Міністерство освіти і науки
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет культури і мистецтв
Кафедра театрознавства та акторської майстерності
Аналіз читацького ринку на прикладі форуму видавців 2010 у Львові
Виконала студентка
групи КМК - 31
Крижевич Юлія
Львів 2010
План
Вступ
1. Форум видавців у Львові 2010. (Історія створення, основні засади)
2. Аналіз читацького ринку
3. Проблема поєднання масового і елітарного в рамках книжкового ринку
Висновки
Список літератури та джерел
Вступ
Соціологія читання — це галузь соціології культури, яка досліджує читання як одну з основних суспільних форм опосередкованої комунікації в суспільстві (поряд з театром, кіно, радіо, телебаченням тощо).
Соціологія читання вивчає читача, як індивіда, що сприймає друкований текст залежно від набутих ним культурно-освітніх та мовних звичок; соціально-демографічні, етнокультурні та соціально-політичні чинники, які опосередковано впливають на читацькі інтереси; досліджує читацьку поведінку читачів (уявлення читачів про читання, його регулярність, частоту і час, співвідношення джерела інформації про літературу і джерел її отримання є, рівень начитаності та розуміння прочитаного).
Розглядаючи соціальні потреби в читанні, яке є специфічною формою мовного спілкування людства за допомогою друкованих або ж рукописних чи електронних текстів, соціологія читання визначає та аналізує: <=> соціальні, о економічні, політичні,культурні та ін. чинники, які впливають на читання, вивчає членів суспільства як споживачів духовної культуру, їх інтереси та уподобання, орієнтацію на нову літературу тощо. В процесі читання відбувається змістовне сприйняття суб'єктом (читачем) інформації (знань, цінностей, норм та ін.), що міститься у друкованих чи писемних (у тому числі в електронному вигляді) текстах. Читання тим самим створює соціокультурне буття книги. Звичайно, що читання сьогодні розглядається як процес активної взаємодії між комунікатором (створювачем тексту) та реципієнтом (читачем).
У зв'язку з цим читання вважається завершеним комунікаційним актом, у межах якого відбувається передача знань із друкованої сторінки (текстового повідомлення на ній) до особистості і вплив цього повідомлення на її поведінку. Слід зазначити, що комунікаційний акт (читання) виявляє себе невід'ємною частиною, своєрідним двійником процесу створення тексту.
Говорячи про книгу, іноді нечітко розрізняють книгу і читання, книгу і писемність, книгу і друк, книгу й інформацію, книгу та літературу тощо.
Звідси важливий висновок щодо нееквівалентності книги II читання: читати можна не тільки книгу, а й рукописи (в тому числі й листи), періодику тощо, що ще важливіше, книги II культурі існують не лише для читання.
На думку Тетяни Микитин, вони можуть бути використані багато функціонально і неспецифічно: <=> як предмет розкоші, як ознака багатства чи освіченості господаря, як елемент оформлення інтер'єру, і=> скарб (матеріальний чи інтелектуальний), який залишається наступним поколінням, тощо.
З іншого боку, словесний твір може існувати і бути сприйнятим не тільки у вигляді книги, а й усно, у газетному чи часописному варіанті, комп'ютерному або звуковому записі та ін. Це слід враховувати, оскільки у сьогоднішніх наріканнях на те, що люди менше читають, не враховуються сучасні й цілком адекватні замінники читання, у тому числі й такі, що зберігають власне інформацію, літературний твір незмінними. Отож доля книги як речі може бути і частіше за все буває відмінною від долі тексту, який у ній зафіксований.
Соціологія книги – одна із галузей соціальної культури, яка вивчає закономірності створення і функціонування рукописних та друкованих творів у суспільстві, а також соціокультурні аспекти книги, як матеріального об’єкта. Як окрема галузь знань, соціологія книги починає формуватись на початку XX ст. Бельгійський бібліограф та книгознавець П. Отле, засновник Міжнародного бібліографічного інституту в Брюсселі (1895 р.), першим увів у науку цей термін. Значного розвитку набула соціологія книги у 20-х роках в Україні, передусім в Українському науковому інституті книгознавства(К. Меженко, Д. Балика та ін.). З урахуванням традиції вітчизняних досліджень відомо, що ще в 1866 р. було проведено перше вивчення обігу книги в Київській публічній бібліотеці; тут було здійснено низку цікавих досліджень, що стосувалися різних аспектів функціонування книги в суспільстві.
Російський книгознавець М. Куфаєв розуміє під соціологією книги, або, як він називає її, бібліосоціологією, абстрактну науку про закони книги. Український дослідник Д. Балика дещо розширює це поняття бібліосоціології.
■ Бібліосоціологія— це наука, що з'ясовує причини та наслідки кількісного і укісного складу творів писемності, встановлює закони життя книги та аналізує еволюцію книг і книжкових багатств у цілому і в окремих галузях.
Саме, тому у 20-ті роки в Росії була проведена низка досліджень книги і читача, у тому числі комплексного характеру, скажімо, з'ясування предметних зв'язків цієї галузі з педагогікою, психологією та іншими науками Б. Банк. "Изучение читателей в России" (XIX в.); А. Топоров. "Крестьяне о писателях"; та ін.
У 30-ті роки як в Україні, так і в усьому колишньому СРСР і відомих причин об'єктивне вивчення проблем книги як соціального явища припинилось. Повертаючись назад, зазначимо, що потужною і плідною, досі теоретично і практично невичерпаною й недооціненою є традиція комплексного дослідження книги і читача, у тому числі соціологічними методами, започаткована українською педагогічною діячкою X. Алчевською ("Что читать народу?"), та російським дослідником М. Рубакіним ("Этюды о русской читательской публике", "Психология читателя и книги. Краткое введение в библиографическую психологию" та ін.). Останній був засновником і директором Міжнародного інституту бібліопсихології в Лозанні.
Пожвавлення інтересу до соціології книги спостерігається з 60-х років, проте спочатку не як до самостійної дисципліни, а як до такої, що більшою мірою розчиняється в історії самої книги та її функціонуванні в різні епохи, хоч поступово вирізняється власне соціологічна проблематика. Саме тоді розглядають такі аспекти читання, як "хто читає?" і "як читають?".
Дослідники встановили тоді, що процес читання залежить передусім від демографічних характеристик:
а) феномен масового читання характерний у великих містах;
б) вплив комерційних та адміністративних центрів;
в) від освіти, рівня виховання та фінансового добробуту;
г) від раси. За даними Інституту Геллапа (США) – читачами художньої літератури є 51%- білих, 37%- афроамериканці, 26%- латиноамериканці, 32% - американців азійського походження; і 14%, незалежно від раси - не читають взагалі.
д) від статі – жінки читають більше ніж чоловіки.
З початку 60-х років провідними стають дослідження, в яких робиться спроба врахувати якісні характеристики як книги, так і особистості читача. Було визначено, що в одній людині співіснують різні читацькі потреби і що один і той самий читач по-різному може сприймати літературний твір, залежно від різних чинників. Проводяться також досить поглиблені типологізація і класифікація читачів, вивчення практики читання, залежно від мінливих контекстів, а також висвітлення важливості комплексного аналізу при процесі читанні різних соціально-демографічних груп, у тому числі дітей. Р. Бамбергер (Австрія) у своїх дослідженнях дійшов висновку, що читання має вирішальне значення для духовного розвитку особистості. так як розвиває мислення. Склалась традиція соціологічного вивчення читання з урахуванням його педагогічно-виховної ефективності. Значну роботу в галузі соціології книги та соціології читання проводять польські дослідники, чию діяльність координує Інститут книги і читання Народової бібліотеки у Варшаві, німецькі та болгарські вчені.
Починаючи з 2000 року в країнах Європи та в США дослідження книги здійснюються у взаємодії її різних соціально-функціональних аспектів через призму читацького ринку (маркетингові дослідження). Західні дослідження спираються передусім на смаки читачів, з метою поширення друкованої продукції. Можна зазначити, що лише за останні 50 років там видано близько 10 тис. наукових праць, серед яких виділяється видана в Німеччині "Енциклопедія з проблем читання". Однією з актуальних проблем, що вивчаються соціологами, є вплив телебачення та інших засобів масової комунікації – читачів результатом його є те, що більша частина молодіжної аудиторії читачів, на думку відомого французького соціолога книги Р. Ескарпі, існує під загрозою повернення до не читання. У зв'язку з цим важливими стають дослідження, що сприяють залученню до читання, які, починаючи з 30 х років, широко розгорнулися в США, а потім в Європі. Однак тривалий час вивчалась лише ефективність рекламних публікацій у газетах і журналах, а мотиви читання та читацькі інтереси почали досліджувані тільки з середини 40-х років (А. Харвей, М. Альбрехт).
В Україні останнім часом з'являються цікаві розробки питань соціології української книги, її ролі в розбудові національної культури) аналізі труднощів, які заважають українській книзі стати дієвим речником нових соціально-політичних і культурних процесів тощо, що здійснюються Книжковою палатою України (М. Сенченко), Національно-парламентською бібліотекою (О. Олександрова, 3. Савіна, Я. Петрова, В. Студенкова, О. Пилипченко та ін.), Інститутом українознавства (О. Семашко), кафедрою історії і теорії соціології Національного університету ім. Т. Шевченка (Е. Жлудько), окремими дослідниками (П. Голобуцький, Г, Садовата ін.).. Наприклад, на проведеній у Львові Міжнародній науковій конференції, присвяченій тематиці "Книжкова та рукописна культура Західної України: історія, методологія, джерельна база", було за презентовано публікацію Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (Львів, 27-28 березня 2008 р.,)., котра порушувала проблеми книгознавства та джерелознавства в Україні. Мета цієї публікації полягає у спробі дослідити книжкові виставки іярмарки як елемент книжкової культури на прикладі конкретного заходу — Форуму видавців у Львові — найбільшої, найстаршої та найпопулярнішої в Україні книжкової виставки-ярмарку.