Метод максимальних витрат припускає, що на маркетинг необхідно витрачати якомога більше засобів. При всій видимій "прогресивності" такого підходу його слабкість - в зневазі способами оптимізації витрат. Більш того, з урахуванням достатньо значного временного інтервалу між здійсненням витрат на маркетинг і досягненням результатів використання цього методу може дуже швидко привести підприємство до важко переборних фінансових утруднень і, як наслідок, до відходу від маркетингової концепції.
Метод на основі цілей і завдань вимагає стрункої системи чітко сформульованих цілей і завдань. Суть методу зводиться до підрахунку витрат, які належить провести в рамках окремих маркетингових заходів, що забезпечують досягнення відповідної мети. Тому в таких випадках нерідко потрібен перегляд поставлених цілей. Взагалі, здійснювати конкретні розрахунки при використанні даного методу достатньо складно, і це віднімає багато часу.
Метод обліку програми маркетингу припускає ретельний облік витрат на досягнення конкретної мети, але не самих по собі, а порівняно з витратами при інших можливих комбінаціях засобів маркетингу, тобто при реалізації інших "ланцюжків" альтернатив маркетингової стратегії.
Зважаючи на недоліки, властиві кожному з приведених методів окремо, слід зазначити, що найбільш обґрунтованим буде бюджет, складений при застосуванні інтегрованого підходу з використанням окремих елементів всіх розглянутих прийомів. Такий спосіб формування бюджету може будуватися, наприклад, на орієнтації на виконання поставленого завдання, з урахуванням дій конкурентів і засобів, які підприємство може виділити на маркетинг.
Визначаючи бюджет, необхідно не тільки розрахувати загальні витрати, але і розподілити їх як по основних напрямах маркетингової діяльності (маркетингові дослідження, розробка видань, стимулювання збуту і т.д.), так і усередині них. Наприклад, витрати на рекламу на підприємстві „Харполігрант" можуть бути розподілені по засобах її розповсюдження таким чином: 30% - на рекламу в пресі; 15% - на друкарську рекламу; 15% - на участь у виставках і ярмарках; 10% - на пряму поштову рекламу; 7,5% - на сувенірну рекламу; 7,5% - на престижну рекламу; 15% - на непередбачені витрати.
Планування маркетингу все ширше застосовується багатьма підприємствами, хоч і зустрічає немало супротивників. Відомі випадки, коли підприємства, узявши на озброєння цей могутній інструмент ринкового господарювання, згодом відмовлялися від нього. Таким фактам є цілком логічне пояснення. Річ у тому, що система планування взагалі і стратегічного зокрема не підлягає сліпому копіюванню, що спостерігалося в більшості з вказаних випадків. У будь-якого підприємства є індивідуальні особливості, пов'язані з організаційною структурою, цінностями, технологією, кадровим, науковим потенціалом і т.п. Все це вимагає відповідної адаптації маркетингового планування.
Практика роботи підприємства „Харполігрант плюс” на принципах маркетингу свідчить, що невдачі в маркетинговому плануванні обумовлені в основному чотирма групами причин.
Некоректність цільової орієнтації підприємства виявляється в:
не реалістичності цілей, завищеності домагань;
відсутності або слабкості орієнтації на споживачів;
дисбалансі цілей і ресурсів.
Дефекти змісту планів і програм полягає в:
некомплектності, відсутності хоч би деяких розділів;
нечіткості у визначенні завдань і засобів їх рішення, а також необхідних ресурсів;
"кабінетній" програмі, орієнтації при їх розробці в основному на вторинну інформацію;
неглибокому рівні аналізу, відсутності передбачення перспектив, дій конкурентів і др.;
зайвій централізації і жорсткості програм, відсутності запасних альтернатив.
Невдала організація роботи по складанню планів і програм включає:
дефіцит професіоналізму, зокрема у укладачів окремих програм;
байдужість укладачів програм до їх виконання як наслідок їх низької зацікавленості і відсутності відповідальності;
неучасть в складанні програм тих працівників і підрозділів підприємства, яким належить їх виконувати;
недостатня взаємодія в команді розробників і погане управління.
