(17.38 Кб)
Айрширська порода. Ця худоба походить з Шотландії. Порода створена на основі англійських і шотландських тварин в 18 в. і довгий час залишалася в Шотландії основним виробником молока. Як і інша британська велика рогата худоба, вона інтродуцьована в багато країн світу, зокрема до Канади, куди потрапила з Англії в 19 в., і в США – головним чином в 20 в. Для айрширських корів характерні ліровидні роги і строката червоно-біла масть, причому червоний колір варіює від ясно-бурого до дуже темного. У першій чверті нашого сторіччя американці віддавали перевагу майже білим тваринам цієї породи, а в другій чверті виріс попит на особини з більшою часткою червоного кольору. Айрширські корови дрібніше голштино-фризських, але більше гернзейських. Вони полохливі і часто нервують. По надоях і жирності молока займають середнє положення між голштино-фризськими і гернзейськими коровами. Молоко біле з відносно дрібними жировими кульками.
(16.54 Кб)
Бура швіцька порода. Ця худоба, звана також просто бурою або просто швіцькою, походить з Швейцарії, головним чином з кантону Швіц. Порода дуже стародавня, створена одночасно як в’ючна і м'ясо-молочна. На початку нашого сторіччя її молочна продуктивність була покращена, і тепер вона входить до числа п'яти провідних порід молочного напряму в Північній Америці (разом з голштинською, джерсійською, гернзейською і айрширською). Як указує назва, типова масть – бура, різних відтінків, у більшості тварин суцільна, у деяких з білими відмітинами. У темніших особин шерсть навколо губ, на вухах і уздовж спини зазвичай декілька світліше, ніж в інших місцях. По розмірах ці корови на другому місці після голштино-фризських. Вони дуже спокійні, іноді навіть здаються млявими. По надоях, жирності, кольору молока і величині жирових кульок бура швіцька порода близька до айрширської.
(17.76 Кб)
Другорядні молочні породи. Основні молочні породи, розглянуті вище, в багатьох країнах сильно потіснили, іноді майже до повного зникнення, місцева молочна худоба. Так, м'ясо-молочні шортхорни, популярні колись не менше голштино-фризських форелі, зараз в більшості місць свого традиційного розведення перебувають далеко не на перших ролях. Серед інших другорядних молочних і м'ясо-молочних порід заслуговують особливої згадки червоні комолі корови зі сходу Англії, які, як і англійська червона м'ясна худоба,
активно
набули велике значення далеко від батьківщини, послуживши, зокрема, основою для створення декількох нових порід в Латинській Америці і на Ямайці. Ще одна порода подвійного призначення, що активно експортувалася, – дрібні, коротконогі декстери з південного заходу Ірландії, до цих пір високо ціновані небагатими селянами в багатьох країнах світу. Крупні данські червоні тварини молочного напряму були використані для створення багатьох порід червоної худоби в Балтійському регіоні і за його межами. У Канаді і США розлучаються також крупні м'ясо-молочні нормандці з півночі Франції – червоно-білої масті з характерними червоними «окулярами» – і червоні салерські корови з гірських районів півдня Франції. На Індійському субконтиненті, особливо в Пакистані, відомі відмінні м'ясо-молочні зебу, які дуже добре адаптовані до місцевих умов і забезпечують молоком крупні міста. Робоче-м'ясо-молочна порода гир з Індії – один з кращих виробників молока в цій країні. Вона експортувалася, особливо до Бразилії, і використовувалася для створення індо-бразильскої і американської браманської м'ясної худоби. Дві найважливіші в Пакистані молочні породи – червоний синдхи і сахивал червонувато-бурої масті, чия кров тече в жилах австралійського м'ясо-молочного зебу (гібрида сахивала, червоного синдхи і джерсійських тварин), австралійського фризького сахивала і високопродуктивної молочної породи тропіків ямайка-хоуп, отриманої при схрещуванні джерсійок з сахивальським биком.
Найбільш поширеніші на Україні породи ВРХ дані на вищеприведеному малюнку:http://www.fadr.msu.ru/rin/breeds/cows/centre.map
На Львівщині більш ніж з 20 племінних господарств, де виводились нові гібридні породи ВРХ, залишились лише:
Молочне скотарство:
1. Племгосподарство "Радехівське" Радехівський район - українська чорно-ряба
2. Племзавод "Селекціонер" - Сокальський район - українська чорно-ряба
3. Племзавод "Правда" - Бродівський район- українська чорно-ряба
М'ясне скотарство
1. Племзавод "Дрогобицький" – Дрогобицький район - герефордська, лімузин
1.2. ПОРОДИ СВИНЕЙ
В світі існує 100 порід свиней. Основні породи (більше 75% порідних свиней) більшості країн Європи - крупна біла, або йоркшири (Італія, Австрія, Угорщина, Польща, Франція, Великобританія), і ландрас (Данія, ФРН, Норвегія, Нідерланди, ФРН, Швеція, Бельгія). У Великобританії, крім того, розводять уельську, крупну чорну, беркширську, білу довговуху, эссекську і ін. породи. У Бельгії близько 25 % поголів'я свиней складає порода пьетрен, яка була завезена і в інші країни, у тому числі і в СРСР. У США основні породи - беркширська, дюрок, гемпшир, польсько-китайська, честер біла; у Канаді - крупна біла, ландрас і лакомб. У азіатських країнах розводять ландрасів, середню білу, беркширів, в менших кількостях крупну білу, гемпширів, крупну чорну і ін.
Залежно від напряму продуктивності породи свиней класифікують:
В Україні зараз вирощуються - 22 породи свиней, декілька порідних груп і спеціалізованих м'ясних типів:
КРУПНА БІЛА ПОРОДА свиней, універсальній продуктивності. Виведена в 19 в. у Англії складним схрещуванням місцевих пізньостиглих свиней з скоростиглими китайськими багатоплідними неаполітанськими, португальськими. Неодноразово завозилася до Росії, де добре акліматизувалася. Пізніше, в СРСР, в результаті тривалої племінної роботи була створена по суті нова вітчизняна порода, представлена, двома основними типами:
|
ЛАНДРАС (дат. Landrace, від land - країна, сільська місцевість і race - порода), спеціалізована беконна порода свиней. Виведена на початку 20 в. у Данії схрещуванням місцевих покращених висловухих свиней з англійськими породами, головним чином з крупною білою, і розведенням помісей "в собі". Тварини з подовженим тулубом, прямою спиною, добре розвиненими щільними окостами, тонкою білою шкірою, рівномірно покритою короткою м'якою щетиною. Кабани важать 280-300, матки - 200-220 кг Плодючість 10-12 поросят за опорос. Молодняк при беконній відгодівлі до 6-ти міс. важить до 100 кг, витрати корму на 1 кг приросту 3,9-4 к.од. Бекон високої якості. Набула поширення в Швеції, Норвегії, Фінляндії, Великобританії, США, Канаді, Бразилії, Н. Зеландії, Австралії. Була завезена в 1948 р. в СРСР. Розводять в Латвії, Литві, Україні, Новгородській, Калузькій і ін. областях Європейської частини Росії. |
УКРАЇНСЬКА СТЕПОВА БІЛА ПОРОДА свиней, універсального напряму. Виведена в племінному господарстві заповідника "Асканія-Нова" (Херсонська область) ученим-зоотехніком М.Ф. Івановим схрещуванням дрібних місцевих пізньостиглих свиней з кабанами крупної білої породи по заздалегідь розробленій методиці. Для закріплення в потомстві бажаних якостей застосовували близькоспоріднене схрещування (інбридинг) і строге відбракування малопродуктивних тварин; з метою ослаблення небажаних наслідків інбридингу з кращих тварин були створені неспоріднені групи (лінії і сімейства). Затверджена в 1934 р.За зовнішнім виглядом свині цієї породи схожі з крупними білими, але грубіше складені, кістяк їх міцніше, щетина густіша. Дорослі кабани важать 300-350, матки - 230-250 кг Середня одноразова плодючість - 11-12 поросят. Молодняк відрізняється скороспілістю, при м'ясній відгодівлі до 6-7 міс. важить 95-100 кг; витрати корму на 1 кг приросту 3,8-4 к.од. Тварини невибагливі, пристосовані до посушливої степової зони.Кабанів використовують для промислового схрещування з іншими породами. Розводять в Україні, Ставропольському краю. |
МИРГОРОДСЬКА ПОРОДА свиней, м'ясо-сального напряму продуктивності. Виведена в Миргородському і суміжних з ним районах Полтавської області відтворним схрещуванням місцевих чорно-строкатих свиней з кабанами беркширської, середньою білою, крупною білою і частково крупною чорною і темворською порід. Затверджена в 1940 році.Свині пропорційного складання, міцної конституції. Шкіра еластична, без складок. Щетина густа, блискуча. Масть чорно-строката. Дорослі кабани важать 260-300, матки - 200-230 кг За опорос отримують 10-11 поросят. Тварини невимогливі до корм. Молодняк після 6-7 міс. відгодівлі важить до 100 кг, витрати корму на 1 кг приросту 4,2-4,5 к.од. Забійний вихід 50-54 %. Миргородську породу розводять в Україні і південних областях Росії. |
ЕСТОНСЬКА БЕКОННА ПОРОДА свиней, виведена в Естонії схрещуванням місцевих свиней в основному з кабанами данських, німецьких і фінських порід, а також з шведськими ландрасами. Затверджена в 1961 р.Зовні свині схожі з ландрасами, міцній конституції, з довгим тулубом і добре розвиненими окостами. Кабани важать 320-330 кг, матки - 230-250 кг Середня одноразова плодючість 11-12 поросят. Відгодовуваний молодняк до 6-ти міс. важить 100 кг, витрати корму на 1 кг приросту 3,6-3,8 к.од.Тварин використовують в промисловому схрещуванні з іншими породами. Розводять породу в Естонії та в Україна на Дніпропетровщині(фірма „Наукова”) |
Основна кількість свинини в Україні виробляється з порід комбінованого м’ясо-молочного напряму продуктивності. Провідне місце займає велика біла порода, питома вага якої складає біля 80% від загального поголів’я.