Ставлення держави до профспілок нерідко визначається інерцією минулого досвіду їх „одержавлення” та тією обставиною, що держава дотепер залишається основним роботодавцем. Тому, така практика держави в стосунках з профспілками містить ряд негативних моментів і спроби законодавчого обмеження діяльності профспілок, стримування їх від акцій протесту тощо. Лише активна комунікація з органами влади допоможе вирішити ці проблеми, посприяє тому, що держава не тільки формально визнає профспілки своїм соціальним партнером.
Діалог влади з профспілками переконає управлінців і законодавців у необхідності становлення профспілкового руху в Україні, області, районі тощо.
Неконсолідованість профспілкового руху також не сприяє становленню позитивного іміджу організації. Низький рівень підготовки ПР-акцій, відсутність консолідації та розробки узгоджених позицій зменшують впливовість профспілок як соціального інституту вцілому.
Основна проблема, що допомагає утверджуватись негативним стереотипам щодо організації, формуватись негативному іміджу полягає в інформаційній закритості профспілкового руху. Власні інформаційні потужності профспілок є недостатніми, видання профспілок є малотиражними та мають виключно внутрішній характер розповсюдження. Жодна з профспілок не має своєї програми на телебаченні, з свого боку телебачення та друковані ЗМІ не часто звертаються до висвітлення профспілкової тематики.
Недостатньо представлена інформація про роль і значення профспілок у загальноосвітньому просторі України. В курсах шкільних дисциплін інформація про значимість профспілок у соціально-трудових відносинах і захисті прав працівників відсутня. Зі свого боку профспілки не виявляють ініціативи стосовно поширення інформації про свою діяльність у загальноосвітньому просторі України.
Внаслідок пасивної інформаційної політики профорганізацій, профспілковий рух залишається, значною мірою, закритим для широкого кола громадськості, що веде до його відчуження від населення, замиканні профспілкового руху у власних межах.
Контент-аналітичне дослідження та експрес-опитування підтвердили, що громадськість недостатньо поінформована про діяльність профспілок, що ФПО не повністю використовує всі канали комунікації з громадськістю, що існує занадто багато негативних стереотипів щодо організації. Для того, щоб виправити таку ситуацію потрібно негайно змінити інформаційну політику. Слід створити ПР-відділ, покращити взаємодію з місцевими друкованими засобами масової інформації, частіше готувати інтерв’ю для місцевого телебачення, активніше використовувати подієву комунікацію з громадськістю, розширити коло для просвітницької діяльності, розпочати діяльність в Інтернеті. Лише комплексний підхід до проблеми дозволить змінити уявлення населення про організацію. Активність ФПО в інформаційній сфері дозволить змінити і відкоректувати імідж.
Аналіз комунікаційної діяльності профспілок свідчить про наявність проблем у профспілковому русі, які негативно позначаються на його ефективності та в кінцевому підсумку на його подальшому впливі на розвиток соціально-трудових відносин в Україні.
Розробка ефективної інформаційної стратегії та плану ПР-діяльності профспілок дозволять вийти організації на новий рівень і значно покращити свій імідж.
Список використаних джерел
1.И.В. Алешина. Паблик Рилейшнз для менеджеров и маркетеров. – М.Ассоциация авторов и издателей “Тандем”. Издательство “ГНОМ-ПРЕСС”, 1997.
2.Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? – М.: Новости, 1990.
3.Блэк С. ПР: Международная практика. – М. Издательский дом “Довгань”, 1997.
4.Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. – Ростов-на-Дону, 1998.
5.Блажнов Е.А. Паблик рилейшнз. – М., 1994.
6.Бодуан Жан П’єр. Управление имиджем компании. Паблик рилейшнз: Предмет и майстерство. Пер. с фр. – М.: Консалтинговая группа "Имидж – Контакт": ИНФРА-М, 2001.
7.Борисов Б.Л. Реклама и Паблик рилейшнз. Алхимия власти. – Рига, 1997.
8.Браун Л. Имидж – путь к успеху. – СПб, 1996.
9.Викентьев И.Л. Приёмы рекламы и Паблик рилейшнз. 4.І. – СПб., 1998.
10.Вишнякова М. Концепция формирования имиджа компаний (Общий поход и рекомендации). // Практический маркетинг. - №5, 2001.
11.Грачев М.Н. Политическая коммуникация. http://www.humanities.edu.ru
12.Доти Д. Паблисити и паблик рилейшнз. – М., 1996.
13.Іванов В.Ф. Конвент-аналіз. Методологія і методика дослідження ЗМК. – К., 1994.
14.Игнатьев Д., Бекетов А., Сарокваша Ф. Настольная энциклопедия Паблик рилейшнз. СПб: "Энциклопедия маркетинга", 2003.
15.Ножин Е.А. Основы отношений с общественностью – “Паблик рилейшнз”. Курс лекций. 4.І. – Пермь, 1994.
16.Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. М., “Реал-бук”, К.: “Ваклер”. – 2001.
17.Котлер Ф. Оснговы маркетинга: Пер. с англ. – М.: Ростингер, 1996.
18.Лебедева Т.Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режисура. – М.: Изд-во МГУ, 1999.
19.Моисеев В.А. Паблик рилейшнз – средство социальной комуникации. (Теория и практика). – К.: Дакор., 2002.
20.Муратова О. Интернет-технологии и Паблик рилейшнз: Тенденции и перспективы развития.http://www.cvacubo.com/pr/5/
21.Мюррей А. ПР-Перевод с английского В.Новикова. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2003.
22.Ольшанський Д. Политический ПР.
23. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики. – 2-е издание. – М.; Изд-во “Финпресс”, 2003.
24.Порохов С. Лопушка для журналиста. Из материалов жкрнала "Индустрия рекламы". http://www.ir-magazine.ru/
25.Почепцов. Паблик рилейшнз для профессионалов. М.: “Реал-бук”, К.: Ваклер – 1999.
26.Почепцов Г. Имиджелогия: теория и практика. – К.: “АДЕФ –Укр.”, 1998
27.Почепцов Г. Паблик рилейшнз или как успешно управлять общественным мнением. – М.: Центр, 1998.
28.Самые успешные ПР-кампании в мировой практике. Пер. с фр. – М.: Консалтинговая группа "Имидж – Контакт": ИНФРА-М, 2001.
29.Соціологія: Курс лекцій // В.М. Піча, О.М.Семашко, Н.Й.Черниш та ін. За ред. В.М.Пічі. – К.: Заповіт, 1997.
30.Соціологія. Підручник. За ред. В.Г.Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002.
31.Тихомирова Є.Б. Основи соціології: навч. посібник. – К.1996.
32.Тихомирова Є.Б. Зв’язки з громадськістю: Навч. посібник. – Київ: НМЦВО, 2001.
33.Тихомирова Є.Б. ПР-формування відкритого суспільства: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2003.
34.Томилов В.В. Культура организации международных коммуникаций. СПб: "Энциклопедия маркетинга", 2003.
35.Тульчинский Г.Л. Паблик рилейшнз. Репутация, влияние, связи с прессой и общественностью, спонсорство. – СПб. 1994.
36.PR сегодня: новые подходы, исследования, международная практика. Пер. с фр. – М.: Консалтинговая группа "Имидж – Контакт": ИНФРА-М, 2001.
37.Шик Ф. Роль независимых СМИ в строительстве демократии. // Глобальные проблемы. – 2003. - №2.
38.Шепель В.М. Имиджелогия. Секреты личного обояния. – М., 1994.
39.Ядов В.А. Стратеги социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. – М.: Добросвет, Книжный дом; университет. – 1998.