Внутріфірмові причини:
відсутність або слабкість підтримки програм з боку керівництва підприємства;
низький рівень статусу маркетингу в колективі підприємства;
неоптимальне місце підрозділу маркетингу в структурі управління підприємства;
відсутність або недостатня пропаганда програм до і після їх ухвалення;
безконтрольність виконання планів і програм.
Дефіцит професіоналізму у укладачів плану, відсутність взаєморозуміння і чіткого розділення функцій між ними, на жаль, майже неминучі причини невдач маркетингового планування в підприємствах, що починають, намагаються обійтися власними силами. Вихід може бути тільки один - залучення до цієї роботи фахівців з консультаційних фірм, робота в тісному контакті з ними.
Але навіть якщо план складений бездоганно, він може не зрозуміти і не одержить визнання в колективі, не звиклому мислити і діяти в категоріях маркетингу. Рецепт від цієї хвороби - радикальні заходи по навчанню маркетингу, причому не тільки майбутніх або діючих співробітників служби маркетингу, але і керівників інших підрозділів і підприємства в цілому, всіх тих, хто цей план виконуватиме. Важливо мати на увазі, що навчання маркетингу ефективно тоді, коли формує не окремих професіоналів, а цілі команди керівників і працівників різних підрозділів, всіх рівнів управління підприємством.
У комплексі маркетингу організація збутової мережі займає одне з центральних місць. Саме в системі збуту концентрується результат всієї маркетингової діяльності, і тому навіть добре розроблена і правильно розрахована маркетингова стратегія може не дати ефекту, якщо система не відповідає поставленим завданням.
В процесі маркетингової діяльності проблема збуту розв'язується вже на стадії розробки політики фірми. Йдеться про вибір найбільш ефективної системи, каналів і методів збуту стосовно конкретних ринків. Це означає, що виробництво продукції із самого початку орієнтується на певні форми і методи збуту, найбільш сприятливі умови. Тому розробка збутової політики підприємства „Харполігрант" має на меті визначення оптимальних напрямів і засобів, необхідних для більшої ефективності процесу реалізації видання. Це припускає обґрунтований вибір організаційних форм і методів збутової діяльності, орієнтованих на досягнення намічених кінцевих результатів.
Вибір системи руху товару вимагає ретельного опрацьовування з погляду рівня витрат і досягнення оптимального результату при зіставних показниках. Найбільш важливі чинники - мінімізація витрат руху товару, визначення рівня обслуговування і тривалості термінів доставки товару на цільовий ринок і конкретному покупцю.
Визначення форм і методів стимулювання збуту і необхідних для цього витрат. До найважливіших методів стимулювання збуту необхідно віднести надання клієнтам сервісних послуг, тривалих термінів гарантій і безкоштовних послуг, систему формування попиту споживачів і їх потреб шляхом встановлення особистих контактів із споживачами в місцях продажу, на ділових зустрічах, презентаціях, симпозіумах, на виставках і ярмарках; адресного розповсюдження каталогів і проспектів підприємства; показу і демонстрації товарів; продаж товарів в кредит і з розстрочкою платежу і т.п.
Підприємство „Харполігрант”, як і будь-яке інше підприємство, переслідує на ринку ту ж початкову мету: воно хоче добитися прибутку. Продукція підприємства „Харполігрант" (його книги) вимушена конкурувати з численними альтернативними виданнями, з яких покупець може зробити вибір. Причому для покупця спочатку не має значення, яке підприємство задовольнить його конкретну потребу в інформації або розвазі. Серед безлічі книг він вибере ту, яка відповідає його уявленням про якість видання і ціну і яка, як йому здається, може виправдати його очікування. Одним словом, підприємство „Харполігрант" виступає зі своєю продукцією на ринку з урахуванням потреб потенційних покупців. І тому всі заходи, починаючи від розробки програмної політики за поданням сервісних послуг і закінчуючи виробленням вимог до якості своєї продукції, слід оцінювати як маркетингові заходи.
Поліграфічна індустрія відрізняється від інших галузей промисловості товарів широкого споживання ще однією метою. Теми, ідеї, філософські переконання, які підприємство „Харполігрант" хотіло б привносити своєю програмою, безумовно, не менш важливі відповідно до характеру справи, чим досягнення чисто економічних цілей. Але мета може бути досягнута тільки в тому випадку, якщо ситуація на ринку аналізується, робляться певні висновки і вживаються відповіді заходи.
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.