Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України.
З цією метою Постановою Верховної Ради України від 12.12.1991року було створено Державний митний комітет України, який повинен був у найкоротший термін створити міцну розгалужену дієздатну структуру, якою на сьогодні стала Державна митна служба України (далі – ДМСУ).
При здійсненні митної справи Україна дотримує визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших загальноприйнятих міжнародною практикою норм та стандартів[4].
Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з встановленням мита та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики становлять митну справу, якою керується ДМСУ. Митна справа в Україні розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами [6].
Митна справа в Україні включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.
Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи.
Засади ДМСУ визначаються виключно Указом Президента “Про державну митну службу України”. Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної політики. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу[5].
Збільшення кількості суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, підвищення їхньої активності на зовнішньому ринку в умовах стабілізації ринкової економіки призвело до необхідності удосконалення структури митної системи. Це стало можливим з виходом Указу Президента від 29 листопада 1996 року за №1145/96 “Про державну митну службу”, на виконання якого у митній системі України проведено ряд організаційних заходів щодо реформування митних органів. У процесі перебудови митної системи було принципово змінено схему управління митними органами, зменшено кількість митниць, ліквідовано територіальні митні управління. Натомість було створено регіональні митниці, що поєднали в собі функції оперативних і координуючих органів у регіоні[2].
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.
Систему митних органів України складають:
- Державна митна служба України;
- регіональні митниці;
- митниці;
- спеціалізовані митні управління та організації;
- установи і навчальні заклади.
Створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України[5].
Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Законодавством України встановлюється компетенція митних органів України щодо виконання таких функцій:
1. захисту економічних інтересів України;
2. контролю за додержанням законодавства України про митну справу;
3. забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;
4. використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
5. митне оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
6. комплексного контролю разом з Національним банком України за валютними операціями;
7. здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку з участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України;
8. створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та товаро- і пасажиропотоку через митний кордон України;
9. боротьби з контрабандою та іншими порушеннями митних правил;
10. співробітництва з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;
11. ведення митної статистики[8].
Деражавна митна служба України сприяє зміцненню системи митних органів, удосконаленню процедур митного контролю, посиленню боротьби з контрабандою, незаконним переміщенням наркотиків та іншими правопорушеннями.
Під час здійснення своїх функцій митні органи України можуть співпрацювати з митними та іншими органами іноземних держав та з міжнародними організаціями.
Товари, в тому числі і шоколадні вироби, майно, транспортні засоби та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Крім митного контролю, вони можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю відповідно до встановленого законодавством порядку. Митне оформлення може бути завершено тільки після закінчення зазначених видів контролю[7].
1.3. ЗАКОНОДАВЧА БАЗА, ЯКА РЕГЛАМЕНТУЄ ПОРЯДОК І ПРАВИЛА ПРОПУСКУ ШОКОЛАДУ
Державна митна служба в Україні регулюється Законом “Про митну справу“, Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність України“, Митним кодексом України, Законом України "Про митний тариф" та іншими законодавчими актами [3].
З метою захисту національного товаровиробника, стимулювання експорту товарів, сприянню зміцнення системи митних органів, удосконалення процедур митного контролю, посилення боротьби з незаконним переміщенням предметів та іншими правопорушеннями кожна держава визначає комплекс заходів, що регулюють порядок та умови пропуску через митний кордон товарів, послуг, транспортних засобів та інших предметів.
Митний кодекс України введено в дію Постановою Верховної Ради України від 12.12.1992року за № 1970-ХІІ. Визначаючи правові, економічні та організаційні основи митної справи в Україні, він спрямований на захист економічного сувернітету та економічної безпеки України, активізацію її зовнішньоторговельної діяльності. Кодекс має на меті забезпечити виконання митними та іншими державними органами, громадянами, суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності прав та обов`язків у галузі митної справи[9].
Ряд Указів Президента України спрямовано на регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Даними Указами в Україні введено в дію правила “Інкотермс-90”, розроблено державну політику регулювання імпорту, введено в дію систему валютного та експортного контролю, обліку окремих видів зовнішьоекономічних договорів (контрактів), регулювання бартерних (товарообмінних) операцій, визначено основні механізми та порядок проведення деяких зовнішньоекономічних операцій.
Перш за все, це наказ ДМСУ від 14 жовтня 2002р. № 561 “Про порядок здійснення митного оформлення товарів та транспортних засобів із застосуванням вантажно-митної декларації”, який дозволяє вдосконалити організацію митного контролю та визначає послідовність дій посадових осіб митних органів при здійсненні митного оформлення шоколаду, що прискорює їх пропуск через митний кордон України[16].
Основні положення тарифного регулювання в Україні викладено в Законі “Про Єдиний митний тариф” від 5 лютого 1992 року, а ставки імпортного мита затверджено Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993року за №4-93 “Про Єдиний митний тариф України”. Законом України “Про Єдиний митний тариф” визначено, що ввізне мито нараховується на товари, в тому числі і на шоколад, які підлягають митному оподаткуванню на базі їх митної вартості. Митний тариф за своїм економічним складом та характером дії належить до вартісних ринкових регуляторів зовнішньоторговельного обороту[1,2].
Законом України від 23.09.94 р. за № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено термін проведення розрахунків у іноземній валюті при здійсненні зовнішньоекономічних операцій суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності[4].
Документом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України від 16 квітня 1991року за №959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, який запровадив правове регулювання видів зовнішньоекономічної діяльності, визначив коло фізичних і юридичних осіб, що мають право займатися нею, заклав основи зовнішньоекономічного законодавства України як незалежної держави[5].
Крім того, з метою захисту національного товаровиробника, стимулювання експорту шоколадних виробів, а також для забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання при ввезенні на митну територію України, вивезенні за її межі та транзиті даних виробів використовується також комплекс інших документів, які визначені нашою державою і регламентують порядок і правила пропуску шоколаду .
Інструкція ДМСУ від 9 грудня 1999р. № 1178/145/90 “Про визначення переліку документів, необхідних для митного оформлення товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України в режимах імпорт, експорт, транзит” дозволяє визначити сукупність документів, які будуть необхідні для здійснення митного оформлення шоколаду в різних митних режимах[20].
Наказ ДМСУ від 8 грудня 1998р. № 771 “Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення” дозволяє встановити надійний контроль за переміщенням шоколадних виробів між митницями України, оперативно відреагувати у разі виникнення ускладень чи непередбачених ситуацій під час такого переміщення, підвищення рівня відповідальності осіб, що здійснюють перевезення вантажів, а також для ведення статистичної обробки та аналізу інформації про вантажі, які переміщуються.