штучні фізичні фактори
Електротерапія включає методи лікування електромагнітним полем та його складовими. В основі дії цих чинників лежить поглинання енергії тканинами з наступним розвитком фізико-хімічних процесів, що визначають кінцевий терапевтичний ефект. Методи електролікування поділяють на контактні та дистантні.
До методів лікування за допомогою постійного електричного струму належать: дія безперервного електричного струму - гальванізація (має спазмолітичний, міорелаксуючий, протизапальний, седативний та трофічний ефекти); електрофорез із медпрепаратами (визначається дією речовин, які вводять); дія імпульсного струму -електростимуляція (міонейростимулюючий ефект), електросон (седативний, знеболюючий, спазмолітичний, трофічний ефекти), діадинамотерапія (міонейростимулюючий, знеболюючий, судинорозширювальний ефекти), дія змінного струму: ампліпульстерапія (міонейростимулюючий, трофічний, знеболюючий, судинорозширювальний ефекти), місцева дарсонвалізація (місцевий вазореактивний, протизапальний, трофічний ефекти).
Вплив електромагнітних полів: СВЧ-терапія (міорелаксуючий, протизапальний, імунокоригуючий ефекти);
КВ Ч-терапія (нейростимулюючий, секреторний ефекти). Дія змінного електричного поля - УВ Ч-терапія (міорелаксуючий, протизапальний, судинорозширювальний ефекти), магнітотерапія (гіпокоагулюючий, седативний, імунокоригуючий ефекти), шдуктотермія (міорелаксуючий, протизапальний, знеболюючий ефекти).
Світлотерапія - використання з лікувальною метою світла оптичного діапазону, до якого належить видиме, інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання. Лікувальна дія світлової енергії визначається довжиною хвилі та інтенсивністю випромінювання. Видиме випромінювання через зоровий
аналізатор діє на нервову систему, активує мікроциркуляцію та покращує трофіку тканин, які опромінюють.
Інфрачервоне випромінювання має теплову дію, викликає терморегуляторну реакцію поверхневої судинної сітки. Виділення тепла посилює тканинний обмін, це призводить до зміни проникності судин, зниження м'язового тонусу, розсмоктування запального вогнища, активації імунітету. Основними ефектами є протизапальний, трофічний та спазмолітичний.
Дія ультрафіолетового випромінювання визначається довжиною хвилі. Уф-випромінювання з довжиною хвилі 320-400 нм викликає утворення меланіну в базальному шарі епідермісу, стимулює клітинний імунітет. Середня довжина хвилі (275-320 нм) викликає зниження збудливості та провідності нервових волокон. Випромінювання з цією довжиною стимулює утворення вітаміну ^у має анальгезуючий, протизапальний та вітаміноутворюючий ефекти. Випромінювання з довжиною хвилі 180-240 нм має бактерицидний та мікоцидний ефекти.
Лазерне випромінювання, на відміну від інших випромінювань оптичного діапазону, має ряд переваг: високу монохро-матичність, когерентність і направленість, а також величезну щільність енергії в промені.
Лазерне випромінювання видимого та інфрачервоного діапазонів, проникаючи в тканини, поглинається, викликаючи низку біологічних ефектів, які також залежать від довжини хвилі випромінювання, його інтенсивності та експозиції.
Взаємодія лазерного променя з будь-якою біологічною тканиною починається з поглинання однієї її частини та відбивання іншої частини. Промінь відбивається від поверхні розділу між середовищами, які мають різні оптичні характеристики. В результаті в тканинах змінюється напрям електричних та магнітних полів, фотон квантового випромінювання лазера поглинається молекулою, спричиняючи ланцюг складних реакцій.
Лазерне випромінювання має протизапальну (регенераторну) дію, при місцевому впливі прискорюється зміна фаз запального процесу: редукується дегенеративно-запальна фаза, прискорюється перебіг інших фаз, краще відновлюється органо-специфічність тканини, тому застосування лазера є високоефективним при лікуванні ран промежини, ерозій шийки матки, післяопераційних ран. Випромінювання лазера покращує мікроциркуляцію тканин, є потужним імуномодулюючим, мем-браностабілізуючим та біостимулюючим засобом. Істотне підвищення ефективності терапевтичної дії лазера досягається його поєднанням із постійним магнітним полем.
Механотерапія включає в себе різні види масажу, використання зміни атмосферного тиску (баротерапія) та ультразвуку.
Масаж - метод дозованої механічної дії на тіло людини та її внутрішні органи за допомогою спеціальних прийомів, які виконує людина, що володіє цим методом. При проведенні масажу виникає подразнення механорецепторів, що призводить до формування відповіді організму у вигляді місцевих та загальних реакцій. У зоні дії відбувається покращання кровопостачання тканин, видалення продуктів аутолізу клітин, посилення кровообігу та циркуляції лімфи. Прискорюється процес розсмоктування інфільтратів, стимулюються трофічні процеси у внутрішніх органах, які знаходяться в зоні масажу. Посилюються реакції неспецифічного імунітету.
