Принципи побудови електронної комерції в Україні
1. Юридичні норми ЕК в Україні
електронна комерція цифровий підпис
Впровадження інформаційних технологій дає можливість упорядкувати і формалізувати бізнес–процеси підприємства. Насамперед, за рахунок організації електронного документообігу, що дозволить контролювати переміщення й еволюцію документів, регламентувати доступ до них, знизити час і витрати на обробку документів, підтримувати одночасну роботу користувачів з одним документом, скоротити час пошуку документа тощо.
Більш серйозним кроком може стати впровадження автоматизованих систем управління. Так, MRP–системи служать для автоматизації планування матеріальних ресурсів (запасів) підприємства.
До сучасних рішень такого роду відносять інтегровані ЕRP–системи, що створюють єдине середовище для автоматизації управління всіма основними бізнес–операціями підприємства. До складу майже кожної ERP–системи входять такі підсистеми: виробництво, постачання і збут, зберігання, техобслуговування, фінанси.
Широкого поширення електронні технології одержали у фінансовій сфері, насамперед – при проведенні платежів. Споконвічно електронні грошові розрахунки відбуваються за допомогою приватних мереж. Зараз все актуальнішими стають платежі через Інтернет, які мають більшу гнучкість. Відмінна риса електронних платежів полягає в тому, що вони проходять у цифровій формі. Їхні головні атрибути – це автоматизована аутентифікація (перевірка того, що контрагент насправді той, за кого себе видає) і авторизація (перевірка платоспроможності), а також застосування цифрового підпису.
Цифровий підпис – це реквізит електронного документа, захищений від підробки, отриманий у результаті шифрування. Він дозволяє установити відсутність утрати, перекручування чи підробки інформації, а також власника підпису.
Електронні методи платежів є аналогами традиційних платіжних систем. Тому всі електронні платежі можна розділити на три великі групи: кредитні картки, електронні чеки і цифрові гроші.
Цифрові гроші– це віртуальні грошові одиниці у вигляді послідовності цифрових кодів, що зберігаються на спеціальних електронних носіях.
Зростаюча популярність кіберпростору привернула увагу маркетологів (зокрема, фахівців з реклами). Інтернет–маркетинг бурхливо розвивається, щоправда, у скороченому варіанті порівняно з традиційним. В основному – за двома напрямками: маркетингові дослідження і просування. Просування через Інтернет називають "веб – промоушн", його основа – це банерна реклама. Банер – це гіперпосилання у вигляді графічного елемента.
Електронний бізнес має такі переваги:
– збільшення швидкості ведення бізнесу;
– оперативність, швидке пристосування до змін;
– таргетинг, тобто фокусування на цільову аудиторію;
– зняття обмежень у часі і просторі;
– збільшення кола спілкування;
– економія оборотних фондів.
Основні проблеми електронного бізнесу:
– дотримання прав людини; проблема виникає через те, що кіберпростір дозволяє відслідковувати комунікації, у тому числі й особисті;
– забезпечення безпеки транзакцій (захист інформації від несанкціонованого доступу, втрати і перекручування);
– проблема навігації, тобто пошуку інформації;
– взаємодія і сумісність мереж;
– окупність проектів електронного бізнесу;
– проблема освоєння інформаційного простору тіньовою економікою, зокрема, шахрайство, ухиляння від сплати податків, "відмивання" грошей;
– недосконалість законів (чи їхня відсутність).
В Україні розвиток електронного бізнесу складний через низьку платоспроможність населення, відсутність культури "віртуальних покупок" і традиції використання платіжних карток.
Щодо законодавчого регулювання цієї сфери, то в Україні вже визначений статус електронного документа і цифрового підпису в Законі "Про платіжні системи і переказ грошей". На розгляді у Верховній Раді України знаходяться законопроекти "Про цифровий електронний підпис" і "Про електронні документи й електронний документообіг".
Деякі питання з юридичних норм наведені при розгляді секторів електронного ринку.
Однією з найцікавіших властивостей магазину є його інтеграція з платіжною системою, що дозволяє здійснювати покупки за кредитними картками.
Системи платежів можна розділити на кредитні, дебетові і системи, що працюють з цифровою готівкою.
