Розподільча логістика (стр. 2 из 4)
Економічна природа розподільчої логістики може бути досліджена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдається розкрити завдання, методи їх вирішення та функції системи. Склад завдань розподільчої логістики поділяється на два рівні - завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики (табл. 10.1).
Таблиця 10.1 - Завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики
| Завдання внутрішньої розподільчоїлогістики | Завдання зовнішньої розподільчої логістики |
| 1) організація отримання та обробкизамовлення;2)планування процесу реалізації;3)вибір виду упаковки, прийняттярішення про комплектацію, а такожорганізаціявиконання іншихоперацій, що безпосередньопередують відвантаженню;4)організаціявідвантаження продукції;5) організація доставки та контролю затранспортуванням;6)організація після продажного обслуговування. | 1) вибір архітектури каналу товароруху;2)організація роботи з учасникамиканалу;3)вибір cтратегії розподілу готовоїпродукції;4)вибірстратегії ціноутворення;5)організація заходів з просуванняпродукції на ринок;6)контроль за станом ринку продукціїпідприємства та аналіз позиційпродукції у цільових сегментах. |
Вивчення теорії і практики логістичного моделювання збутової діяльності даєпідстави вважати, що основними завданнями розподільчої логістики є:
максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту
споживачів;
ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон'юнктури.
Для вирішення кожного з наведених завдань і всіх їх в цілому необхідно дотримуватись певних правил, що, на жаль, нерідко ігноруються в практиці розподільчої логістики.
По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логістики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею.
По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягти шляхом використання можливостей, а не вирішення проблем.
По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ресурси слід направляти на використання можливостей підприємства і ринку, а не на вирішення проблем.
По-четверте, високих результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не покладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.
По-п'яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все минає, у тому числі й провідне становище на ринку.
По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, практично завжди функціонує неправильно.
Легше сформулювати правила, ніж їх дотримуватися. Щоб виконувати їх, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє середовище і внутрішня організація) і, що також важливо, знання методів розподільчої логістики, а головне, ефективне їх застосування.
10.2 Основні методи розподільчої логістики
Методи розподільчої логістики можна поєднати у дві групи (Кальченко, 2004):
методи моделювання;
методи мотивації.
Необхідність широкого використання моделювання у розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основним засобом розподілу -логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі, як:
моделі теорії ігор;
моделі теорії черг або теорії масового обслуговування;
моделі управління запасами;
моделі лінійного програмування;
імітаційне моделювання тощо.
Врешті-решт усю множину логістичних моделей (що більш докладно висвітлюється далі) можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.
Фізична модель дозволяє уявити процес (явище), що вивчається, як правило, в мініатюрі. Наприклад, мініатюрні моделі складів та транспортних засобів дають можливість змоделювати транспортно-складські процеси. Подібні моделі наочні, узгоджені в часі, просторі, але об'єктивно обмежені лише фізичним розподілом товарів, складовими якого є склади, транспортні засоби, комерсанти, перевізники тощо.
Аналогова модель подає розподільчу логістику через аналог, що сприймається як реальний збутовий процес, але не має вигляду такого. Це можуть бути графіки (сіткові графіки і моделі), рисунки (план-карти розміщення об'єктів), схеми (організаційні структури) тощо. Поширеним прикладом аналогової моделі розподільчої логістики є організаційна схема взаємодії усіх учасників збутового процесу. Аналогова модель значно простіша за фізичну, тому ширше використовується. Основний її недолік — слабка уява про результати і ресурси на їх досягнення.
Математична модель, або символічна, будується на описі реального збутового процесу за допомогою певних символів, що характеризують всі основні ознаки системи. За наявності достатньої і достовірної інформації, швидкодіючої обчислювальної техніки і відповідного програмного забезпечення математичні моделі дають змогу досить точно моделювати як збутову діяльність підприємства в цілому, так і окремі її елементи (стадії).
Навіть ідеальна модель не приносить бажаного результату, якщо в її реалізації не будуть зацікавлені виконавці. Інтерес до досягнення поставлених цілей виникає під впливом спонукальних мотивів, тобто мотивації. Різноманітність мотивів необмежена, як не лімітовані кількість учасників збутової діяльності та число факторів, що впливають на їх поведінку. З певним ступенем абстракції всі способи мотивації в межах розподільчої логістики можна звести до двох груп:
матеріальні;
соціально-правові.
При цьому ми передбачуємо, що спонукальним мотивом будь-якої людської діяльності, в тому числі і збуту, є задоволення потреб.
Конкретний набір спонукальних мотивів учасників збутової діяльності містить задоволення попиту споживачів, одержання прибутку, одержання винагороди за працю, професійну спеціалізацію тощо. Успіх функціонування розподільчої логістики значною мірою визначається узгодженням інтересів (мотивів) усіх учасників збутової діяльності, націленістю цих мотивів на досягнення кінцевих результатів.
10.3 Організація розподільчої логістики
Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції.
Організація розподільчої логістики містить (Кальченко, 2004):
1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;
організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюгів і логістичних систем;
організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.
Розподільча логістика як сукупність взаємопов'язаних логістичних операцій може описуватися у часових межах операційних систем.
При цьому операції розподільчої логістики розрізняються за кількома ознаками (Кальченко, 2004):
повнота обслуговування клієнтів (повні або комплексні обслуговування і неповні або часткові обслуговування);
форми організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто у межах підприємства);
способи виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);
результат (поставка товару, надання послуг).
Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем (Кальченко, 2004):
переробної підсистеми;
підсистеми забезпечення;
підсистеми планування і контролю.
Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх перелічених підсистем (рис. 10.1).
Рис. 10.1. Операційна система розподільчої логістики (Кальченко, 2004)
Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок каналами розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.
Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, у тому числі виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зокрема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, у тому числі професійне навчання торгівельного персоналу. Підсистема забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економічною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією переробної підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції — функція підсистеми забезпечення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організаціям вона стає функцією переробної підсистеми.
Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій у підрозділах підприємства).