„Забороняється передача у приватну власність земельних ділянок на територіях зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.[14]
Право приватної власності громадян на земельні ділянки, що передані їм, посвідчується відповідною радою народних депутатів. Факт передачі земельної ділянки і її розмір заноситься у земельно-кадастрові документи, а громадянам видається державний акт на право приватної власності на землю.
Декретом надано право громадянам України продати або іншим способом відчужувати земельні ділянки, передані їм для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, але без зміни цільового призначення земельної ділянки. При цьому договори купівлі-продажу або інші способи відчуження земельної ділянки посвідчується у нотаріальному порядку і реєструється у відповідній Раді народних депутатів, на території якої розташована земельна ділянка.
Абзацом 3 статті 4 Декрету обумовлено, що продаж земельної ділянки здійснюється за ціною по угоді сторін, але вона не може бути меншою за нормативну ціну землі.
Вартість земельної ділянки за договором купівлі-продажу є підставою для сплати державного мита і для розрахунків при заставі земельної ділянки.
На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року прийнято ряд нормативних документів якими слід керуватись при приватизації земельних ділянок,
— Наказ Держкомзему України від 20 січня 1993 року "Про приватизацію земельних ділянок",
— Наказ Держкомзему від 15 лютого 1993 року "Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадян України”,
— Спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Держкомзему від 12 лютого 1993 року "Про порядок відмічення в паспорті громадян України факту передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок”.
— Лист Держкомзему „Щодо приватизації земельних ділянок громадянами” від 25.06.2001 р.
Нині діючий Земельний Кодекс України серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки передбачає окремими пунктами:
- безоплатну передачу із земель державної і комунальної власності;
- приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянпровадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають укористуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизаціїдержавних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установта організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної ікомунальної власності в межах норм безоплатної приватизації,визначених Земельним Кодексом.А) Приватизація земельних ділянок, які перебувають у власності громадян.Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.Б) Одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.Землі у приватну власність працівникам державних ікомунальних сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій, а також пенсіонерам з їх числа передаютьсябезоплатно.Площа земель, що передаються у приватну власність,становить різницю між загальною площею земель, що перебували упостійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установта організацій, і площею земель, які залишаються у державній чикомунальній власності (лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд).Кожен працівник цього підприємства, установи таорганізації, а також пенсіонери з їх числа мають гарантоване правоодержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (намісцевості).При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуютьсясільськогосподарські угіддя, які перебували у постійномукористуванні державних та комунальних сільськогосподарськихпідприємств, установ та організацій, за винятком земель, щозалишаються у державній та комунальній власності. Загальний розміробчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідьподіляється на кількість працівників цих підприємств тапенсіонерів з їх числа.Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарахземельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств,установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахиснілісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди,водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані увласність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій, що створені колишніми працівниками державних ікомунальних сільськогосподарських підприємств, установ таорганізацій.Органи виконавчої влади або органи місцевогосамоврядування у процесі приватизації створюють резервний фондземель за погодженням його місця розташування з працівниками цихпідприємств, установ та організацій, а також пенсіонерами з їхчисла у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарськихугідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств,установ та організацій.Резервний фонд земель перебуває у державній абокомунальній власності і призначається для подальшого перерозподілута використання за цільовим призначенням. Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.Передача земельних ділянок у власність громадянам -працівникам державних та комунальних сільськогосподарськихпідприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їхчисла провадиться після затвердження проекту приватизації земель упорядку, встановленому ЗемельнимКодексом.В) Одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.У разі відмови органу виконавчої влади чи органумісцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власністьабо залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовомупорядку.Лист Держкомзему від 06.06.2000 р. вказує, що згідно п. 5.1.19 Закону України Про податок на добавлену вартість від оподаткування звільнені операції по наданню послуг (робіт), отримання яких згідно діючого законодавства є обов’язковою умовою приватизації присадибної земельної ділянки:- розробка проектів відводу земельних ділянок громадянам у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських прибудов (присадибна ділянка);- розробка технічних документацій по складенню державних актів на право приватної власності громадянам, яким передані земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських прибудов (присадибна ділянка);- заповнення бланків державних актів на право приватної власності на землю. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадяну межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз покожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК).Громадяни України мають право на безоплатну передачу їмземельних ділянок із земель державної або комунальної власності втаких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розміріземельної частки (паю), визначеної для членівсільськогосподарських підприємств, розташованих на територіїсільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерськегосподарство. Якщо на території сільської, селищної, міської радирозташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмірземельної частки (паю) визначається як середній по цихпідприємствах. У разі відсутності сільськогосподарськихпідприємств на території відповідної ради розмір земельної частки(паю) визначається як середній по району (право такої безоплатної передачі не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай) – ст. 32 ч. 2 ЗК);Понад дану норму викуп земельних ділянок здійснюється згідно затвердженого Постановою КМУ від 24.01.00 р. Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства. б) для ведення особистого селянського господарства - небільше 2,0 гектара;Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатногромадянину для ведення особистого селянського господарства, можебути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельноїчастки (паю).Цю норму підтримує ч.1 ст.4 ще не прийнятого Закону Про особисте селянське господарство - для ведення особистого селянського господарства використовуються земельні ділянки розміром не більше двох гектарів, передані у власність або надані у користування на умовах оренди громадянам, та приєднані ним безоплатно в установленому законом порядку в результаті отримання в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), у тому числі шляхом їх успадкування членами особистих селянських господарств.До речі, в цьому Законі законодавець вперше намагається закріпити ще нове для земельного законодавства поняття особистого селянського господарства. За цим законом, особисте селянське господарство — це форма діяльності фізичної особи, що проводиться нею особисто або разом із членами її сім’ї (подружжя, їх батьки та діти, які досягли 14-річного віку), які ведуть господарство без створення юридичної особи на землях, переданих у власність або наданих у користування громадянам для цих цілей відповідно до законодавства, та з використанням майна, набутого в установленому законодавством порядку, з метою задоволення особистих потреб, шляхом виробництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків.