Ввізне мито нараховується та стягується при здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів, що ввозяться (імпортуються) за вантажною митною декларацією на митну територію України з метою вільного використання на цій території.
Митне оформлення і пропуск товарів можуть здійснюватися тільки після сплати ввізного мита, якщо інше не передбачено законодавством.
Ввізне мито диференційоване.
До товарів, що походять із тих країн, які разом з Україною входять до митних союзів або утворюють із нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки Єдиного митного тарифу України. (Зараз преференційні ставки встановлені на рівні пільгових).
До товарів, що походять із тих країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння або національним режимом, за винятком випадків ввезення товарів із тих країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю, застосовуються пільгові ставки Єдиного митного тарифу України[27].
Якщо не виконуються вищенаведені умови, то застосовуються повні ставки Єдиного митного тарифу.
В Україні застосовуються такі види мита:
— адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості (при цьому митна вартість визначається відповідно до ст.16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”);
— специфічне — у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару ;
— комбіноване — поєднує два попередні види митного обкладення;
На окремі товари й інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито (на термін до чотирьох місяців з моменту їх установлення) .
В окремих випадках, незалежно від інших видів, можуть застосовуватися специфічне, антидемпінгове або компенсаційне мита, визначення яких та процедура застосування подані в ст. ст. 11 —15 Закону України «Про Єдиний митний тариф».
Податок на додану вартість. Порядок нарахування та стягнення
Товари, що ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються податком на додану вартість у порядку та за ставками, встановленими Законом України від 03.04.97 р. №168/97-ВР.
Об'єктом оподаткуванняподатком на додану вартість є операції з увезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки.
Платниками податкуна додану вартість є суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі фізичні особи — підприємці без утворення юридичної особи, підприємства з іноземними інвестиціями та інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання (споживання).
Базою оподаткуваннядля товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону країни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування (п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР).
Звільняються від оподаткування ПДВ операції з увезення (пересилання) на митну територію України товарів, передбачені пп. 5.1, 5.3 та 5.7 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (наприклад, лікарські засоби, зареєстровані в Україні у встановленому законодавством порядку).
Звільнення від оподаткування ПДВ, передбачені пп. 5.1. та 5.5 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», не поширюються на операції з підакцизними товарами».
Код звільнення від сплати ПДВ зазначається у графі 36 ВМД.
Порядок нарахування. Сума податку на додану вартість розраховується за формулами:
а) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:
С пдв= (В+ С м+ Са) х П/100;
б) на товари, що обкладаються тільки митом:
С пдв = (В + См) х П/100;
в) на товари, що обкладаються тільки акцизним збором:
С пдв =(В + Са) х П/100;
г) на інші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором:
С пдв = В х П/100,
де С пдв - сума ІІДВ; Са — сума акцизного збору; В — митна або договірна (контрактна) вартість; См— сума ввізного мита; П— ставка податку на додану вартість (20%).
Нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті, провадиться в графі 47 ВМД та на додаткових аркушах до неї в такому порядку:
у першій колонці «Вид»зазначається шифр платежу 028 (податок на додану вартість);
у другій колонці «Основа нарахування»зазначається:
— сума, що включає: митну вартість товарів, наведену в графі 45 ВМД й обчислену в національній валюті України за курсом Національного банку України, що діяв на день митного оформлення митницею ВМД; мито на товари, що підлягають обкладенню митом; акцизний збір на товари, на які встановлено акцизний збір;
— якщо митна вартість менша, ніж договірна (контрактна), — сума, що включає: фактурну вартість товарів, наведену в графі 42 ВМД й обчислену в національній валюті України за курсом Національного банку України, що діяв на день митного оформлення митницею ВМД; мито на товари, що підлягають обкладенню митом; акцизний збір на товари, на які встановлено акцизний збір;
у третій колонці «Ставка»зазначається розмір ставки податку на додану вартість, встановлений чинним законодавством;
у четвертій колонці «Сума»зазначається та сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті;
Приклад розрахунку ПДВ:
Розрахунок гр.47 податку на додану вартість, код платежу 028(ПДВ);
Товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором, розраховуються за такою формулою:
С пдв = В х П/100 = 457528.10 х 20%=91505.62
де
С пдв - сума ІІДВ;
В — митна або договірна (контрактна) вартість;
П— ставка податку на додану вартість (20%).
у п'ятій колонці «Спосіб платежу»зазначається відповідний код способу розрахунків.
За бажанням платника, при ввезенні на митну територію України товарів (крім підакцизних та таких, що входять до 1-24 товарних груп УКТ ЗЕД) можливе застосування вексельної форми розрахунків по ПДВ (п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.99 р. №168/97-ВР). У цьому випадку замість платіжного документа, що підтверджує сплату необхідних сум податку, до вантажної митної декларації додається податковий вексель, а сплата платежу провадиться в термін, зазначений у векселі (який не повинен перевищувати 30 днів з дня оформлення ВМД), на розрахункові рахунки податкових органів.
У триденний термін з дня оформлення ВМД векселі передаються векселедержателю — податковим органам — для контролю їх сплати.
Порядок застосування вексельної форми та вимоги до векселів у цьому випадку передбачені положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.97 р. №1104 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України» зі змінами та доповненнями[23].
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Усі знають шоколад і вживають його в будь-якому виді (цукерки, печиво із шоколадом, ізюм і горіхи в ньому ж і т.п.). У виробництві даної продукції центральне місце приділяється такій сировині, як какао-боби. Саме з какао-бобів одержують какао-олію і какао-порошок – основні компоненти для виробництва шоколадних продуктів і напою какао. На великий жаль, а може і, на щастя, Україна не наділена природними ресурсами необхідними для культивування дерев какао, тому потреби в сировині для виробництва вищезгаданих продуктів покриваються за рахунок імпорту.
Імпорт в Україну какао-бобів за останні 6 років збільшився майже втроє, однак, складає менше 1% світового обсягу імпорту, що за кілька останніх років знаходиться на стабільному рівні – 2,2 млн. тонн. Споживання какао на душу населення в Україні з 1991/92 р. зросло майже на 125% і складає близько 0,5 кг, тоді як у традиційних країнах-споживачах какао цей показник набагато вище.
Проведена дослідна робота доводить, що какао-продукти, які виготовляються закордонними виробниками з імпортної какао-сировини, відповідають вимогам вітчизняних стандартів і нормативних документів. Наведені в роботі методики дослідження якості і випробування шоколаду, дають можливість запобігти надходженню на вітчизняний ринок недоброякісної та шкідливої продукції.
Підводячи підсумок, слід зазначити широкі перспективи для розвитку і досконалості вітчизняної кондитерської галузі, і зокрема, для виробництва шоколаду і какао-продуктів. Зріст обсягів експорту шоколаду і шоколадних продуктів указує також на широкі можливості збуту українського продукту за кордон. Крім того, іноземні інвестиції сприяють розвитку підприємств, хоча і ставлять їх у залежність від політики і стратегій і іноземних партнерів.