Масаж можна робити за допомогою спеціальних апаратів, що генерують механічні коливання. Такі процедури покращують кровообіг, активують функцію внутрішніх органів у відповідній зоні.
Для лікування хворих із патологією статевих органів застосовують також гінекологічний масаж, який повинен виконувати тільки фахівець, що досконало володіє цим методом. Метод полягає у безпосередній механічній дії на матку та її придатки, що сприяє відновленню рухомості, підвищенню м'язового тонусу матки, покращанню гемолімфоциркуляції та зміцненню зв'язкового апарата статевих органів.
Баротерапія - використання атмосферного тиску з лікувальною метою. Можна використовувати гіпербаричний режим (підвищення тиску) та гіпобаричний режим (зниження тиску). Підвищення атмосферного тиску призводить до розширення артеріол, посилення кровообігу, сприяє покращанню оксиге-нації тканин та нормалізує їх трофіку. Гіпербарична оксиге-нація стимулює активність дихального центру та органів кровотворення, підвищує інтенсивність тканинного дихання.
Ультразвукова терапія - це використання з лікувальною метою коливань частотою 800 кГц-3 МГц. Ультразвукові коливання активують метаболічні реакції, викликають нагрівання тканин, що проявляється на межі тканин з різними властивостями. Механічна дія ультразвуку є своєрідним мікромасажем тканин.
САНАТОРНО-КУРОРТНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
Кліматотерапія. Клімат - це багатолітній погодний режим певної місцевості. До поняття "кліматотерапія" входить лікувально-профілактичний вплив на організм повітря, морських купань, сонячних променів.
Аеротерапія. Лікування повітрям використовують у вигляді прогулянок, загальних повітряних ванн. Лікувальними чинниками є підвищення оксигенації організму, стимуляція функції дихальної, серцево-судинної, центральної нервової системи, опорно-рухового апарата, що важливо для жінок, умови праці яких пов'язані з гіподинамією, яка призводить до застійних явищ в органах малого таза.
Купання в морі (таласотерапія) - мають загально-зміцнюючий та тонізуючий вплив на організм жінки завдяки дії трьох основних факторів морської води: термічного, механічного (гідромасаж), хімічного (в морській воді містяться іони калію, натрію, магнію, кальцію, фтору, брому, йоду). Позитивний вплив також має фізичне навантаження при плаванні.
Геліотерапія - дія прямих сонячних променів підвищує опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, має знеболюючий та фібролітичний вплив, позитивно впливає на менструальну та секреторну функції жінки. Основна біологічна роль у дії на організм належить ультрафіолетовому випромінюванню, яке викликає фотохімічні реакції, що мають як місцевий (еритема з наступною пігментацією даної ділянки), так і загальний вплив.
Протипоказана кліматотерапія, зокрема, сонячні ванни, хворим із пухлинами статевих органів, схильним до маткових кровотеч, із порушенням функції кори наднирників та щитовидної залози, при органічних захворюваннях серця та нервової системи. »
Лікування кліматичними факторами показане жінкам із хронічними запальними захворюваннями статевих органів поза стадією загострення, при безплідді, генітальному інфантилізмі, аменореї та гіпоменструальному синдромі, виснаженні та недокрів'ї, після перенесених операцій на статевих органах як останній етап реабілітації.
Бальнеотерапія - лікування ваннами. Основний ефект забезпечують фізико-хімічні та біологічні властивості мінеральних вод, зокрема їх хімічний, термічний та механічний ефекти.
При лікуванні хворих на гінекологічні захворювання найчастіше використовують хлоридно-натрієві, йодобромні, сірководневі та радонові води.
Сірководневі води показані при хронічних запальних процесах жіночих статевих органів, інфантилізмі, гіпофункції яєчників, деяких формах безпліддя. Протипоказаннями до бальнеотерапії гострі та підгострі процеси геніталій, туберкульоз статевих органів^'Лікування сірководневими ваннами проводять на курортах Немирів та Синяк (Україна), Мацеста, Сочі (Росія).
Радонові ванни мають аналгезуючу та протизапальну дію, знижують рівень естрогенів, нормалізують функцію щитовидної
залози. Протипоказані вони при наявності злукового процесу в малому тазу, фіброміомі матки, генітальному ендометріозі] Радонові ванни застосовують на курортах Хмельник, Миронівка, Знам'янка, Біла Церква (Україна), П'ятигорськ (Росія).
Грязелікування — один з основних методів санаторно-курортного лікування, який широко використовується в гінекології. Хімічні та фізичні властивості лікувальних грязей мають десенсибілізуючу, розсмоктуючу та протизапальну дію, покращують функцію яєчників, реологічні властивості крові та енергетичне забезпечення організму. Основними курортами України, де застосовують грязелікування, є Бердянськ, Євпаторія, Саки, Слав'янськ, Сергіївка.