Вилягання грані устілки – наявність видимої грані устілки на боковій поверхні верху взуття.
Деформація сліду підошви – зміна форми сліду підошви відносно форми сліду копила.
Невідповідність простилки – невідповідність форми або розмірів простилки заповнюваному нею заглиблення.
Горбики і западини – на поверхні устілки, опуклість або ввігнутість підошви, нерівномірне простилання сліду внаслідок неправильності.
Вилягання складок затяжного пруга – деформація підошви на ділянках складок.
Строчіння повз порізки – розташування строчки поза заглибленням по контуру підошви. Підошва, устілка або рант перебиті строчкою – пошкодження деталей внаслідок надмірної частоти стібків.
Щілини між деталями низу – помітні з боку урізу ділянки нещільного з’єднання деталей.
Відхилення ходової поверхні каблука від горизонтальної площини – зазор між гранню каблука і горизонтальною площиною.
Неправильно скуйовджений затяжний пруг – скуйовдження вище грані сліду у вигляді зі знятим лицьовим шаром на деталях верху вище грані підошви.
Зміщення підошви – неправильне накладання підошви на слід взуття перед кріпленням.
Не приклеєна підошва (каблук, набійка) – місцеве розшарування деталей низу.
Звужений крокуль – неповне закривання фронтальної поверхні каблука язичком (кроку лем) підошви.
Спалювання верху – порушення цілісності або зниження міцності заготовки внаслідок термічного руйнування по лінії дотику з напів-матрицями прес-форми при кріпленні підошви методом пресової вулканізації. Западини раковини – заглиблення на поверхні деталей.
Пузир (булька) – закрита порожнина всередині або на поверхні деталей низу.
Недолив – ділянка на різних частинах деталей низу взуття литтєвого методу кріплення , на яких відсутній використаний для лиття матеріал.
Задирка – надлишковий об’єм матеріалу, витисненого з прес-форми.
Недопресовка – нечіткість контурів і візерунка деталей низу внаслідок недостатньої товщини або пластичності заготовки з полімерного матеріалу або гумової суміші під час пресування пуансоном.
Різна довжина, товщина, ширина підошов – різниця в лінійних розмірах підошов на ідентичних ділянках пари взуття.
Деформація ранта – зміна форми ранта за висотою, шириною, контуром. Вкорочення ранта – недостатня протяжність швів, що прикріплюють рант до губи і підошву до ранта, не досягаючих рівня граней каблука. Неправильно з’єднані кінці ранта – наявність щілин, напусків і деформації кінців ранта.
Неправильне пристрочування підошов – викривлення строчки, нерівномірна частота стібків, вузли, петлі й обрив ниток, повторна строчка, не втягнута строчка тощо.
Скупченість скріплювачів – часте розташування скріплювачів (цвяхів, гвинтів), що знижує міцність деталей низу. Недостатнє втоплення голівок цвяхів – виступання цвяхів над площиною поверхні підошви.
Нерівномірне розташування скріплювачів – різна відстань між центрами скріплювачів по лінії кріплення.
Виступаючі скріплювачі – наявність виступаючих кінців скріплювачів над поверхнею устілки.
До дефектів цвяхового методу кріплення також відносяться: не проходження цвяхів через устілку, проходження повз устілки або потрапляння в край устілки, сліди повторного кріплення, додаткове кріплення.
Неправильне кріплення каблука – непарність каблуків за розмірами (висотою, шириною, довжиною), кольором і відтінком, зміщення відносно грані сліду.
Дефекти опорядження. Вихопини під час фрезерування і шліфування урізу підошов і каблуків. Хвилястість урізу – заглиблення на окремих ділянках урізу, що порушують плавність ліній контуру.
Виступання грані устілки за грань підошви – звуження на окремих ділянках або вкорочена підошва щодо грані устілки внаслідок неправильного фрезерування урізу або накладання підошви.
Різна ширина ранта (полички підошви) – різниця в ширині ділянки ранта (підошви), вступаючих за грань сліду, на ідентичних ділянках півпари, невідповідність контура підошви контуру сліду.
Неправильне опорядження урізу (сліду) підошви – нерівномірне нанесення воску (фарби), недостатнє полірування, наявність воску (фарби) на деталях верху.
Інші дефекти опорядження – розтріскування, крихкість, липкість, матовість, відлущування опоряджувального шару, не видалені забруднення, плями від воску, фарби, клею на деталях верху і підкладки, не розпрасовані складки і зморшки, опіки деталей, порушення рисунку мерії, невідповідність розмірів вкладних устілок розмірам взуття, складки і горбики на вкладних деталях, несиметричність розташування цих деталей.
Дефекти пакування, транспортування і зберігання взуття. Неправильне комплектування пари взуття – відмінність півпар за розміром, повнотою та іншими ознаками.
Після виробничими дефектами можуть також бути: деформація взуття, підноска і задника, механічні пошкодження деталей, плями корозії на металевих деталях і фурнітурі, плями від плісняви, крихкість, плями та інші.
5. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ЖІНОЧОГО ШКІРЯНОГО ВЗУТТЯ
До магазину «Каблучок», який знаходиться по вулиці Грушевського 10, надійшла партія жіночого шкіряного взуття з Дніпропетровської взуттєвої фабрики, в такому асортименті: 15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях. Дана партія товару виявилася підмоченою, і керівництво магазину подало заяву до Полтавської ТПП (торгово-промислова палата), що знаходиться по вулиці Коцюбинського 6, на проведення експертизи (додаток А).
Для отримання достовірних і об’єктивних результатів, товарну експертизу проводять у три етапи:
- підготовчий;
- основний;
- заключний.
Кожному етапові характерні специфічні особливості, засоби, методи та способи, раціональний вибір яких передбачає успіх експертизи, її кінцевий результат. Через це доцільно розглянути кожний етап окремо [2-5].
Підготовчий етап
Перед початком проведення експертизи розглядають підстави для її проведення, які і визначають мету та завдання експертизи.
На підготовчому етапі експертизи одержують документи про призначення експертизи:
- заяву на проведення експертизи, яка оформлюється замовником (в даному випадку керівництво магазину «Каблучок»);
- наряд на проведення експертизи (додаток Б).
У заявці на проведення експертизи мають бути необхідні дані, на підставі яких правильно ідентифікується товар, а також його виробник, одержувач, дата відправки та одержання, номери супроводжувальних документів. Крім того замовник визначає мету та завдання, які ставляться перед експертом. У заявці зазначаються дата та номер виклику експерта, а також дані про виклик постачальника, об’єм товарної партії та метод дослідження.
Заявка повинна бути підписана керівником і головним бухгалтером. Підписи звіряються дійсною печаткою. Заявка може бути передана у письмовій чи усній формі. В даному випадку вона була передана в письмовій формі за допомогою факсу.
Другим документом про призначення експертизи є наряд на проведення експертизи. Наряд видається експертові і є документом, який підтверджує право на проведення експертизи. Наряд видається керівником експертної організації, чи уповноваженою особою.
У наряді зазначається номер, дата надходження заявки, дата початку експертизи, організація-замовник, її адреса, телефон, прізвище та посада представників, які беруть участь у проведенні експертизи, його постачальник, а також завдання експертові, яке визначається метою та завданням експертизи. Наряду присвоюється номер, відповідний номер в «Журналі реєстрації заявок».
Видачею наряду експертна організація підтверджує правоздатність призначення експерта. Для проведення товарної експертизи призначення експерта повинно здійснюватися в строки, погоджені із замовником. Факт видачі наряду реєструється в журналі або інформація вводиться в комп’ютерну систему.
Після закінчення експертизи на зворотному боці наряду проставляються години роботи експерта відповідно до умов оплати за експертні послуги. Зворотний бік завіряється представником замовника. Оформлений таким чином наряд експерт дає в експертну організацію.
Основний етап
Початком його вважають прибуття експерта до замовника експертизи чи збір робочої групи для проведення експертної оцінки.
- письмову заяву про виклик експерта;
- товаросупровідні документи: товарно-транспортні накладні, сертифікати, свідоцтво про якість, рахунок фактури та інші документи, що мають інформацію про товар, який підлягає товарній експертизі;
- завірену копію виклику постачальника, якщо він викликався;
- прийомні акти, акти незгод між постачальником та одержувачем;
- акти первинної експертизи (якщо такі є);
- комерційні акти; акти відбору проб;
- договір купівлі-продажу чи постачання; інші необхідні технічні чи нормативні документи.
На всіх документах, що подані для проведення експертизи, експерт робить запис «пред’явлено експерту», ставить підпис і номер наряду.
Експерт повинен уважно вивчити усі подані документи, проаналізувавши й оцінивши вірогідність інформації, що в них є. одним із способів установлення достовірності інформації є зіставлення інформації, яка є в різних документах, а також на маркуванні. Така перевірка та зіставлення різних документів називається перехресною перевіркою.
Експертна оцінка – найважливіша складова частина основного етапу. При проведенні експертизи експерт керується інструкцією про проведення експертизи та іншими нормативними документами.
Експертиза проводиться особисто експертом чи групою експертів. При проведенні експертизи всі результати експертної оцінки та інша інформація, необхідна для складання акта експертизи, записується експертом у робочий зошит.