Обурення збудженої громадськості призвело до прийняття Конгресом США антимонопольного законодавства і покарання в судовому порядку компаній, які займалися «тіньовим» бізнесом. Репутація Д. Рокфеллера була всебічно зіпсована, його нещодавні партнери почали працювати обережно. Операції сповільнилися. Службовці почали відкрито висловлювати солідарність із звільненими й приниженими. У цій неспокійній обстановці Д. Рокфеллер раптом робить несподіваний хід. Він наймає Айві Лі, журналіста, визнаного знавця ділового світу, для «виправлення» своєї репутації.
Айві Лі блискуче виконав умови контракту. Він підготував і розташував в пресі серію статей, у яких Д. Рокфеллер був показаний в колі своєї численної сім'ї та родичів. І всі якості його характеру були описані тільки в цьому контексті (причому абсолютно без прикрас і без натягнутих компліментів). Завдяки журналістського таланту Лі, «старина Джон» став добрим дідусем, дбайливим батьком, уважним чоловіком, вірним другом, щедрим і гостинним господарем домашніх свят, авторитетним і розсудливим суддею сімейних сварок і негараздів.
Сприйняття Д. Рокфеллера публікою змінилося. Його імідж був перебудований: з грубіяна і засудженого законом нахабного підприємця Айві Лі «зробив» порядного сім'янина, енергійного підприємця, що дає країні сотні і тисячі робочих місць.
Він використовував в організації громадської думки престиж сім'ї, пріоритет сімейних цінностей - речі досить шановані в усьому світі, а в Америці, особливо. Він вміло використовував інтерес публіки до особистості успішного бізнесмена, збудженої попередніми публікаціями і рішеннями влади на рівні Конгресу. Причому Лі підносив свої статті в підкреслено правдивому викладі. У його описі сімейних аспектів немає фальші, упущень або спотворень. Він пише тільки про те, що добре знає і абсолютно чистий перед публікою. А що стосується ділових відносин його героя, - то автор їх просто взагалі не торкається. Він не говорить про «принижених і ображених» службовців - мова йде не про них ... Автор, таким чином, хитромудро створює новий підтекст всіє історії з гіпермонополістом Д. Рокфеллером. Новий імідж мільйонера поступово виштовхнув його колишній образ. Справу було зроблено[2].
ВИСНОВОК
Значимість іміджу різко зростає в наш час, але імідж був присутній завжди. Це можна пояснити тим, що імідж є природнім продуктом обробки великих масивів інформації. Оскільки ми не в змозі зберігати весь цей обсяг, ми починаємо користуватися ярличками, які відсилають на ситуації, що стоять за ними. Вдало обрані ярлички закріплюються. У будь-якій ситуації ми маємо такі ярлички-іміджі.
Тільки в останні роки (2003-2009) почали з'являтися публікації невідомих авторів, де можна відзначити тенденцію до сумніву у прийнятих нормах і правилах іміджології. На практиці фахівці стали стикатися з проблемою непрацюючих теорій. Міфи, породжені теорією заважають вирішенню на практиці реальних завдань. Іміджі розвалюються на очах здивованих іміджмейкерів, робота не йде на лад. Питання «чому так відбувається», неминуче наводить фахівців на думки про помилки теорії. Навіть такі автори, як Панасюк А. Ю. і Шепель В. М. стали замислюватися над серйозністю побудови системи іміджу. Але стереотипи та міфи щодо іміджу вже настільки міцно «засіли» в теорії, що обійти їх дуже важко.
Опора на власний імідж потрібна сьогодні в кожній професії. Ми йдемо саме до цього лікаря, оскільки за ним є слава цілителя. Ми обираємо саме цього політика, очікуючи побачити в ньому рятівника від наших лих.
Таким чином, імідж - це символ, за яким стоїть складна і незвична проблема людських відносин в економіці, політиці та повсякденному житті. Теоретичне і практичне вирішення цієї проблеми істотно підвищило б рівень ділової, політичної та побутової моральності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Блажнов Е.А. Public Relations. Приглашение в мир цивилизованных рыночных и общественных отношений. М., 1994.
2. Беляков А. Связные, или Фабрика общественного мнения. [Електронний ресурс]. – Advertology. Наука о рекламе.// [Режим доступу]: http://www.advertology.ru/article26832.htm
3. Засурскій І. І. Реконструкція Росії. Мас-медіа і політика в 90-і роки - М.: Изд -во МДУ ім. М. В. Ломоносова, 2001
4. Зверинцев А.Б. Коммуникационный менеджмент: Рабочая книга менеджера PR. М.: Глоссарий, 1998
5. Имидж и фирменный стиль.//25 уроков рекламиста. М., 1993.
6. Киккас Д. Имиджмейкер. [Електронний ресурс]. - Справочник профессий // [Режим доступу]:http://www.rabotka.ru/infoworker/019.php
7. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. - М.: Рефл-бук, Киев: Ваклер,2001. – 524с.
8. Косован Т., Розова И. Про имидж и имиджмейкеров [Електронний ресурс]. – Деловой квартал. Россия // [Режим доступу]: http://dkvartal.ru/imageservices/3711
9. Огилви Д. Откровения рекламного агента. М., 1994.
10. Петрова Е. А. Привітання на сайті Академії іміджології: http://www.academim.org/index.html
11. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века. - М.: Рефл-бук, Киев: Ваклер, 2001.-352с.
12. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. – М.: Рефл-бук, Киев: Ваклер, 2000.-768с.
13. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. - М.: Рефл-бук, Киев: Ваклер,1998. –
14. Слободянюк Э. Персональный имидж. Имиджмейкинг в связи с общественностью [Електронний ресурс]. – Практика рекламы, информационный ликбез.// [Режим доступу]: http://www.advertme.ru/pr/14
15. Фоменко И. PR в деталях [Електронний ресурс]. – Московский психологический журнал// [Режим доступу]: http://magazine.mospsy.ru/nomer11/s13.shtml
16. Шепель В.М. Имиджелогия. Как нравиться людям. - М.: Народное образование, 2002.
17. Цицерон. Про старість. Про дружбу. Про обов'язки. - М., 1975. - С. 111
18. Цой В. Наука ли имиджелогия? [Електронний ресурс]. - Агентство профессиональных стилистов шоперов и имиджмейкеров.// [Режим доступу]:http://www.imageservices.ru/articlesingle10.htm