Рівненський інститут слов’янознавства
Київського славістичного університету
Кафедра товарознавства та експертизи
КУРСОВА РОБОТА
ДО ДИСЦИПЛІНИ
Товарознавство продовольчих товарів
НА ТЕМУ:
„Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість”
Виконала:
Студентка IV – курсу
Групи ТМС - 052
Факультету МЕВ та Б
Спеціальності:
товарознавство та експертиза
в митній справі
Грязєва Ю.Ю.
Перевірив:
К. т. н., доц. Мельник А.І.
Рівне – 2008
Вступ. 3
1. Загальні відомості 5
2. Історичні відомості про походження ниток і пряжі 10
3. Виникнення і розвиток хімічних ниток. 13
4. Класифікація та асортимент текстильних ниток. 18
5. Вивчення народної техніки прядіння в Україні 20
6. Швейні нитки. 25
6.1 Шерстяні вишивальні нитки. 27
7. Формування структури текстильних ниток в процесі виробництва. 31
8. Правила приймання ниток. 37
8.1 Методи випробувань. 37
8.2 Дефекти текстильних ниток. 38
9. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. 43
Гарантії виробника. 44
10. Характеристика технічних ниток. 45
11. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції 49
Висновок. 51
Список використаної літератури. 53
Додатки. 54
Нитки… Вони складають основу всього що нас оточує. Ми ходимо в речах в яких є сплетіння ниток, рослини, теж містять ниточки в листочках. Тема моєї курсової роботи формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість. Історія нитки починається з давніх-давен, ще наші предки виготовляли нитки для виробництва одягу. На той час виробляли лише натуральні нитки. У XIX ст. вишивали лляними, конопляними й вовняними нитками ручного виробництва. Нитки пряли з вичесаних волокон льону чи коноплі, намагаючись робити тонку й рівну нитку. Потім нитки білили, фарбували, натирали воском чи жиром. Нитки для вибілювання золили в діжках-"зільницях". У діжку складали намотані нитки, пересипали попелом із спалених дров і заливали окропом. Луг, що утворювався в діжці, поступово вибілював нитки. Потім нитки полоскали у чистій воді й висушували на сонці чи на морозі. У вишивці такі білі нитки часто комбінували із сірими чи зеленуватими небіленими. Нитки фарбували природними барвникам: відварами кори дуба, гілок та ягід бузини й брусниці, лушпинням цибулі тощо. Відвар шишок вільхи. дубових жолудів та бузини давав чорний колір, кори дуба і вільхи - темно-коричневий, кори каштана - світло-коричневий. Відварюючи квіти нагідок і лушпиння цибулі одержували золотисто-жовтий колір. Замочування нитки у розчині лугу, отриманого від спаленої соломи гречки, надавало ниткам світло-вохристого ("пшеничного") кольору. Інтенсивний жовтий колір отримували від запікання в тісті ниток, намочених у конопляній олії. Нитки, пофарбовані в таких спосіб, називались заполоччю, пізніше ця назва поширилася на всі вишивальні нитки. Для одержанні червоного кольору використовували ягоди брусниці, кора крушини - синюватий колір, дрік - зелений. Насичений червоний колір отримували з барвників тваринного походження, які виробляли з личинок червеця (у нас) або кошенілі в тропіках. З висушених личинок робили порошок, який був надзвичайно дорогий. Із середини XIX ст. стали користуватися привозними бавовняними, вовняними, металевими, шовковими нитками, бісером. Для надання більшої ошатності у вишивку вводили золоту та срібні нитки, металеві пластини ("лелітки"). Найкращими для вишивання вважаються шовкові нитки. Сировиною для цих ниток є тоненькі павутинки кокона шовкопряда. які досягають довжини до 2 м. Ці нитки були привозними і коштували дорого. Їх вживали виключно для виконання найдорожчих речей. Вовняні нитки теж цінувались досить високо. Вони, як і шовк. тваринного походження, мають енергетичну "пам'ять". Вовняні нитки для вишивання найбільше використовувалися на Поділлі, Буковині, Карпатському регіоні. За вовняними йдуть нитки лляні та конопляні. Найменш цінними вважалися бавовняні нитки ("вата"). Проте вони були дешевшими і доступнішім й поступово стали застосовуватись досить широко. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. На відміну від спокійних кольорів природних ниток, яскраві кольори акрилу роблять традиційні українські узори неприродними, кричущими і навіть агресивними. Історія ниток дуже багата. Але ринок ниток в Україні є не настільки забезпечений натуральними нитками, не вистачає сировини і тому заміняють синтетичними. Вони по своїм властивостям нічим не поступаються природнім. Якість ниток залежить від багатьох чинників, зокрема від способу зберігання, адже якщо не дотримуються відповідних умов, нитки псуються. Метою курсової було довести, що виробництво природних ниток необхідне, одна з причин це відсутність хімікатів, адже кожний день ми носимо одяг в якому знаходяться ниточки, які складають систему. Варто вирощувати льон для розвитку ткацтва, прядіння, вишивання, адже символом України завжди була вишиванка.
