Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює по процедурах, добре вивчених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури передбачають:
постановку завдання;
вибір цільової функції;
розробку моделі дослідження;
визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;
виконання необхідних розрахунків і робіт;
перевірку результатів за критерієм оптимальності;
аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій (Кальченко, 2004).
10.4 Концепція логістичного центру дистрибуції
Розвиток систем дистрибуції товарів "породив" такий специфічний елемент як "логістичні центри дистрибуції". Концепція логістичного центру зображена на рис. 10.2.
Рис. 10.2. Концепція логістичного центру дистрибуції
Створення таких центрів вимагає концентрації зусиль та капіталу для зведення будинків та складських споруд, терміналів, майданчиків та під'їзних шляхів, товарної, інформаційної, гастрономічно-готельної інфраструктури тощо в місці локалізації, найближчому до системи автострад, інших видів комунікацій.
У (Крикавський, 2004) схематично подана структура логістичного центру дистрибуції. Логістичний центр дистрибуції інтегрує діяльність учасників логістичних процесів, серед яких виробники, транспортники, дистрибуційні організації, торговельні організації, споживачі. Завдяки цільовій трансформації матеріальних потоків (консолідація, деконсолідація, сортування, формування вантажних одиниць, формування необхідних елементів транспортної та складської придатності) названі учасники можуть успішно реалізувати свої цілі через системну оптимізацію матеріальних потоків, досягаючи ефекту масштабу, ефекту спеціалізації, ефекту синергії.
З погляду функціонального призначення в існує така класифікація логісти-тих центрів (Крикавський, 2004):
міжнародні логістичні центри дистрибуції (площа господарювання 100-150 га, радіус дії 500-800 км);
локальні логістичні центри дистрибуції як закінчення сучасної системи дистрибуційної мережі;
галузеві логістичні центри дистрибуції, сформовані для обслуговування певної галузі чи підприємців;
центри логістичних послуг як проміжна фаза в напрямку вищого рівня логістичних центрів дистрибуції.
Основні завдання центрів зумовлені необхідністю забезпечення: стандартизації транспортних та складських систем; автоматизації завдань з переміщення логістичних продуктів; інформатизації процесів прийняття рішень та інтеграції інформаційних систем; координації дій учасників дистрибуційної мережі.
Результати діяльності логістичних центрів високоефективні завдяки можливості швидкого реагування на зміни величини та структури попиту, значному зниженню питомих логістичних витрат, в т.ч. інвестиційних витрат, що є наслідком ефекту масовості та ефекту системи (інтеграції).
Створення логістичних центрів повинно відповідати просторовим (70-100 га), функціональним (концентрація об'єктів з надання всіх логістичних та супутніх послуг), технологічним (доступність транспортно-складських технологій), інформаційним (інтеграція інформаційних систем учасників мережі) вимогам.
До основних завдань центрів відносять:
цілодобове, всебічне обслуговування логістичного продукту;
надання різноманітних послуг у сфері складування, в т.ч. процедур комплектації та декомплектації вантажів, упакування, позначення, фітосанітарного контролю, а також забезпечення принципу "першим при йшло, першим вийшло";
забезпечення можливості перевантаження товарів з одного засобу транс порту на інший; надання послуг ремонтними закладами, автозаправками, автомийками і спеціалізованими автомагазинами;
надання фінансових та консультаційних послуг при виборі форм та методів обслуговування вантажу, юридичного та митного обслуговування.
10.5 Логістичні системи розподільчої логістики. Поняття про системи DRP
Під логістичною системою розподільчої логістики слід розуміти сукупність взаємопов'язаних логістичних ланцюгів, що створюють організаційно-економічну єдність господарських суб'єктів, об'єднаних у збутовому процесі.
При побудові логістичних систем розподільчої логістики необхідно керуватися такими основними принципами (Кальченко, 2004):
узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;
організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;
інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних і програмних засобів обробки інформації;
кадрове забезпечення системи, включаючи висококваліфікованих маркетологів;
правове забезпечення системи і налагодження надійних господарських зв'язків між усіма її учасниками;
відсутність протиріч інтересів учасників системи або досягнення їх паритету на основі взаємних компромісів;
постійна націленість системи на вдосконалення.
Будь-яка логістична система розподільчої логістики функціонує як відкрита, гнучка, адаптивна система організації збутової діяльності. На рівні підприємства вона містить сукупність підсистем:
матеріально-технічну;
організаційно-економічну;
соціально-психологічну;
нормативно-правову (рис. 10.3).
Рис. 10.3. Принципова схема логістичної системи розподільчої логістики
Матеріально-технічна підсистема - це складське і тарне господарство, транспортні та інформаційні комунікації, засоби пакування і підготовки продукції до споживання, системи ремонту та обслуговування, а також інші матеріальні і технічні компоненти збутової діяльності.
Організаційно-економічна підсистема ґрунтується на взаємодії планування, організації, контролю, оцінки, аналізу, регулювання збутової діяльності.
Соціально-психологічна підсистема об'єднує такі взаємопов'язані елементи, як кадри, стимули, спонукальні мотиви, інтереси учасників збутового процесу тощо.
Нормативно-правова підсистема створює нормативну базу логістичної системи і має в основі закони, підзаконні акти, а також внутрішні нормативи підприємства, що регламентують порядок організації збутової діяльності.
Останнім часом в логістиці та маркетингу ряду західних країн застосовується система управління та планування розподілу продукції DRP(Distributionrequirementplanning) - планування розподілу), що дає змогу не тільки враховувати кон'юнктуру ринку, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв'язки між постачанням, виробництвом та збутом продукції, застосовуючи елементи MRP. При управлінні на першому рівні здійснюється агреговане планування з використанням прогнозів та даних про замовлення, що фактично надійшли. На другому рівні формується графік виробництва, складається специфікований план із зазначенням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції. На третьому рівні за допомогою системи MRP здійснюється розрахунок потреби у матеріальних ресурсах та виробничих потужностях під графік виробництва.
Система DRP є базою для планування логістичних та маркетингових функцій, їх узгодження. Вона дає змогу прогнозувати з тим чи іншим ступенем ймовірності ринкову кон'юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення транспортних витрат і витрат на товарорух, дозволяє планувати поставки та запаси на різних рівнях, ланцюга розподілу, сприяє здійсненню інформаційного забезпечення різних рівнів ланцюга розподілу з питань ринкової кон'юнктури. Важливою функцією системи DRP є планування транспортних перевезень. У ній оброблюються заявки на транспортне обслуговування, виправляються графіки перевезень. Довгострокові плани роботи складів є основою для розрахунку потреби у транспортних засобах, а коригування цієї потреби здійснюється з урахуванням оперативного становища. Основою бази даних системи DRP є інформація про продукцію, що надходить із заводу-виробника, а також інформація, що надходить від складів.
Система DRP, або дистриб'ютора система, є звичайною мікрологістичноюсистемою. Вона залежить від виробничих графіків, котрі регламентовані і контролюються фірмою — виробником готової продукції. Функціонування системи DRP, як уже було зазначено, базується на споживчому попиті, не контрольованому фірмою. Тому системі MRP властива вища стабільність на відміну від MRP, котра діє за умов невизначеності попиту. Невизначене зовнішнє середовище вимагає допоміжних заходів та обмежень у попиті управління товарними запасами у розподільчих мережах системи.
Крім указаних окремих завдань система DRP дає змогу вирішувати комплекс завдань:
планування і координації логістичних та маркетингових функцій;
прогнозування кон'юнктури ринку;
планування розміру і місця постачань;
оптимізація логістичних витрат збереження;
скорочення часу постачань готової продукції.
Мікрологістичні системи управління збутом, засновані на схемі DRP, уможливлюють досягнення фірмами деяких переваг у маркетингу та логістиці, та мають певні недоліки (табл. 10.2).
Останніми роками у США та в Західній Європі поширена версія системи «планування розподілу продукції» — система DRP-2, котру називають другим поколінням систем. В цій системі використовують більш сучасні моделі та алгоритми прогнозування попиту, потреб у готовій продукції, чим забезпечується управління запасами для середньострокових та довгострокових прогнозів попиту на готову продукцію. У ній вирішуються комплексні питання управління виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю перевізного процесу та логістичного сервісу (Кальченко, 2004).