Доходи сільськогосподарських підприємств (стр. 5 из 6)
2. Рентабельність основної діяльності 55,30 5,96
3. Рентабельність продаж 40,11 5,72
4. Рентабельність активів 8,19 1,47
5. Рентабельність власного капіталу 8,67 1,65
6. Загальна економічна рентабельність 8,19 1,47
Z-рахунок = (робочий капітал / всі активи х 1,2) + (чистий прибуток / всі активи х 1,4) + (чистий дохід / всі активи х 3,3) + (ринкова вартість акцій / зобов’язання х 0,6) + обсяги продажу / всі активи) .
Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність банкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 – висока; від 2,8 до 2,9 – банкрутство можливе; при показнику 3 і вище – ймовірність банкрутства дуже мала. Вважається, що цей показник дає 95% ймовірності точного визначення очікуваного банкрутства.
Визначимо Z-рахунок Альтмана для ПОП “Колос”:
Z-рахунок = 0, 58 х 1,2 + 1,65 х 1,4 + 0,33 х 3,3 + 7,34 х 0,6 + 0, 26 = 0,7 + 2,31 + 1,09 + 4,4 + 0,26 = 8,76
Отже, Z-рахунок = 8, 76 і він більше 3, то ймовірність банкрутства ПОП “Колос” дуже мала.
РОЗДІЛ 3
ПЛАНУВАННЯ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Зміст і завдання фінансового плану
Для об’єктивної оцінки поточних і майбутніх фінансових потреб на підприємстві складається фінансовий план, тобто план формування , розподілу і використання фінансових ресурсів. Основна мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів і витрат у плановому періоді . При перевищенні доходів над витратами сума перевищення спрямовується до резервного фонду. Якщо витрати перевищують доходи, визначається сума дефіциту фінансових ресурсів, яку можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо.
Фінансові плани за тривалістю дії поділяються на :
- довгострокові (перспективні) – період 3-5 років із розбивкою по роках;
- поточні – на рік із розбивкою по кварталах;
- оперативні – на квартал із розбивкою по місяцях.
На даному етапі підприємства самостійно визначають, які розділи і показники фінансового плану їм необхідно розробити та в якій формі його скласти. Однак, наказом Фонду державного майна України від 21.02.2002р. № 343 затверджено форму річного фінансового плану господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50% акцій належить державі, та Методичні рекомендації щодо порядку його складання і погодження. Затверджено також Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, згідно якого фінансовий план складається з таких розділів:
- джерела формування та надходження коштів,
- приріст активів підприємства,
- повернення залучених коштів,
- витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів,
- покриття збитків минулих періодів.
Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показників дохідної, а потім витратної частини. Фінансовий план є необхідною умовою для раціональної організації роботи на всіх ділянках фінансово- господарської діяльності підприємства.
Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства в плановому періоді.
Процес фінансового планування
 |
Схема 1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві.
Принципи фінансового планування:
· наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з урахуванням кращого досвіду, використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого із них;
· єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, є диному підході до розподілу фінансових ресурсів, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін;
· безперервність , яка означає взаємозв’язок довгострокових , поточних і оперативних фінансових планів;
· стабільність , тобто незмінність показників фінансових планів.
Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:
- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами операційної, інвестиційної і фінансової діяльності,
- врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів за розподілом прибутку,
- визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання,
- налагодження раціональних фінансових відносин з іншими суб’єктами господарювання, банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями,
- забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами,
- виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів для збільшення прибутку від звичайної діяльності , а також збільшення інших доходів, включаючи і позареалізаційні,
- забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.
Умови ринкової економіки передбачають якісне фінансове планування на підприємствах, оскільки останні самі відповідають за всі негативні наслідки і прорахунки своєї діяльності.
Фінансове планування нині в Україні стримується з таких причин:
1) високий рівень невизначеності на ринку, пов’язаний з тривалими глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя
2) брак ефективної нормативно-правової бази у сфері внутріфірмового фінансового планування
3) обмеженість фінансових можливостей більшості підприємств для залучення висококваліфікованих спеціалістів, здатних виконувати складні фінансові розрахунки.
Значення фінансового планування для підприємств полягає у відображенні розроблених цілей у формі конкретних фінансових показників, забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку, визначенні життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції.
Фінансове планування дає змогу підприємству визначити:
- розмір грошових коштів, що їх може отримати підприємство у своє розпорядження,
- джерела надходження коштів,
- відповідність фінансових ресурсів обсягу операційної та інвестиційної діяльності,
- частину коштів, яка має бути переказана в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам,
- напрями розподілу та використання прибутку на підприємстві,
- міру забезпеченості реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.
3.2. Методи фінансового планування
У процесі фінансового планування використовуються різні методи тобто конкретні способи і прийоми планових розрахунків. Найпоширеніші є такі:
- балансовий
- нормативний
- розрахунково-аналітичний
- оптимізації планових рішень
- моделювання.
Балансовий метод планування фінансових показників передбачає не тільки балансування підсумкових показників доходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.
Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що на основі певних фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба підприємства у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Такими нормативами є ставки податків , ставки зборів та внесків до державних цільових фондів, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів, облікова ставка НБУ тощо. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними (нормативи підприємства). Нормативний метод планування є найпростішим методом . Плановий показник розраховується як добуток нормативу на об`ємний показник.
Сутність розрахунково- аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді. В основі цього методу лежить використання експертної оцінки (схема 2 ) . Експертна оцінка є результатом проведення експертизи, обробки і використання цього результату при обґрунтуванні значення ймовірності . Прийняття експертної оцінки – це комплекс логічних і математично-статистичних методів і процедур, пов’язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу і прийняття рішень.
 |
Схема 2. Розрахунково – аналітичний метод фінансового планування
Оптимізація планових рішень полягає в розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого. Можуть бути використані різні критерії вибору:
- максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу, при цьому критерії розрахунки ведеться за формулою:
П- Ен*К maxП – прибуток, грн.;
К – капіталовкладення, грн.;
Ен – нормативний коефіцієнт ефективноті капіталовкладень (для сільського господарства Ен =0,15);
- економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
- економія поточних витрат;
- мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
- максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Метод економіко-математичного моделювання уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня витрат і обсягу реалізації продукції (виручки). Економіко-математична модель – це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних засобів. Моделювання може передбачати функціональний або кореляційний зв’язок факторів.