Проблеми взаємодії та взаємозв'язку ринку праці й ринку освітніх послуг (стр. 1 из 3)

Зміст

Вступ

1. Зв'язок ринку знань із ринком праці в Україні

2. Попит на знання та їхня пропозиція на ринку праці

3. Проблеми та способи вирішення взаємозв'язку ринку освітніх послуг і ринку праці

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Проблема взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг є важливою та актуальною сьогодні. Без її вирішення неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни. Однак перехідний період до ринкової економіки виявив таку проблему, як невідповідність параметрів функціонування ринку освітніх послуг потребам ринку праці. Незважаючи на те, що останнім часом намітилася позитивна тенденція розвитку ринку праці (збільшились обсяги зайнятості населення та знизився рівень безробіття), незайнятість випускників вищих навчальних закладів є значною. Отож змарновано кошти, зокрема державні, випускники не можуть реалізувати набуті професійні знання, а підприємства не одержують кваліфікованих фахівців. Так, за даними Волинського обласного управління статистики, потреба підприємств у працівниках у 2003–2005 р. зросла на 132,9 %, із них у керівниках – на 163 %; професіоналах – на 163 %; фахівцях – на 112,1 %; працівниках сфери обслуговування – на 147,3 %; кваліфікованих робітниках – на 104,2 % [9].

Потреба дослідження проблем взаємодії ринку праці та ринку освітніх послуг випливає із принципових засад формування обох ринків. Теоретичні положення функціонування ринку праці висвітлено в працях Г. Агабекяна, Г. Авагяна, Д. Богині, Т. Петрової та ін. [1; 3, 2; 8].

Мета роботи – з’ясувати проблеми взаємодії та взаємозв’язку ринку праці й ринку освітніх послуг та запропонувати способи їх вирішення. Задля досягнення мети слід розв’язати такі завдання:

1) проаналізувати причини дисбалансу на ринку праці;

2) з’ясувати дискримінаційні чинники на ринку праці стосовно випускників вищих навчальних закладів;

3) запропонувати основні напрями діяльності маркетингової служби вищого навчального закладу.

1. Зв'язок ринку знань із ринком праці

Основа ринкових відносин – це купівля – продаж товарів і послуг, котрим історично і логічно передує категорія «знання». Знання – це все те, що втілює в собі певну корисність (явище, предмет, продукт праці) та задовольняє певну людську потребу і відповідає інтересам, цілям і прагненням людей [4, с.45-54]. Товар, за визначенням Д. Богиня, – це все, що може задовольняти потребу та пропонується на ринку з метою привернути увагу, придбання, використання чи споживання [2, с. 3-8]. Товаром можуть бути як матеріальні, так і нематеріальні блага, послуги.

В той же час, варто відмітити дуже змістовне зауваження відомого вченого в галузі маркетингового менеджменту Агабекяна, який стверджує, що «найважливіше завдання будь-якої компанії або фірми – створення своїх споживачів» [1, с.190]. У нашому випадку, це формування фірмою свого знаючого працівника – створення власного носія знань на фірмі.

Трудові прийоми і методи завжди відтворюються працівником як його власні здібності, як інноваційні компоненти, – своєрідні інформаційні «додавання»[6, с.5-10]. У цьому зв'язку викликає інтерес зауваження І.Едвінсона, висловлене ним у контексті аналізу так званого «локалізованого виробництва», коли групи робітників сконцентровані «у вузьких межах промислового міста або густонаселеного індустріального району». Говорячи про вигоди, що вилучають працівники «від близького сусідства один з одним», Петрова Т. зазначає: «...Достоїнства винаходів і удосконалень в машинному обладнанні та технологічних процесах і в загальній організації виробництва одразу ж піддаються обговоренню: якщо один запропонував нову ідею, її підхоплюють інші й доповнюють власними думками, і вона, таким чином, стає джерелом, що у свою чергу породжує нові ідеї» [8, с.582].

Варто віддати належне проникливості Р. Сміт, – він помітив головне у співробітництві та спілкуванні працівників – продукування «нових ідей» [10, с.463-469]. Зрозуміло, його цікавив суто ринковий ефект цих удосконалень і винаходів. Проте характерним є те, що він не виносить процес виникнення нових ідей «за дужки» спільної праці (у всякому разі – спілкування працівників споріднених професій) і не відносить інновації тільки на рахунок вчених, інженерів і підприємців. Можна сказати, що Р. Сміт знав про спільну працю більше своїх пізніших послідовників, зокрема, творців теорії прав власності, для яких підприємство (фірма) є всього лише «чорною скринькою», своєрідним центром витрат» [10, с.463-469].

У більшості західних підручників з економіки в розділах, присвячених теорії знань, є присутнім аналіз рівня заробітків працівників залежно від віку і рівня освіти. Зокрема, С. Фішер і Р. Дорнбуш у своїй праці «Економіка» демонструють таку залежність (рис.1). Кожна з кривих показує величину доходів осіб різних вікових груп з відповідним рівнем освіти в 2009 р.

Вік 1 : 18 – 21; 2 : 25 – 34; 3 : 35 – 44; 4 : 45 – 54; 5 : 55 – 64 6 : 65 і вище.

Рис.1. Криві залежностей річних доходів чоловіків від віку з різним рівнем освіти у США за 2009 рік (тис. дол. США).

Рис. 1 ілюструє два ключових фактори. По-перше, працівники заробляють у середньому настільки більше, наскільки вищий їх освітній рівень. По-друге, ступінь крутизни кривих найбільш висока для молодих людей, особливо на графіках, що відповідають вищому рівню освіти. З віком залежності набувають більш пологого вигляду, (що компенсується набутим досвідом), а деякі навіть зменшуються при наближенні до пенсійного віку.

Отже, знання – це вид інтелектуальної діяльності, за якої створення корисного ефекту збігається за часом із його споживанням.

Визнати, що товарною продукцією навчальних закладів є знання і вміння, а також фахівці – це значить визнати, що можна продати – купити знання і вміння, спеціалістів як робочу силу. Але ж відомо, що і знання і вміння не продаються і не купляються, вони є надбанням власної праці індивіда, як носія знань. Спеціалісти не продаються і не купуються ще з часів кріпацтва. Щодо робочої сили, то вона теж не продається, продається тільки її послуга – праця, але не вищим навчальним закладом, а безпосереднім її носієм – людиною, яка пройшла спеціальний курс навчання і отримала відповідні знання. Основною продукцією навчальних закладів є нематеріальна (інтелектуальна) послуга особливого роду, що створює корисний результативний ефект, невтілений у матеріально-речову форму. І цією послугою виступають знання [8, с.3-7].

2. Попит на знання та їхня пропозиція на ринку праці

Зв'язок між ринком праці і ринком знань, попитом і пропозицією щодо фахових знань дозволяє представити наступну схему (рис. 2).

Представлена схема ілюструє взаємозв'язок попиту на знання та їхню пропозицію на ринку праці. Права частина схеми відображає процес визначення кількості осіб, які повинні володіти необхідними знаннями, щоб підготуватись до тієї чи іншої професії навчаючись на будь-якому освітньому рівні. Ідеал освітньої системи полягає в тому, що виступаючи за рівні можливості для усіх, вона в першу чергу заохочує найбільш талановитих і заповзятливих індивідів.

Ліва частина схеми відображає пропозицію на знання, що виявляється у вигляді переваги кількості стартових місць, рівні знань та їх якості. Оскільки схильності родин та інтереси працедавців (частково інспіровані державою) не збігаються, виникає дисбаланс на ринку знань і ринку праці. Число осіб, які прагнуть отримати відповідні знання не відповідає числу місць у системі вищої освіти, так само як і число майбутніх працівників не відповідає числу робочих місць.

Знання складаються з реальної кваліфікації (фактичні знання й уміння, необхідні для виконання робіт) і формальної кваліфікації (сертифікати, дипломи, ступені, титули, необхідні для кар'єри). В цьому випадку відповідність знань між ноу-хау, придбаними через навчання і вимогами до роботи не є відповідністю між ієрархіями сертифікатів про освіту і ієрархіями соціального стану. При цьому зростає роль елітних знань, які одержуються найчастіше в приватних навчальних закладах як країни так і за кордоном. Наприклад, диплом випускника Національного університету "Києво-Могилянська академія" чи Оксфордського університету (Велика Британія).

Рис.2. Попит на знання та їхня пропозиція на ринку праці

Окремо необхідно зупинитись на виробниках знань - навчальних закладах приватної форми власності. Вони займають цю нішу, реагуючи своєю пропозицією на деякі специфічні різновиди попиту на знання. Наявність такого попиту на особливі знання визначається цілим рядом факторів. По-перше, у процесі переходу до ринкової економіки формується порівняно нечисленний соціальний прошарок багатих людей («нові українці»), що в змозі оплачувати дорогі освітні послуги. До того ж «приватна школа» з високою платнею здобуває елітарний характер, стає закритою для дітей з інших верств населення, дитина захищається від «шкідливих впливів» і навколишньої агресії. Елітарність може добре послужити й у майбутньому, коли треба буде використовувати особисті зв'язки, корені яких у спільному навчанні в елітарних навчальних закладах.

По-друге, більш масовий попит на знання не настільки елітарних «приватних шкіл» обумовлений прагненням батьків забезпечити своїм дітям більш високий рівень освіти в порівнянні зі звичайними нормами і стандартами в знанні іноземних мов; по-третє, приватна школа може виникати як спосіб реалізації оригінальних педагогічних концепцій і модернізації самої технології процесу навчання й отримання нових знань. В усіх цих випадках помітне розкріпачення ринкових механізмів там, де попит і пропозиція на знання, приведена у відповідність до рівноваги і відбувається під взаємодією безпосередньо часто інтересів виробників знань та їх споживачів. Проте у визначеній мірі державне регулювання потрібне і для названого сектору ринку знань. Все це ускладнює взаємодію ринку знань і ринку праці.