Кредитні системи – це аналог звичайних систем із платежами які здійснюються за допомогою кредитних карток, однак тільки з використанням Internet для передачі даних і разом з послугами для забезпечення безпеки – цифровий підпис, шифрування даних і т.д. До числа подібних систем відносяться CyberCash, Open Market, First Virtual, усі системи, що використовують протокол SET. Основними недоліками кредитових систем є :
· необхідність перевірки кредитоспроможності клієнта та авторизації картки, що підвищує витрати на проведення трансакцій, робить системи непристосованими для мікроплатежів, що є цільовим ринком платіжних систем Internet;
· відсутність анонімності і, як наслідок, нав'язливий сервіс з боку торгових структур;
· обмежена кількість магазинів, що приймають кредитні картки;
· для покупців (особливо це актуально для України) – необхідність відкриття кредитного рахунка і комплекс “передача даних карток по мережі”.
У даний момент, хоча деякі проекти ще не довершені, дуже багато компаній, які займаються електронною комерцією, пропонують послуги з використанням протоколу, нові додатки під SET і т.д. Багато хто інтегрують SET та інші технології для досягнення максимальної конфіденційності і безпеки здійснення платежів. Зараз практично у всіх великих платіжних системах Internet пропонуються послуги з використанням протоколу SET. Суbеrсаsh, відома компанія, що працює на ринку безпечних Internet–платежів, зараз активно пропонує усім своїм клієнтам роботу з протоколу SET, пропагуючи його переваги і всіляко доводячи, що вже зараз точно можна брати участь в електронній комерції, нічого не побоюючись.
Переваги використання SET:
· продавці захищені від покупок за допомогою неавторизованої платіжної картки і від відмовлення від покупки;
· банки захищені від неавторизованих покупок;
· клієнти не постраждають від перехоплення номера кредитки і від покупки у неіснуючих продавців.
SET дозволяє проводити авторизацію, використовуючи цифрові підписи, і одночасно захищає покупців, забезпечуючи механізм передачі номера картки для перевірки безпосередньо емітенту, минаючи проміжні ланки.
Ці системи, власне кажучи, аналогічні готівці. У провайдера системи, де здійснюватимуться платежі, попередньо купуються електронні аналоги наявних купюр. Цикл життя електронних грошей, приміром, розроблених компанією Digicash, містить такі етапи: спочатку клієнт створює на своєму комп'ютері електронні купюри, визначаючи їхній номінал і серійний номер і завіряючи їх власним цифровим підписом. Потім він надсилає їх у банк, що при надходженні реальних грошей на рахунок підписує ці купюри, знаючи тільки їхній номінал і відправляє їх назад клієнту. При покупці клієнт надсилає купюри продавцю (причому продавець не одержує ніяких відомостей про покупця, але покупець завжди може довести, що покупку зробив він, оскільки тільки він знає серійні номери своїх купюр), який пред'являє їх банку, що перевіряє дійсність і робить зарахування на рахунок продавця.
Як основні переваги подібних систем можна виділити: системи підходять для мікроплатежів; може бути забезпечена анонімність.
До негативних сторін може бути віднесено: необхідність попередньої покупки купюр; відсутність можливості надання кредиту.
Найчастіше обговорюваною темою щодо покупок через Інтернет є проблема розподілу ризиків. Зрозуміло, що роблячи покупку по картці, ризикують усі – користувачі, які повідомляють номер карти, магазин, що її приймає, і банк, який переказує гроші. Однак фахівці вважають, що людина, яка застосовує кредитну картку для покупок у його Інтернет–магазині, ризикує нічим не більше, ніж та, що використовує її в звичайному магазині.
Схеми захисту користувача кредитних карток уже давно існують і з успіхом застосовані і до Інтернет–транзакцій. Наприклад, до обов'язків працівника магазина (у тому числі кур'єра) входить перевірка паспорта покупця на відповідність з інформацією, що міститься на кредитній картці. У випадку відсутності паспорта операція може анулюватися. Тому купити що–небудь за чужою кредиткою в Інтернет–магазині важко. А поки магазин не одержав сліп–картки, яка завірена підписом клієнта, гроші з рахунка останнього в банку не перекажуть.
Банк і платіжна система в цілому також ризикують мало, оскільки гроші, що повертаються за необхідності клієнту, стягуються в підсумку з торгового місця, що прийняло картку. Магазин несе найбільший ризик у цій операції, оскільки будь-що – він залишається без товару і грошей. Для зведення свого ризику до мінімуму, магазин не відразу знімає необхідну суму з рахунка клієнта, а тільки її резервує. Надалі покупець і продавець обов'язково зустрічаються при передачі товару. У цей момент і створюється так званий сліп (документальне підтвердження покупки), на якому і розписується власник картки. Отриманий сліп є для магазина і процесингового центру підтвердженням укладеної угоди. У момент зняття сліпа касир (чи кур'єр) звіряє підпис власника картки зі зразком і в спірних ситуаціях може попросити у вас паспорт.