• комісування матеріалів, частин.
Система логістичних функцій формується в процесі аналізу причинно наслідкового зв'язку в ланцюгу: мета логістики підприємства – мета логістики постачання – основні та окремі цілі логістики постачання – складові логістичного процесу в постачанні – логістичні функції в постачанні. Так, мінімізація загальних витрат вимагає мінімізації витрат в постачанні, в тому числі за рахунок мінімізації транспортних витрат. Останнє вимагає оптимальних рішень щодо вибору транспортних засобів та транспортних технологій, а це становить зміст однієї з логістичних функцій у постачанні.
Стратегічні завдання менеджменту висувають якісно нові вимоги до логістичного функціонування галузі постачання. Мова йде про оптимізацію матеріально-технічного постачання, виходячи із стратегічного завдання – досягти оптимального рівня спеціалізації виробництва. Це дозволить оптимізувати і стратегію постачання, використовуючи такі концепції, як «SingleSourcing» (мінімальна кількість постачальників), «GlobalSourcing» чи «EineQuelle-Versorgung» (єдиний постачальник), виробничо-синхронне постачання, «Justin-time» (точно, своєчасно), «Zulieferintegration» (інтеграція постачальників у розвиток виробництва) тощо.
Виробнича логістика охоплює сферу безпосереднього виготовлення і містить процеси від початку виробництва до передачі продукції у сферу збуту, в тому числі внутрішньо-транспортні переміщення напівфабрикатів, комплектуючих тощо, тобто всі процеси між фазами постачання та збуту.
Виробнича логістика інтегрує в собі також транспортування матеріалів, частин, комплектуючих всередині підприємства, між виробничими дільницями, зокрема проміжне складування. Зрозуміло, що традиційно цей процес регламентується системою виробничого планування та керування. Класичні системи такого планування та керування (поза логістичним підходом) мають на меті оптимізацію власного виробництва, керуючись принципами максимального використання потужності тощо. Однак логістичний підхід перебудовує систему виробничого планування та керування в напрямку формування загальносистемних логістичних рішень. Тому мета виробничої логістики – комплексне планування та керування матеріальним потоком у процесах виготовлення, внутрішньовиробничого транспортування і складування та відповідним інформаційним потоком, з одночасним забезпеченням витратної та часової оптимізації характеристик матеріального потоку.
Основна ціль виробничої логістики полягає в організації відповідно до замовлень збуту технологічного процесу при одночасній мінімізації наявності товарів в процесі виготовлення та затрат на виробництво. Така основна ціль спричиняє окремі функціональні цілі:
• оперативне планування та управління виробництвом для скорочення часу виготовлення при збереженні оптимальних розмірів партій відповідно до стриманих замовлень;
• бездефектне виробництво з метою запобігання збільшенню часу виготовлення та витрат на виправлення браку,
• підвищення рівня кваліфікації робочої сили для зростання реакційної здатності на замовлення клієнтів;
• інтеграція внутрішньовиробничих транспортних та вантажно-паку вальних процесів і засобів виробництва в системі виробничого планування та управління;
• мінімізація витрат на транспортно-складські та пакувальні процеси всередині виробництва;
• мінімізація оборотних коштів у незавершеній продукції;
• поглиблення спеціалізації;
• максимізація використання виробничої потужності;
• мінімізація витрат ручної праці;
• мінімізація тривалості оборотного циклу,
• мінімізація витрат поставки готових упакованих виробів для сфери збуту.
Реалізація окремих логістичних цілей може бути забезпечена системою фазових логістичних функцій, а саме:
• планування виробничої програми;
• планування виробничого процесу,
• планування використання потужності;
• планування матеріального потоку,
• внутрішньовиробниче транспортування;
• виробничий контроль;
• виробничий менеджмент;
• проміжне складування;
• екологізація виробництва;
• пакування.
Логістичний розгляд матеріального потоку в галузі виробництва вимагає особливої уваги до таких окремих функцій, як внутрішнє транспортування, проміжне складування, виробничий контроль та пакування.
У стратегічному плані виробнича логістика провідних фірм через структуризацію виробництва зорієнтована на впровадження виробничої стратегії 90-х років – системи «Leanproduction», яка будується на таких елементах:
• паралельність розвитку виробництва і виробничих засобів;
• гарантія безперервного зниження витрат,
• гнучкий процес виготовлення за рахунок впровадження принципів «Just-in-time» (точно, своєчасно), Канбан-системи тощо;
• безпомилкова стратегія;
• постійне покращання продукту і процесу, що в японській філософії підприємництва називається системою «Kaisen».
