), Польща (18–19%), США (15–16%) та Великобританія (14%).
Це свідчить про порівняну нерозвиненість цього виду економічної діяльності в нашій країні. Особливо ненасиченим є ринок роздрібної торгівлі. За оцінками консалтингової компанії AT Kearney, яка щорічно складає Global Retail Development Index, на сьогодні найперспективнішими з позиції потенційного розвитку торгівельних мереж є ринки країн, що розвиваються, зокрема, у трійку найпривабливіших країн увійшли Індія (1), Росія (2) і Україна (3).
Основним фактором розвитку сфери торгівлі в Україні є зростання доходів населення, яке визначається темпами росту реальної заробітної плати та зниженням рівня безробіття. Проте, зростання доходів населення в 2007 р. не супроводжувалося адекватним розширенням товарної пропозиції. Це пов'язано зі зміною системи перерозподілу доходів, яка виражена у підвищенні заробітної плати при падінні темпів росту економіки в цілому. Рівень доходів ще не є достатнім для забезпечення всіх першочергових потреб, а ринок роздрібної торгівлі є недосить насиченим.
Тому, незалежно від тенденцій розвитку економіки, попит на непродовольчі, побутові та продовольчі товари зростає випереджальними темпами.
Саме тому, обираючи сегмент ринку роздрібної торгівлі для здійснення наступного аналізу та досліджень, зупинимося саме на ринку роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.
Роздрібна торгівля непродовольчими товарами здійснюється в торгових підприємствах: спеціалізованих, в тому числі фірмових, з універсальним асортиментом непродовольчих товарів і в значній мірі регулюється правилами продажу непродовольчих товарів, затверджених наказом МЗЕЗ і торгівлі України №294 від 27.05.96 р [1].
Метою курсової роботи є дослідження процесу організації торгівлі непродовольчими товарами, а саме виробами із шкіри. На основі вивчення економічної літератури і переробки теоретичного матеріалу, проаналізувати і оцінити економічні результати діяльності магазину «Шедевр».
Основними завданнями курсової роботи є:
- дослідити стан ринку торгівлі непродовольчими товарами в Україні;
- визначити основні фактори, що впливають на розвиток роздрібної торговельної мережі;
- проаналізувати економічну діяльність магазину;
- оцінити місцерозміщення магазину з продажу непродовольчих товарів;
- дослідити організацію продажу шкіряних виробів та взуття в магазині;
- оцінити рівень обслуговування покупців;
- зробити аналіз проблем даного магазину та висунути пропозиції стосовно їх розв’язання;
- запропонувати напрями вдосконалення організації торгівлі непродовольчими товарами.
Об’єктом дослідження є процес торгівлі шкіряними виробами у магазині «Шедевр».
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних проблем, пов'язаних з розвитком торгівлі непродовольчими товарами, а саме шкіряним одягом та взуттям.
Робота складається із вступу, п’яти пунктів плану (два з яких мають по два підпункти), висновків та пропозицій, переліку використаних літературних джерел, додатків.
1. Значення, задачі розвитку та удосконалення торгівлі непродовольчими товарами (шкіряними виробами)
Роздрібна торгівля – це діяльність з продажу товарів чи послуг безпосередньо кінцевим покупцям для їхнього особистого споживання або використання. При цьому не має значення, як саме (безпосередньо споживачеві, поштою, за замовленням по телефоном тощо) і де (в магазині, на вулиці, стадіоні чи вдома) продані товари чи надані послуги.
Проблеми розвитку роздрібної торгівлі, її відповідності потребам покупців особливо актуальні в умовах розвинутого «ринку покупців». Отже, при переході до ринкової економіки розвитку цієї галузі слід приділяти особливу увагу. В протилежному випадку всі заходи, спрямовані на стимулювання товаровиробників, будуть малоефективними, бо товари не надійдуть до споживачів у необхідному місці, в потрібній кількості, в зазначений строк і не будуть реалізовані через певну форму обслуговування [12].
Важливу роль у доведенні товарів від виробників до споживачів відіграють підприємства роздрібної торгівлі, кількість яких до недавнього часу з року в рік зростала. Так, за 1986–1990 роки кількість магазинів і дрібнороздрібних торговельних підприємств збільшилася на 3,7 тис. одиниць. За останнє ж десятиріччя тенденція змінилася на протилежну (рис. 1.1.). Як видно з рисунку, кількість підприємств роздрібної торгівлі за цей період постійно зменшувалась і на кінець 2000 року становила 103,2 тис., тобто 70,8% від їх кількості, що була на кінець 1990 року. Внаслідок цього знизилась і забезпеченість населення об´єктами роздрібної торгівлі. На рисунку 1.2 подана динаміка даного показника за останні 15 років [13].
