Визначення артикулу та моделі виробів зі штучного хутра проводиться органолептичним методом шляхом співставлення виробу за зовнішнім виглядом зі зразком закупленого товару. При відсутності зразка закупки модель та артикул встановлюються шляхом порівняння з описом, який наведено в технічних умовах контракту.
Розмір хутряних виробів визначають під час одягання їх на манекен або ж складуючи їх (лицьовою стороною догори) по середині спинки. Сантиметром вимірюють ширину виробу на рівні пройми під рукавом від середини спинки до краю лівого борту. Цей вимір (в см) буде відповідати розміру виробу. Проводять ще ряд додаткових вимірювань в сантиметрах, які співставляються з показниками технічних умов контракту:
· довжина виробу – по середині спинки від шва вточки підкоміру до низу;
· ширина спинки – на рівні 15 см від шва вточування підкоміру;
· ширина виробу – від середини спинки до краю борту по прямій;
· ширина низу – від середини спинки до краю борту по прямій;
· довжина рукава – від вищої точки відкату до низу;
· ширина рукава – по лінії пройми;
· ширина рукава – по низу;
· довжина коміру – по лінії пришиву;
· ширина коміру – по середині з сторони підкоміра.
Розміри головних уборів визначають по їх внутрішній окружності кільцеміром або сантиметром. Розміром виробу буде величина окружності в сантиметрах.
Після цього експерт перевіряє вироби на наявність дефектів, які знижують якість виробу або роблять його непридатним до використання.
Дефекти виробів зі штучного хутра, які можуть бути виявлені при проведенні експертизи діляться на дві групи: дефекти трикотажного полотна та дефекти готового виробу, повний перелік яких визначається в нормативно-технічній документації та технічних умовах контрактів. [45]
Експерт під час проведення експертизи має обов’язково оцінити стан упакування та маркування тари. Засоби вимірювання, спецiальнi прилади, обладнання, якi використовує експерт повинні бути повiренi з визначенням дати перевірки та дiапазонiв вимірювання.
При виявленні в процесі приймання товару невiдповiдності якості, маркування, тари, упакування вимогам нормативної документації, умовам контракту, технічним вимогам, контрольним зразкам або даним, наведеним в маркуванні i супровідних документах, що підтверджують якість партії товару, одержувач припиняє приймання, складає акт, в якому наводить дані про кiлькiсть перевіреного товару та характер виявлених дефектів. Одержувач вiддiляє товар з дефектами окремо, забезпечуючи вiдповiднi умови зберігання.
Виявивши дефектні товари, експерт повинен вiдiбрати зразки товарів iз найбільш характерними дефектами, чітко розділити товар за видами дефектів та встановити причини їх виникнення. В aктi повинен фіксуватися відсотковий вміст продукції з рiзноманiтними чи найбільш характерними дефектами.
Iнодi, особливо за умови складності визначення експертом дефектів, доцільно направити зразки дефектної продукції в дослідну лабораторію для їх iдентифiкацiї та з'ясування причини виникнення.
За результатами приймання товарів за якістю i комплектнicтю складається акт про фактичну їх якість i комплектнicть. Акт повинен бути складений за вiдповiдною формою в день закінчення приймання товару, в ньому повинні мicтиться вci необхiднi вiдомостi. До акта докладається комплект документів:
·документи постачальника, виготовлювача, що засвідчують якість товару, пакувальні ярлики з тарних місць, у яких виявлено товар неналежної якості;
·транспортний документ;
·документ, що засвідчує повноваження компетентного представника, який брав участь в проведенні експертизи;
·акт про неналежну якість товару з визначенням кiлькостi оглянутих місць;
·акт вiдбору зразків i висновок за результатами аналізу вiдiбраних зразків;
·iншi документи, якi свідчать про причини зниження якості.
В aктi експертизи окремо записується кiлькiсть забракованих товарів, товарів зниженої якоcтi i тих, якi вiдповiдають вимогам нормативної документації або якоcтi, що визначена супровідною документацією або на маркуванні. Окремо виділяють товари, якi можна виправити або переробити. Під час визначення якості товарів звертається увага на стан тари i упакування i на порушення правил упакування, їx цiлiсностi, наявнicть дефектів товару; виявляють причини дефектів, вплив порушень на появу визначених дефектів.
Висновок щодо виявлених недоліків товарів повинен бути обґрунтованим з визначенням їх причин i розділенням продукції за фракціями окремо: кiлькiсть товарів зниженої якоcтi i сорту або забракованих через наявнicть виробничих дефектів або порушення умов пакування, зберігання, транспортування.
Результати експертизи в aктi підписують вci особи, якi брали участь в огляді товару.
