3. предача і розподівл енергії по різних підрозділах незалежно від джерел їх отримання;
4. організація електрозв‘язку між підрозділами підприємства;
5. організація споживання енергії і раціональне використання паливо-енергетичних ресурсів;
6. нагляд за дотриманням правил експлуатації енергетичного обладнання.
Специфікою органфізації є те, що різні види підприємств використовують різні види енергії.
1.електроенергія ;
2.енергія стиснутого повітря;
3.енергія пари;
4.енергія води;
5.енергія нафтопродуктів;
6.інші види енергії.
Залежно від виду і призначення енергії і тепла, енергоспоживаючі підприємства нафтогазового комплексу поділяють:
1.силові енергоспоживачі – електробуріння, обробка металу різанням, привід двигунів внутрішнього згорання;
2.високотемпереатурні енергоспоживачі — терміча обробка труб, електро і газо-різання.
3. середні і низькосередні – опалення вентиляція, побутове паро – і водо постачання;
4.освітлення.
Відповідно до нього на цих підприємствах формується склад енергоцехів.
До них відносять:
1. електропрромисловий цех — прокатно ремонтний цех електрообладнання та електропостачання.
2. промисловий цех — проводо постачання, займається виробництвом пари, подачею до споживачів
3. газокомпресорний цех — для нафтовидобувних підприємств.
4. цех очисних споруд для нафтогазовидобувних підприємств.
5. цех звязку — слабострумний цех.
6. електромеханічний цех.
Сукупність обладнання для виробітку, розподілу та використання електроенергії та тепла, зв‘язаного електричними та теплдовими стінками, називається енергетичною системою. Тривалий досвід експлуатації енерегтичних систем довів доцільність з‘єднання окремих енергетичних систем між собою, бо це покращує виконання задачі резервування потужностей та підвищує загальний технічний рівень експлуатації.
Електрична енергія передається та розподіляється за допомогою ліній електропередач. Електричні станцуії поділяються на: теплові, гідравлічня, атомні.
Теплоелектростанції поділяються на станції з паровими турбінами, з двигунами внутрішнього згорання та газовими турбінами. Кількість електричної енергії, що виробляється генераторами електростанції повинно дорівнювати електроенергії, що використовується споживачем.
2.2. Організаційні форми забезпечення різними видами енергоресурсів.
В загальній сумі витрат 10-12% припадає на електроенергію, 9-9,5% витрат на енергоносіїв.
Існують такі основні форми постачання :
1. Централізована форма.
Використовується в освоєних районах , є вигідною, високо стабільною, має нижчі питомі витрати на паливо і енергію. Застосовується тоді, коли підприємство отримує енергію від загальної раціональної мережі та коли виробництво енергії здійснюється відомими енергосистемами. При цьому виникає необхідність прокладки комунікації до бурових, до нафтогазопромислових об‘єктів, прокладки високовольтних ліній електропередач.
2.Децентралізована форма.
Використовується тоді, коли в районі розміщення підприємства немає належних електромереж. Для виробництва енергії (електроенергії) використовують пересувні електростанції.
Транспортування пересувних електростанцій має ряд недоліків :
- відносно невелика одинична виробнича потужність ;
- низька надійність в роботі ;
- складність обслуговування ;
- необхідність доставки палива для приводу ;
- підвищення витрат на енергетичне обслуговування.
3.Змішана форма.
Досить часто використовується, при якій всі стаціонарні об”єкти, цехи та інші виробничі підрозділи забезпечуються енергією в централізований спосіб, а віддалені об”єкти мають власні джерела енергопостачання.
Для вибору форми енергетичного обслуговування визначається :
1) загаль навантаження;
2) потреба енергії на силову і освітлювальну техніку;
3) складається загальна схема електропостачання;
4) розробляються висновки щодо побудови високовольтних ліній не використання власних джерел.
Досліджуванне підпреємство має змішану форму енергопостачання.
2.3 Методичні основи виконання проекту.
Оцінку та аналіз показників проводять декількома методами. Порівняння вважається найбільш доступним і в той же час найважливішим методом техніко-економічного аналізу. При застосуванні методу порівнянь можна застосувати такі співставлення :
-фактични показників звітного періоду з плановими показниками минулого періоду;
-планових показників звітного періоду з плановими показниками минулого періоду;
-фактичних даних звітного періоду з фактичними даними минулого періоду;
-фактичних показників з нормативними.
Метод відносних і середніх велечин використовується для характеристики зміни показників в динаміці чи зміни темпів розвитку виробництва. Середні величини відображають відмінну особливість даної сукупності показників і виявляють найбільш характерні їх риси.
Сутність методів рядів динаміки полягає в обчисленні ряду наступнихпоказників, котрі в розрізі кількох періодів дають змогу порівняти тенденцію зміни досліджуваного показника в порівнянні з базовим показникомта відносно попереднього показника.