• сегментація виготовлення тощо.
Логістика збуту як субсистема логістики продукуючого підприємства виробника в межах системи охоплює процеси переміщення готових виробів від закінчення виготовлення до замовника. Оскільки замовник не завжди має бути кінцевим споживачем, а між підприємством та кінцевим споживачем часто знаходиться третя сторона – посередник, то логічно не ототожнювати логістику збуту із логістикою продажу, логістикою торгівлі. Сумнівним є також намагання вважати логістику збуту складовою системи маркетингу. Зважаючи на концепцію маркетингу як ринково орієнтований напрямок всього виробництва або як ринково орієнтовану стратегію підприємства, введення поняття логістики маркетингу стає не зовсім коректним, а швидше модним.
Логістика збуту часто трактується як дистрибуційна (розподільча) логістика, оскільки вона стосується процесів розподілу готових виробів замовникові Логістика збуту скерована на комплексне планування, керування та фізичне опрацьовування потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного потоку в межах від моменту здачі – приймання товарів з виробництва до замовника (споживача) з метою оптимізації витратних та часових характеристик вказаної частини матеріального та нематеріального потоків.
Основна ціль логістики збуту полягає в організації збутової діяльності відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами на складування готових виробів, їх пакування, навантажування-розвантажування та транспортування. Звідси формуються окремі цілі:
• поставка готових виробів відповідно до замовлень клієнтів (час, якість, ціна);
• якісне складування готових виробів при мінімізації витрат на складування;
• мінімізація запасів готових виробів;
• мінімізація пакувальних витрат та повторне використання захисних упаковок;
• мінімізація зовнішніх транспортних витрат,
• забезпечення високого рівня сервісу;
• мінімізація витрат щодо комерційної діяльності галузі збуту,
• наскрізне управління угодою-замовленням до збуту включно;
• мінімізація витрат ручної праці на складі готової продукції;
• постачання готових товарів до клієнтів з мінімальними витратами. Викладений перелік окремих логістичних цілей в сфері збуту ініціює
систему фазових логістичних функцій, а саме:
• планування дистрибуційної мережі;
• складування та зберігання готових товарів;
• планування збуту та виконання угод;
• управління запасами готової продукції та замінних частин;
• менеджмент збутової діяльності;
• транспортування зовні підприємства;
• організація збуту з використанням орендного складування, комісування. Особливого логістичного змісту набувають функції логістики підприємства-субпідрядника, які містять:
• окремі функції логістики постачання (розрахунок потреби, розміщення замовлень, заготівля, складування, транспортування матеріалів);
• окремі функції виробничої логістики (виробниче планування, менеджмент виготовлення);
• окремі функції збуту (планування розподільчих структур, менеджмент готових виробів, транспортування до клієнтів).
Центральними моментами щодо оптимізації витрат в сфері збуту слід вважати такі окремі логістичні функції, як складування готових виробів, їх транспортування та поставка до клієнтів.
На цих моментах акцентується увага і в стратегічних завданнях сфери збуту. Враховуючи необхідний рівень надання сервісних послуг клієнтам (час. дотримання терміну і готовність поставки), можна стверджувати, що на рівень обслуговування істотно впливає не тільки наявність готових виробів на складі готової продукції, але і дистрибуційна структура, тобто місце складування готової продукції (на підприємстві, в посередника, у споживача), кількість ступенів складування, кількість складів на кожному ступені. Помічниками збутової діяльності тут можуть бути логістичні підприємства, акумулюючи експедиторські, транспортно-складські та комісійні послуги.
Функціональна сфера переробки та утилізації відходів (рециклювання) у загальній системі підприємства охоплює сьогодні не тільки переробку та повернення у виробничий процес виробничих відходів, необхідну утилізацію, але і переробку та повернення на підприємство своїх продуктів після закінчення терміну служби, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням, складуванням.
Логістика переробки та утилізації відходів вимагає насамперед безвідходних, екологічно чистих технологій, а у разі неможливості – ефективних технологій переробки та утилізації, досягнення процесів рециклювання матеріалів та енергоресурсів. Отже, логістика переробки та утилізації відходів має на меті комплексне планування, керування та фізичне опрацювання потоку виробничих відходів, утилю, відпрацьованих виробів, тари, упаковки тощо від місць виникнення до місць застосування чи екологічно сприятливого для довкілля складування обробленого чи утилізованого потоку з необхідним для цього інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію цієї частини матеріального потоку.