Слід відзначити, що за 1986–1990 роки цей показник не змінювався, а за останні 10 років він зменшився в розрахунку на 10 тис. чоловік з 28 до 21 підприємства роздрібної торгівлі.
Стаціонарна мережа представлена наступними торговельними підприємствами: магазини, магазини-склади, також підприємства дрібнороздрібної торгівлі (павільйони, палатки, кіоски, ларьки, торговельні автомати).
На кінець 2000 року в Україні було зареєстровано 77,9 тис. магазинів, що складає 75,48% всієї мережі підприємств роздрібної торгівлі. Вони мають в своєму розпорядженні приміщення та обладнання, необхідні для виконання різноманітних торговельно-технологічних операцій. Розташовані магазини в капітальних стаціонарних будовах.
Однак, як видно з рисунку 1.3, частка магазинів у загальній кількості роздрібних торговельних підприємств за останні роки зменшилась: якщо на кінець 1990 року вона дорівнювала – 82,8%, то у 2000 році – 75,2%.
Особливо відчутно скоротилася мережа магазинів у сільській місцевості.
За аналізуємий період зменшилася і торговельна площа усіх магазинів та в розрахунку в середньому на один магазин (табл. 1.1). Найбільший середній розмір магазину мав місце у 1995 році: він складав 100 кв. м, а у 2000 році – лише 90 кв. м.
Таблиця 1.1 Динаміка середнього розміру одного магазину в роздрібній торгівлі України за 1986–2000 роки
| Рік | Торгова площа магазинів, тис. кв. м. | Кількість магазинів, од. | Середній розмір одного магазину, кв. м. |
| 1985 | 10195 | 116,6 | 87 |
| 1990 | 11300 | 120,6 | 94 |
| 1995 | 10950 | 109,5 | 100 |
| 1998 | 8786 | 94,3 | 93 |
| 1999 | 7755 | 85,4 | 91 |
| 2000 | 7029 | 77,9 | 90 |
| 2000 р. у% – до 1985 р. | 68,9 | 66,8 | 103,4 |
| – до 1990 р. | 62,2 | 64,6 | 95,7 |
Це пояснюється тим, що з поглибленням економічної кризи погіршувався фінансовий стан багатьох підприємств, особливо найбільш крупних за розмірами торговельної площі. Крім того, чимало магазинів виявились нерентабельними через незнання того, який товар необхідний споживачам та як організувати їх обслуговування. В результаті «вижили» тільки підприємства, керівниками яких були більш освічені підприємці. Значною мірою це відбувалось і через те, що саме у цей період інтенсивного розвитку набула дрібнороздрібна торговельна мережа, а також ринки.
За аналізуємий період частка продовольчих і непродовольчих магазинів в роздрібній торгівлі України зменшилась, а змішаних – збільшилась. Значною мірою це обумовлено тим, що на даному етапі розвитку країни підприємці не можуть бути впевнені у тому, який товар буде більше потрібний населенню завтра: адже ще не так давно українці переважно купували продукти харчування, а зараз все більшого значення у загальному товарообороті роздрібної торгівлі набувають такі товари, як одяг, взуття, меблі, автомобілі тощо.
На розвиток роздрібної торговельної мережі впливає і такий фактор як поведінка споживача. Так, більшість споживачів купують товари, зокрема непродовольчі, попередньо все обдумавши, дійшовши певного висновку щодо настійності потрібного товару і йде в магазин, уже знаючи, що він бажає придбати. Тому більшість підприємців дійшли висновку, що краще представити якомога більший асортимент товару та намагатися закріпити себе у свідомості споживача як незамінного помічника у здійсненні покупки аналогічного характеру.
1.2 Характеристика ринку шкіряного взуття в Україні
Сучасний ринок взуття також вражає своїм розмаїттям, однак українські виробники поступово втрачають на ньому свої позиції: все більше імпортних виробів, нерідко не найкращого ґатунку.
Вітчизняний виробник, покинувши потужні фабрики, перебрався у рятівну тінь напівкустарних майстерень. Високоякісне і дороге взуття провідних фірм поки що не по кишені абсолютній більшості населення країни, його частка в загальній структурі продажів не перевищує 5%. При загальному перевищенні пропозиції над попитом на ринку спостерігається брак взуття для всіх вікових груп, окрім молоді.