Швейні нитки – основний вид матеріалу для з’єднання деталей швейних виробів. Крім того, нитки можуть використовуватися і як оздоблювальний матеріал. За волокнистим складом швейні нитки поділяються на: бавовняні, шовкові, синтетичні, штучні та штапельні. За структурою існують такі види швейних ниток: скручені, однониткові, армовані, текстуровані. За оздобленням та забарвленням швейні нитки випускають: чорними, білими, кольоровими, глянцевими або матовими; бавовняні – мерсеризованими. Якість швейних ниток характеризується їх міцністю, розтяжністю, пружністю, зрівноваженням скручування, рівністю, міцністю фарбування, відповідним ступенем білизни та відсутністю або наявністю зовнішніх дефектів. Швейні нитки повинні задовольняти такі основні вимоги: бути міцними мати рівномірну товщину та ступень скручування, бути зрівноваженими за скручуванням, мати міцне фарбування або достатній ступень білизни, не мати дефектів.
Для зберігання зовнішнього виду та якості виробів необхідно, щоб нитки за показниками міцності, розтяжності, усадки відповідали властивостям основного матеріалу. Бавовняні швейні нитки виробляють з високоякісної гребінної пряжі в 2, 3, 4, 6, 9 та12 складань. Основні операції з виготовлення ниток: трощення (складання 2-3-х та більше ниток), скручування та оздоблення. Для зрівноваженості структури ниток останнє скручування виконується в напрямку, протилежному основному скручуванню. Оздоблення ниток включає операції: відварювання, відбілення, фарбування, апретування та поліровки. Найбільш високоякісні нитки мерсеризують. Бавовняні швейні нитки за оздобленням та забарвленням випускають: суровими, білими, чорними, кольоровими, матовими або глянцевими, з м’яким та жорстким оздобленням. За товщиною швейні нитки поділяються на торгові номери; за міцністю – на торгові марки. Торговий номер – це умовний номер ниток. Більш тонкі нитки мають більш високий торговий номер. Нитки торгових марок „Екстра”, „Прима”, „Спеціальні” та „Чайка” випускають таких торгових номерів: 10, 12, 20, 30, 40, 50, 60, 80 та 120. Нитки торгової марки „Особливо міцні” випускають торгових номерів: 00, 0, 1, 3, 4 та 6 і використовують для виготовлення спеціального одягу. Сорт ниток встановлюється за показниками міцності, рівномірності, зрівноваженості та скручуванням та за бальною оцінкою зовнішніх дефектів при перегляді 100 паківок ниток з довжиною кожної паківки – 200 метрів.
В білих нитках І сорту допускається дефектів не більш, ніж на 45 балів; в сурових, кольорових та чорних нитках І сорту – не більш, ніж 36 балів. Використовують бавовняні швейні нитки як основні при виконанні операції з’єднання деталей швейного виробу, обметування зрізів та інших. Швейні нитки з натурального шовку Швейні нитки з натурального шовку виробляють з ниток шовку-сирця лінійної щільності 3,22 та 4,65 текс подвійним скручуванням: спочатку скручують кожну нитку шовку-сирця, потім з’єднують разом 3 скручені нитки і скручують їх у напрямку, протилежному первинному скручуванню. Готові нитки відварюють, фарбують або відбілюють. Товщину ниток позначають умовними торговими номерами: №65 (нитки в 6 складань, лінійна щільність – 17,4 текс); №33 (нитки в 12 складань, лінійна щільність – 31 текс); №18 (нитки в 20 складань, лінійна щільність – 57,7 текс). Товсті нитки з натурального шовку – Гарус – випускають двох номерів: №3 (333 текс) і №7 (143 текс) і виробляють з 90 ниток шовку-сирця. Використання ниток залежить від їх товщини: нитки номерів 65 та 33 використовують для з’єднання деталей з тонких матеріалів або для прокладання оздоблювальних строчок; нитки №18 (потовщені) – для обметування петель, пришивання ґудзиків, прокладання оздоблювальних строчок на виробах з вовняних пальтових тканин; нитки Гарусу – для прокладання оздоблювальних рельєфних строчок, обметування петель, вишивання. Синтетичні швейні нитки виробляють з поліамідних та поліефірних текстильних ниток. Виробництво ниток складається з: трощення, скручування, відварювання, фарбування або відбілювання та оздоблення.
В процесі оздоблення нитки обробляють різними хімічними препаратами для зниження електризуємості та підвищення термостійкості. Комплексні анідні нитки – найбільш міцні та еластичні, мають високу теплостійкість та практично не усаджуються. Їх використовують при виготовленні виробів з безусадочних синтетичних матеріалів, шкіри, та швейних виробів, які виготовляються технологією „форниз”. Комплексні капронові нитки мають високу міцність та найбільшу стійкість до стирання, але низьку теплостійкість. Їх використовують для обметування петель та виготовлення одягу з міцних жорстких без усадочних матеріалів. Випускають капронові нитки торговими номерами 50К (15,5 текс х 3) та 90К (31 текс х 3). Модифіковані поліамідні нитки Шелон використовують замість ниток з натурального шовку №65, але вони менш теплостійкі та міцні. Лавсанові комплексні нитки теплостійкі, без усадочні, еластичні, але поступаються капроновим за показниками міцності та стійкості до стирання. Їх випускають торговими номерами: 22Л (11,1 текс х 2), 33Л (11,1 текс х 3), 55Л (27,7 текс х 2) та 90Л (29,4 текс х 3). Тонкі нитки 22Л та 33Л використовують при виготовленні виробів білизняного, сорочкового та костюмно-платтєвого асортименту, трикотажних виробів; товсті нитки 55Л та 90Л – для прокладання рельєфних оздоблювальних