Ризики аграрного товаровиробника та управління ними (стр. 3 из 34)

З іншого боку, технічні ризики поділяються по видовому складу основних і оборотних фондів, в яких вони виявляються:

-машини і обладнання - промислові ризики;

-будівлі, споруди, передавальні пристрої - будівельні (будівельно-монтажні) ризики;

-прилади, обчислювальна техніка, кошти зв'язку - електротехнічні ризики;

-транспортні кошти - транспортні ризики (каско, вантажів, відповідальності);

-сільське господарство -- ризики захворювання тварин і рослин, падіж худоби, псування урожаю до т.д.

Ризики цивільної відповідальності пов'язані із законними претензіями фізичних і юридичних осіб в зв'язку з спричиненням шкоди, викликаної, наприклад, джерелом підвищеної небезпеки. До джерел підвищеної небезпеки відносяться автомобільний, залізничний, повітряний і морський транспорт, ряд хімічних виробництв і інш. Фізична або юридична особа, що володіє таким джерелом підвищеної небезпеки, може застрахувати свою цивільну відповідальність перед третіми особами, тобто перекласти обов'язок відшкодування майнової шкоди третім особам на страховика.

Поки страхувальник поставлений перед фактом невідомості страхового випадку у часі і просторі, страховик цікавиться імовірністюнастання страхового випадку по відношенню до всієї страхової сукупності. Не наставші передбачення страховика відносно імовірності можливого збитку і витрат по його відшкодуванню будуть зазделегідь оплачені передбаченням можливого ризику з боку страховика. Отже, в теоретичному плані страхувальник наражає себе на небезпеку тільки одного специфічного ризику, пов'язаного із здійсненням страхової справи. Цей ризик носить назву технічний ризик страхувальника. Наявність технічного ризику страхувальника спонукає його активно брати участь в попереджувальних заходах щодо боротьби з пожежами, аваріями на транспорті і т.д. з метою зниження його міри.

Ризикові обставини і страховий випадок

При укладенні договору страхування стан об'єкта визначається страхувальником в залежності від ряду ознак. До уваги приймаються ознаки, що впливають істотним чином на стан об'єкта страхування. Вони спостерігаються і реєструються страхувальником. Процес спостереження і обліку носить назву реєстрації ризику. Чинники, якими визначається реєстрація ризику для даної ризикової сукупності це ризикові обставини. Вони властиві даному об'єкту страхування і розглядаються як компоненти, або ознаки ризику. Будь-який ризик можна розглядати як сукупність ризикових обставин.

Виділяють об'єктивні і суб'єктивні ризикові обставини. Об'єктивні ризикові обставинивідображають об'єктивний підхід до дійсності і не залежать від волі і свідомості людей.

Суб'єктивні ризикові обставинивідображають тип зв'язку, що ігнорує об'єктивний підхід до дійсності, і залежать від з волі і свідомості людей в процесі пізнання об'єктивної реальності. При укладенні договору страхування страховик бере до уваги як об'єктивні, так і суб'єктивні ризикові обставини. У ряді випадків при укладенні договору страхування страховик здійснює підбір ризикових обставин. Всі ризикові обставини, взяті в їх єдності і взаємодії, визначають стан, який називається ситуацією ризику. Вона характеризує природний стан об'єкта страхування і обстановку, в якій цей об'єкт знаходиться.

Ризикові обставини є умовами здійснення (реалізації) ризику. На основі ризикових обставин обчислюється страхова премія, що пред'являється до сплати в страховий фонд. Задача страховика складається в зборі і аналізі інформації, що характеризує істотні ризикові обставини. Отримані результати враховуються через систему знижок і надбавок (накидок) в процентах або твердо фіксованих сумах до обчисленої страхової премії для базової сукупності ризикових обставин.

Ризикові обставини дозволяють оцінити можливість настання даної події в майбутньому. Одна або декількаризикових обставин приводять до реалізації ризику, тобто спричиняютьнастання страхового випадку. Кожне явище має взаємообумовлені причинно-наслідкові зв'язки. Звичайно страховий випадок відбувається під впливом ряду причин. Важко виділити найбільш важливі, адекватні і безумовні причини настання того або іншого страхового випадку. Реалізація ризику означає настання страхового випадку.

Страховий випадок може мати місце по відношенню до одного або безлічі об'єктів страхування в рамках певної страхової сукупності. Страховий випадок по відношенню до безлічі об'єктів страхування приводить до кумуляції ризику, тобто викликає катастрофічний ризик.

Потрібно розрізнювати страховий випадок і страхову подію. Під страховою подією розуміють потенційно можливе спричиненнязбитку об'єкту страхування. Реалізована гіпотетична можливість спричиненнязбитку об'єкту страхування означає страховий випадок. Наслідки страхового випадку виражаються в повному знищенні або частковому пошкодженні об'єкта страхування. До страхових випадків не відносяться події, які хоч і заподіялизбиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в процесі виробництва. Тому в умовах договору страхування потрібно точніше формулювати визначення подій, які включаються в обсяг відповідальності страхувальника. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв у виробництві, потрібно указати, від яких саме простоїв, чим викликаних. Крім того, умови договору страхування тут повинні враховувати майнову шкоду, викликану простоями як реалізацією ризику.

МАЛ. 1.1. Блок-схема аналізу ризику

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей сільського господарства.

Найбільш поширеною є класифікація ризиків за джерелами виникнення. До неї звертаються практична всі автори, які досліджують цей аспект проблеми ризиків. При цьому спостерігаються деякі відмінності в виділенні кількості груп ризиків та включення конкретних ризиків в ту чи іншу групу. Дуже часто ці відмінності зумовлені тим, що класифікація проводиться з прив`язкою до конкретного виду діяльності та галузі (торгівля , виробництво, страхування, банківська справа).

Виділяють такі види ризику в залежності від джерел його виникнення:

- збої та поломки обладнання, зумовлені ненадійністю техніки та дотриманням правил її експлуатації;

- розвиток науково-технічного прогресу. Під його впливом з`являються нові технології і техніка, застосування яких підвищує продуктивність праці, якість продукції, знижує її собівартість та надає, таким чином, конкурентні переваги товаровиробникам.

- ризик націоналізації і експропріації без належної компенсації;

- ризик трансферту, що пов`язаний з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти;

- ризик розриву контракту через дії влади країни, в якій знаходиться компанія-контрагент;

- ризик військових дій та громадянських безпорядків.

Дискусійним лишається питання щодо включення в цю групу такого виду ризику, як фінансовий. Балабанов І.Т., Андрійчук В.Г., Бауер Л. розрізняє окремо дві категорії ризику - підприємницький та фінансовий, відносячи до першого практично всі види ризику, за джерелами виникнення. Фінансовий ризик пов`язується з можливим невиконанням підприємством своїх фінансових зобов`язань та існування його як юридичної особи.

При цьому Л. Шаршукова цілком правомірно поділяє фінансовий ризик на валютний, кредитний та інвестиційний.

Валютний ризик - ймовірність фінансових втрат в результаті зміни курсу валют, яка може відбутися в період між укладанням контракту та фактичним розрахунком по ньому. Кредитний ризик пов`язується з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов`язань. Це можуть бути зобов`язання як перед банком, так і перед постачальниками та бюджетом (останнє набуває актуальності з наданням дозволу податковим інспекціям брати в заставу майно аграрних підприємств). Інвестиційний ризик пов`язаний з вкладенням підприємством коштів в різні проекти чи цінні папери.

До цього переліку доцільно додати, на наш погляд, ще один різновид фінансового ризику - дебіторський, який пов`язаний з відстрочкою платежу при реалізації продукції підприємства і наданням товарного кредиту контрагентам та можливими при цьому збитками від несплати або невчасної сплати.

Процеси глобалізації у світовій економіці відкривають як нові можливості для підприємств, так і створюють нові загрози. Глобалізація може розглядатися як окреме джерело ризику для підприємств, зокрема аграрних. Вільний доступ на ринки аграрної продукції України може призвести до погіршення стану національних виробників. Виробники з розвинутих країн конкурують не стільки за рахунок більш сприятливих природних умов для виробництва сільськогосподарської продукції, скільки за рахунок практичної реалізації досягнень науково-технічного процесу та більш потужної і досконалої державної підтримки. Тому процеси глобалізації в першу чергу підвищують ризики підприємств країн, що розвиваються.

В попередньому параграфі джерела ризиків були поділені на внутрішні та зовнішні. Аналогічно розподіляються і самі ризики. До внутрішніх відносяться виробничі, технічні ризики, та ризики, пов`язані з персоналом. На ці ризики менеджер може реально впливати, приймаючи рішення. До зовнішніх належать політичні, правові, галузеві, ринкові ризики. Ці ризики менеджер може лише враховувати при прийнятті рішень. Звичайно, за певних умов деякі зовнішні ризики можуть перейти до групи внутрішніх. Такий перехід ринкових ризиків може відбутися, якщо підприємство є монополістом на певному ринку. Правовий ризик великі підприємства мають змогу зменшити шляхом лобіювання своїх інтересів в уряді, законодавчих органах.