Рекомендації.
Отже, для подальшого розвитку науки і практики паблік рілейшнз в Україні необхідно:
1. Визнання паблік рілейшнз самостійною наукою.
2. Введення обов’язкового викладання зв’язків із громадськістю як дисципліни у вузах.
3. Створення асоціацій ПР, які б допомогали у становленні і розвитку національної галузі ПР, а також у підготовці та перепідготовці кадрів.
4. Розробка стандарту якості послуг українських ПР-агенств та розширення їх кола.
5. Видання газет, журналів з тематики ПР.
6. Формування позитивного відношення населення до PR-діяльності.
7. Використання Інтернету для надання PR-послуг і формування іміджу державних і комерційних установ та організацій.
8. Приділення більшої уваги з боку керівних політичних структур України до розвитку і функціонування ПР-структур, створення правового забезпечення PR-діяльності.
Використана література
1. PR: международная практика (под ред. Сэма Блека).- Москва, 1997.
2. Блэк Сэм. Введение в паблик рилейшнз. Ростов-на Дону, 1998.
3. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? Москва, 1990.
4. Тихомирова Є.Б. Звязи с общественностью в Украине: трудный путь становления. //Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология.- 2003, №3.
5. Катлип Скотт и др. Паблик рилейшнз. Теория и практика. 8-е издание. Москва, 2000.
6. Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз. Київ, 1997.
7. Моніторинг провідних центральних і електроних друкованих засобів масової інформації щодо висвітлення і проведення передвиборчої кампанії кандидатів у Президенти України. //Нова політика 1999, №5.
8. Погребняк А. Новая профессия: финансовые паблик рилейшнз. //Персонал 1998, №5.
9. Слісаренко І. Стратегія паблік рілейшнз. //Політика і час 1997, №8.
10. Почепцов Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. Москва, 1999.
11. Михайлова М., Голубовский С. Украинские PRоблемы. //Советник 2000, №2.
12. Тихомирова.Є.Б. Зв’язки з громадськістю. Київ, 2001.
13. Ищенко Н. Паблик рилейшнз в Украине бывает пока только черням. //Киевские ведомости 13 мая 1998.