Показники рядів динаміки розраховується таким чином :
Абсолютний приріст
- базовий
∆Аб= Аі – А1 (1)
де Аі – значення досліджуваного показника і-го року
А1 – значення досліджуваного показника 1-го року;
- ланцюговий
∆Ал= Аі – Аі-1 (2)
Аі-1 - значення показника попереднього 1-го року.
Темпи росту
- базовий
Т р.б = Аі \А1 * 100 (3)
- ланцюговий
Т р.б = Аі\Аі-1 *100 (4)
Темпи приросту
- базовий
∆Тп.б = Тр.б – 100 (5)
- ланцюговий
∆Т пл = Трл -100 (6)
Абсолютне значення 1% приросту :
А1% = ∆Ал \ ∆Тпл (7)
Показники ефективності організації енергетичного обслуговування, методика їх розрахунку та аналізу.
Рівень організації енергетичного господарства підпреємства вимірюється як в натуральному так і в вартісному вимірниках.
Для оцінки ефективності організаційної підготовки можна використовувати наступну систему показників :
Коефіцієнт енергоозброєності праці:
К еоп = Eк\Т = кВт\люд, (8)
де Ек – кількість використаної електроенергії;
Т – загальна кількість часу на використання робіт.
Коефіцієнт енергоозброєності праці :
Кеоп =N/Снз =кВт/люд, (9)
де N – величина потужності;
Снз - чисельність робітників, що працюють у найбільшу зміну;
Коефіцієнт енергоозброєності виробництва;
Кеов = N/Ф = кВт/люд, (10)
Ф – вартість основних фондів,
N – сумарна потужність.
Це один з головних показників,за якими здійснюється оплата за електроенергію:
Коєфіцієнт корисного використання електроенергії:
Кке = Eк/Eз, (11)
де Eз – загальна кількість електроенергії
Коефіцієнт централізації постачання електроенергії :
Кце = Ец\Ез (12)
Коефіцієнт децентралізації постачання
Кд.е =Ед\Ез (13)
Коефіцієнт використання потужностей електричних установок :
Фв = Q\ Офср =кВт\грн (14)
Q – обсяг виробленої продукції, кВт ;
ОФсер – середньорічна вартість основних фондів.
Фондоємність:
Фе = 1/Фв = ОфсР/Q – грн/кВт, (15)
Коефіцієнт ефективного використання основних фондів:
Ее = ТФ/ТП = ТФ/ТК (16)
де ТФ – фактичний час роботи обладнання, дні;
ТП – плановий час роботи, дні
ТК – календарний час роботи, дні
Коефіцієнт інтенсивного використання ОФ:
Кі = ТФ/ТП (17)
Інтегральний показник використання обладнання:
Кінт = Ке*Кі
Особливістю паливно-енергетичних ресурсів зумовлює необхідність зведення різних їх видів до спільної одиниці виміру.
Також використовують такі показники:
- питомі одиниці витрат енергії на 1 продукції;
- питома вага витрат на енергетичне обслуговування в загальній собівартості продукції;
- продуктивність праці;
- використання виробничих площ;
- інші показники.
Важливим показником організації підготовки виробництва є надійність виробничого процесу:
Кнп = (В1-В2)/В3 (19)
В1, В2,В3 – обсяги виробництва наростаючою сумою відповідно за 1,2,3 декади.
Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією:
Крк = Рф/Рр (20)
Коефіцієнт використання робочого часу:
Кв = Тр/Тк (21)
Тр – час роботи, дні
Тк – загальний календарний час.
Коефіцієнт трудової дисципліни:
Ктд = (1-(tвз/tвт*Сдп))*(1-(tцз/Тпл*С)) (22)
де tвз – час внутрішньозиінних простоїв, год;
tвт – тривалість зміни, год;
Сдп – кількість робітників, що допустили простої, чол;
tцз – простої цілоденні;
Тпл – плановий фонд робочого часу 1 робітника, год;
С – загальна чисельність робітників.
Рівень пропорційності:
Q = √∑((Ві – Вn)²/m) (23)
m – кількість етапів,
Ві – пропускна здатність окремих етапів в прийнятих одиницях виміру.
Коефіцієнт ритмічності Кр=1(∑t1 *А)/В (24)
де А — щоденне відхилення недостатньої продукції,
В — плановий випуск продукції,
t — швидкість планового періоду.
Коефіцієнт прямоточності Кр=1- (∑n1 *Тпар.)/Тц. (25)
Тц.—загальна тривалість виробничого циклу.
Тпар.— тривалість операцій в процесі.
Важливим завданням організаційної підготовки є максимальне скорочення перерв, що виникають між окремими технологічними процесами.
Для характеристики цієї роботи можна використати коефіцієнт безперервності що визначається за формулою :
Кб= ∑m1 Ттех./Тц.
де Ттех. — тривалість технічної частини виробничого циклу.
3. Аналіз нормативного енергетичного обслуговування на підприємстві.
3.1. Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.