3.3 Аналіз нормативної документації, що регламентує якісні показники штучного хутра
Нормативна документація, яка діє у визначений час в Україні, включає вимоги до органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних показників, а також до показників безпеки. Вибір показників, які використовуються при проведенні експертизи, повинен проводитися відповідно до чинної нормативної документації. В деяких випадках, за відсутності базових зразків, під час проведення експертних досліджень, вимоги нормативної документації використовуються як еталон або базовий зразок для порівняння властивостей дослідного зразка і визначення рівня його якості.
На весь сучасний асортимент трикотажних виробів розроблені та діють ДСТУ, галузеві стандарти загальних технічних умов, які розповсюджуються на окремі види виробів.
У ГОСТах наведено розмірно-ростові показники, допустимі відхилення в основних місцях вимірів виробів, величини підгинання низу виробів, кількість і розміри допустимих припусків до деталей, методи технологічної обробки окремих вузлів і деталей виробів.
На промисловому підприємстві розробляється на кожний вид виробу технічний опис (ТО), який є основним документом для впровадження виробу у виробництво. Технічний опис разом з комплектом лекал є важливим доповненням до зразка-еталону виробу.
У трикотажній промисловості є чинними такі нормативні документи: ДСТУ, ГОСТ У, СТТУ, СТП і ТУ.
ГОСТи та ДСТУ розроблено на пряжу і нитки для трикотажного виробництва, на методи випробувань і окремі види чи групи трикотажних верхніх, білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичних, хустково-шарфових та головних уборів. [26]
В ГОСТ 4.80-82 «Мех искусственный трикотажный. Номенклатура показателей» наведена номенклатура показників якості штучного трикотажного хутра і властивості, які визначаються в таблиці 3.5 (Додаток З). [41]
Згідно з ДСТУ 2724-94 «Хутро штучне трикотажне. Загальні технічні умови» на хутро встановлюють три сорти: 1-й, 2-й та 3-й. Сорт відрізу хутра встановлюють згідно з таблицею 3.6 (Додаток І).
У хутрі всіх сортів не допускаються такі дефекти: дірки; грунт, не проклеєний плівкотвірним апаратом по довжині більш ніж 5 см; плями на ворсовому боці хутра площею більше ніж 5 см2; обрив однієї нитки грунту; наявність плівкотвірного препарату на ворсі; чорнильні та іржаві плями.
Дефекти зовнішнього вигляду на грунті, які не порушують ворсового покрову: плями, штопання, відтінки, зебристість, умовні позначення не враховуються.
В жакардовому хутрі заробка окремих волокон одного кольору не враховується, якщо це не погіршує зовнішній вигляд хутра.
Допустима кількість дефектів зовнішнього вигляду на відріз хутра умовної довжини (без урахування краю відрізу хутра для швейних виробів), не повинно бути більш, як:
· для швейних виробів:
- 1 сорт – один поширений чи місцевий;
- 2 сорт – два поширених та п’ять місцевих;
- 3 сорт – два поширених та десять місцевих;
· для іграшок, підкладки до взуття, шкіряної та текстильної галантереї:
- 1 сорт – сім;
- 2 сорт – дванадцять;
- 3 сорт – п'ятнадцять;
· для меблів:
- 1 сорт – сім;
- 2 сорт – чотирнадцять. [47]
Якщо розглядати інші види штучного хутра, то наприклад згідно з ГОСТ 28755 – 90 «Мех искусственный тканепрошивной. Общие технические условия» на цей вид хутра встановлено тільки два сорти: I та II.
Сорт хутра визначають по фізико-хімічним, фізико-механічним показникам та наявністю пороків зовнішнього вигляду.
Для хутра II-го сорту допускаються відхилення фізико-механічних показників від мінімальних норм, які передбачені в цьому стандарті, %:
- по ширині – 2;
- по поверхневій щільності – 7.
При визначенні сорту хутра приймають умовну довжину рулону 20 м.
При відхиленні фактичної довжини рулону від умовної, кількість дефектів зовнішнього вигляду відповідно перераховують.
Дефекти зовнішнього вигляду ділять на:
- розташовані по всьому рулону;
- місцеві, розташовані на обмеженому участку рулону хутра.
В хутрі допускається наявність волокон іншого кольору, які не погіршують зовнішній вигляд.
Не допускаються наступні дефекти зовнішнього вигляду: замини ворсу, які помітно виражені з оголенням основи матеріалу, діри, масляні плями, наявність плівкоутворюючого матеріалу на ворсовому покрові.
Пороки, розташовані на кромці, які не порушують її цілісність, при визначенні сортності не враховуються.
Хутро не повинно мати неприємного запаху та виділяти хімічні речовини, які можуть шкідливо діяти на організм людини. [40]
Згідно з ГОСТ 1115-81 "Изделия трикотажные верхние. Определения сортности" на верхні трикотажні вироби встановлено два сорти: l-й i 2-й. Сорт виробу визначають залежно від наявності дефектів зовнішнього вигляду полотна i виробничо-швейних дефектів.