Будинки, споруди, незавершене будівництво становлять окрему групу нерухомості. Ці об'єкти характерні тим, що у фізичному плані вони капітальні, мають тривалий термін експлуатації і функціонально неподільні. По суті, вони введені в оборот лише з початку процесів приватизації в Україні. Раніше такі об'єкти не вважалися товаром. Всі види об'єктів цього класу поділяються на таки групи:
група А - цілісні майнові комплекси, окремі будинки, споруди,
приміщення, загальна вартість яких не перевищує 1250 мінімальних заробітних плат;
група В - майнові комплекси, або окремі будинки, споруди, приміщення, вартість яких перевищує 1250 мінімальних заробітних плат;
група Г - об'єкти, що займають монопольне становище;
група Д - об'єкти незавершеного будівництва або законсервовані об'єкти;
група Ж - об'єкти соціально-культурного призначення (охорони здоров'я, освіти, науки, фізкультури і спорту, відпочинку та інші).
Наведена класифікація використовується в процесі приватизації, реалізації, передачі об'єктів, створення організаційно-правових форм. Оцінка вартості об'єктів нерухомості здійснюють спеціальні фірми, економічні лабораторії за методикою фонду держмайна України.
Оренда передбачає передачу орендодавцем орендатору майна на обумовлений термін за винагороду. Оренда може бути з викупом або без викупу майна. Залежно від терміну оренди розрізняють такі види оренди: рейтинг (до одного року), хайрінг (і-з роки), лізинг (з-і5 років).
Об'єкти оренди поділяються на такі групи:
- транспортні засоби - автомобілі, літаки, вертольоти, судна, контейнери, спеціальні вагони;
- офісне та поліграфічне обладнання - комп'ютери, засоби комунікації, зв'язку, копіювальні машини;
- підйомно-транспортне обладнання - автонавантажувачі, дорожно-будівельні машини, крани, механізми;
- обладнання загально промислового призначення - станки, верстати, преси та інші;
- обладнання сільськогосподарського призначення - трактори, комбайни, сільгоспмашини;
- комплектні підприємства - повністю обладнані підприємства;
- зношене промислове обладнання;
- товари широкого вжитку - холодильники, відеотехніка, телевізори, комп'ютери.
Результати інтелектуальної праці належать до об'єктів торгівлі науково-технічними інтелектуальної знаннями: патенти і ліцензії, "ноу-хау", товарні знаки, промислові взірці (моделі).
Патент на винахід - це свідоцтво компетентного державного або міжнародного органу, яке видається винахіднику (розробнику) на його монопольне право розпоряджатися і використовувати винахід. Патент обмежений законодавством у часі. Термін його дії визначає кожна країна в межах 15-20 років, Але на практиці реальний термін патенту значно нижчий - 6-ю років.
Патент може бути проданий як товар на основі патентної угоди. У такому випадку власник патенту передає покупцю повністю свої права на винахід. Але на практиці частіше патенти не продаються, а лише за винагороду власник уступає право на використання винаходу, зберігаючи при цьому право власності на патент. Предметом такої угоди є ліцензія.
- Ліцензія за своєю суттю є дозвіл (право), надається за винагороду власником (ліцензіаром) іншій стороні (ліцензіату) на використання винаходу, який захищений патентом. Відрізняють ліцензії прості, виняткові і повні.
Проста ліцензія характерна тим, що ліцензіар реалізує право не одній, а багатьом фізичним і юридичним особам, зацікавлених у винаході. Виняткова ліцензія забезпечує право ліцензіату монопольне використовувати винахід на визначеній території країни. Повна ліцензія дає ліцензіату виняткове право на використання винаходу без будь-яких обмежень в межах терміну дії угоди.
"Ноу-хау" (буквально "знаю як робити") - багатогранне поняття, яке об'єднує знання і досвід науково-технологічного, виробничного, управлінського, організаційного, фінансово-економічного характеру. Характерні риси "ноу-хау": науково-технічна і економічна цінність і практична застосовуваність, незахищеність у правовому плані; конфіденційність. Об'єкт "ноу-хау" може бути представлений у вигляді документа (інструкції, схеми) або реального досвіду тобто «живого спеціаліста".
Товарний знак - це зареєстроване у встановленому порядку позначення, символіка, які дозволяють знак відрізняти товар даної фірми від інших. Товарний знак є промисловою власністю і охороняється законом. Товарні знаки можуть бути текстовими, у вигляді зображень або комбінованими.Багато фірм, особливо торговельні, викупляють право на використання товарного знаку відомих товаровиробників (Аоіааз, Зітепз) для реклами і закріплення на ринку, посилання конкурентних позицій, залучення покупців. Право на використання товарного знаку забезпечує куплена відповідна ліцензія.
Тема 2. Сутність і значення товарної політики підприємства
Товаропросування його суть і значення
Кожний вироблений товар повинен бути доставлений до місця продажу і запропонований покупцеві. Реалізація цього завдання передбачає систему певних дій із застосуванням відповідних інструментів, що одержало назву * дистрибуції товарів або (у вітчизняній науці і практиці) товаропросування.
Товаропросуванням називають систему заходів, що забезпечує постачання товарів до місць продажу у визначеній кількості і часі з максимально високим рівнем обслуговування покупців. Товаропросування — це своєрідна діяльність з планування, перетворення в життя і контролю за фізичним переміщенням продукції від місць її виробництва до місць продажу з метою задоволення потреб споживачів із вигодою для виробників.
Система товаропросування включає такі маркетингові заходи як транспортування, складування товарів, зберігання за відповідним терміном, приймання та обробку замовлень. Тому суть системи товаропросування полягає у координованому переміщенні товарів через перелічені елементи, ефективному виконанні завдань і функцій ними.
Для того щоб вироблений продукт міг задовольнити будь-яку або будь-чию потребу, він має бути доставлений від виробника до споживача, причому з певними властивостями, в певній кількості і в певне місце. Саме в цьому і полягає суть організації товароруху. Тут перед фірмою-зкробником постають закономірні питання: кому ж займатися товарорухом, якими мусять бути канали розподілу.-Під каналом розподілу розуміють сукупність фірм або окремих осіб, які займаються передачею власності на конкретний товар або послугу під час їхнього руху від виробника до споживача.
Продаж товару гарантує покриття всіх витрат на виробництво, доставку, задоволення потреб споживача. Саме у сфері збуту і визначається врешті-решт результативність усіх дій фірми.
Зусилля всіх учасників товароруху об'єднані загальним прагненням:
1) зробити максимально можливим доступ до продукції та послуг;
2) домогтися якомога ефективнішого розподілу та збуту;
3) заручитися лояльністю споживача;
4) завжди мати прибутковість У процесі досягнення спільної мети важливо
І уникнути або звести до мінімуму розриви в часі, місці, а також праві на власність під час руху товару до споживача.
Серед першорядних функцій каналів товароруху, можна виділити:
1) дослідницьку роботу, пов'язану із збиранням інформації, необхідної для планування організації товароруху;
2) стимулювання збуту, тобто створення і розповсюдження засобів стимулюючої дії, які. мають посилити реакцію споживача на товари та послуги, що пропонуються;
3) встановлення контактів - налагодження та підтримку відносин з потенційними споживачами;
4) пристосування товару до вимог споживачів;
5) організацію та проведення переговорів з метою здійснення передачі товару від виробника споживачеві;
6) організацію товароруху, пов'язану з транспортуванням і складуванням товару;
7) фінансування, тобто виділення необхідних коштів для забезпечення функціонування каналів;
8) перебирання на себе ризику, а отже, відповідальності за всі процеси, що відбуваються в каналах.
Якщо перші п'ять функцій стосуються допочаткових стадій укладання угод, то інші три пов'язані з реалізацією їх.
2. До загальних цілей системи товаропросування входять:
· вільний доступ споживачів до продукції;
· лояльне ставлення до фірми і товарів;
· налагодження високоефективної системи розподілу;
· досягнення міцних позицій в умовах конкуренції;
· отримання високих прибутків діяльності системи.
Тема 3. Ціна і якість об‘єктів товарного пропонування
Значення ціни та її класифікація
Ціна є важливим фактором, який визначає стратегію поведінки фірми на ринку. Різне ставлення до ціни пов'язане з різними завданнями, що розв'язуються фірмою, а саме:
1) забезпечення виживання;
2) максимізація поточного прибутку;
3) завоювання лідерства за показниками якості товару;
4) завоювання лідерства за показниками частки ринку.
У процесі встановлення цін на нові товари підприємства, крім названих методів, використовують такі підходи до формування ціни в залежності від попиту та ЖЦТ:
· Стандартні ціни встановлюються на товари, які надходять на ринок за стабільними домовленостями з часі, кількості та якості.
· Змінну ціну використовують при зміні ситуації на ринку товарної конкуренції, сезоні використання та при якісних змінах у технології та експлуатації.
· Неокруглені ціни є психологічним впливом на покупця з точки зору приваблення і піднесення іміджу, який полягає у обмеженні інтересів виробника до покупця.