наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.
Підстави для виключення з товариства з обмеженою відповідальністю є аналогічними, що і у акціонерному товаристві, і тягне за собою ті ж наслідки.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми зазначеного Закону з урахуванням особливостей цієї правової форми підприємства.
ВИСНОВОК
Існуючі правові форми організації підприємств постійно удосконалюються шляхом уточнення законодавцем особливостей, пов’язаних з практичною діяльністю підприємців, що знайшло свій відбиток у високій динаміці змін у Законах України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін.
Перспективними вважається стабілізація податкового законодавства та розвиток кредитної політики підтримки малого підприємництва. Необхідно внести чіткість у встановлення мінімального розміру статутного фонду приватного підприємства, що сприяє забезпеченню реальної відповідальності його засновника по зобов’язанням створеної ним юридичної особи.
Також необхідно визначити перелік найбільш ризикових видів підприємницької діяльності, здійснення яких допускається при наявності достатнього мінімального внеску в статутний фонд кожного із співзасновників. Також необхідно визначити правовий режим майна приватного підприємства у випадку зміни його власника шляхом переуступки права власності, а також законодавчого встановлення процедури переуступки права власності засновника приватного підприємства.
Також доречним є законодавче визначення таких понять, пов’язаних з підприємствами, заснованими об’єднанням громадян, як «госпрозрахункова установа», «госпрозрахункова організація», «пропагандистські матеріали», «вироби з власною символікою». До того ж доречне визначити можливості і порядок реорганізації підприємств у випадку ліквідації об’єднання громадян, що буде сприяти правильному застосуванню законодавства стосовно даної правової форми організації підприємства.
Практичному застосуванню положень законодавства України, що регулює правовідносини державних підприємств послужить уточнення видів діяльності, що можуть здійснювати тільки державні підприємства, що доцільно відбити у єдиному нормативному акті.
У законодавстві, що регулює порядок створення і діяльності господарчих товариств необхідно уточнити характеристику майнових прав, що відносяться до інтелектуальної власності, в аспекті забезпечення таким майном (правами) вимог кредиторів за зобов’язаннями товариства. Зазначене уточнення дозволить усунути протиріччя в законодавстві про підприємницьку діяльність, що буде сприяти однаковому розумінню його положень, як громадянами, так і працівниками правоохоронних органів у даній системі соціальних відносин.
СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України //www.rada.gov.ua
2. Цивільний кодекс України // www.rada.gov.ua
3. Про власність: Закон України // www.rada.gov.ua
4. Про господарські товариства: Закон України // www.rada.gov.ua
5. Про об’єднання громадян: Закон України // www.rada.gov.ua
6. Про підприємництво: Закон України // www.rada.gov.ua
7. Про підприємства в Україні: Закон України // www.rada.gov.ua
8. Вінник О. Деякі питання вдосконалення організаційно-правових форм господарювання в Україні // Право України. – 2000. - №9. – С.39-43.
9. Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред. доц. Р.Б.Шишки. – Харків, 2000. – 480 с.
10. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навч.посібник для юрид.фак. та вузів. – К., 1996. – 228 с.
11. Потюк М. Дочірні підприємства як юридичні особи // Право України. – 1999. – №1. – С.124-125.
12. Спасибо-Фатєєва І. Акціонерне товариство як система ризиків // Право України. – 1999. - №9. – С.116-117.