ЗМІСТ
| Вступ | |
| Розділ 1. | Характеристика ринку легкових автомобілів |
| 1.1. | Класифікація легкових автомобілів |
| 1.2. | Стан ринку легкових автомобілів в Україні |
| 1.3. | Тенденції розвитку світового автомобільного ринку |
| 1.4. | Огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні |
| Розділ 2. | Експериментальна частина |
| 2.1. | Об`єкти експертизи |
| 2.2. | Характеристика методів експертизи легкових автомобілів |
| 2.3. | Характеристика методів визначення митної вартості легкових автомобілів |
| 2.4. | Експертиза автомобілів |
| Розділ 3. | Митне оформлення легкових автомобілів індивідуального користування |
| 3.1. | Порядок визначення класифікаційної належності легкових автомобілів за УКТ ЗЕД |
| 3.2. | Порядок митного оформлення легкових автомобілів в режимі імпорту |
| 3.3. | Методологія визначення митної вартості легкових автомобілів |
| Висновки та пропозиції | |
| Список використаної літератури | |
| Додатки | |
ВСТУП
На сучасному етапі розвитку України одним із стратегічних завдань є використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу такої пріоритетної галузі як автомобілебудування. Адже, у сучасній системі світових товарних ринків автомобільний займає особливе місце - один з найглобалізованіших, таких, що швидко розвиваються і є прибутковими, характеризується жорсткою конкуренцією, яка зумовлена різними факторами, серед яких: зростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільної промисловості; зростання кількості країн, що організовують власне виробництво автомобільної продукції; формування міжнародних автомобільних альянсів. Тому перед урядом першочерговими питаннями у цій сфері є створення сприятливих умов (законодавчих, політичних, інвестиційних тощо) для зростання обсягів виробництва і реалізації вітчизняних легкових автомобілів, недопущення ухилення від оподаткування при ввезенні та реалізації авто, забезпечення економічних інтересів українських підприємств і держави в цілому.
Зазначимо, що нині на ринку України з'являється все більше автомобілів різних марок і моделей (як правило, це нові чи бувші у використанні імпортні машини). Саме тому Уряд намагається захистити українські автозаводи, вводячи високі ставки мита на іномарки, але, незважаючи на це, вітчизняним виробникам автотехніки приходиться існувати в умовах досить жорсткої конкуренції з іноземними виробниками. Попит на вітчизняні легкові автомобілі поступається попиту на автомобілі іноземного виробництва, оскільки останні представлені на автомобільному ринку у широкому асортименті, володіють високими споживчими та технічними характеристиками, якістю що відповідає ціні. Це і пояснює той факт,що автомобілі імпортного виробництва купуються і ввозяться до України не завжди на законних підставах. Відкриття меж привело по суті, до утворення могутнього ринку викрадених автомобілів. Цей ринок інтенсивно насичується за рахунок автомобілів, якими незаконно заволоділи у країнах Західної Європи.
Актуальність зазначених проблем, їх практичне значення і недостатня законодавча розробка і обумовили вибір теми, методики, мети, завдання і структури магістерської роботи.
Зокрема, метою роботи є – проведення аналізу вітчизняного та світового авторинків, дослідження особливостей експертизи, державного регулювання та методів визначення митної вартості імпортованих легкових автомобілів.
Реалізація мети роботи зумовила необхідність постановки та розв’язання таких завдань:
розглянуто питання класифікації легкових автомобілів за різними ознаками і параметрами;
проведено дослідження стану ринку легкових автомобілів в Україні, здійснено аналіз їх виробництва та реалізації за останні три роки;
визначено основні тенденції розвитку світового автомобільного ринку, зазначено перспективи майбутнього розвитку;
здійснено огляд нормативної бази, яка регулює вільний обіг легкових автомобілів в Україні;
розглянуто об’єкти та методи проведення експертизи транспортних засобів;
наведено методологію визначення митної вартості та порядку проведення митного оформлення легкових автомобілів.
Об’єктом дослідження є легкові автомобілі, особливості класифікації, експертизи, митного оформлення.
Інформаційну базу магістерської роботи склали законодавчі акти України, періодичні видання, підручники та відповідні матеріали з Інтернету.
Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків.
РОЗДІЛ 1. Характеристика ринку легкових автомобілів
1.1. Класифікація легкових автомобілів
На теперішній час в Україні існують наступні класифіційні ознаки транспортних засобів:
1) клас;
2) тип автотранспортного засобу;
3) модифікація;
4) порядковий номер моделі;
5) вид виконання;
6) категорія;
7) тип кузова, ступінь його відкритості;
8) тип приводу;
9) тип двигуна;
10) тип системи живлення;
11) розташування двигуна;
12) розташування кабіни;
13) компонування бази тощо.
Класифікація поділяє автомобілі на групи чи категорії залежно від їх конструкції, технічних характеристик та призначення.
У 1966 р. на підприємствах автомобільної промисловості колишнього СРСР була введена Галузева нормаль ОН 025 270-66, яка регламентує класифікацію і систему позначення автомобільного рухомого складу. Транспортним засобам привласнювалися позначення відповідно до заводських реєстрів - позначень, що включають, як правило, літерні позначення заводу-виробника і порядковий номер моделі рухомого складу (ГАЗ-3110, ВАЗ-2106, Москвич-2141 і т.д.). Заводські позначення транспортних засобів практикуються на ряді моделей дотепер, головним чином на автомобілях спеціального призначення, а також спеціалізованих під визначені категорії вантажів.
Відповідно до нормалі ОН 025 270-66 прийнята наступна система позначення автотранспортних засобів:
Перша цифра позначення класу автотранспортного засобу (додаток 1.).
Друга цифра позначення типу автотранспортного засобу:
1 - легковий автомобіль;
2 - автобус;
3 - вантажний бортовий автомобіль чи пікап;
4 - сідельний тягач;
5 - самоскид;
6 - цистерна;
7 - фургон;
8 - резервна цифра;
9 - спеціальний автотранспортний засіб.
Третя і четверта цифри індексу вказують на порядковий номер моделі.
П'ята цифра - модифікація автомобіля.
Шоста цифра - вид виконання:
1 - для холодного клімату,
6 - експортне виконання для помірного клімату,
7 - експортне виконання для тропічного клімату.
Деякі автотранспортні засоби мають у своєму позначенні через дефіс приставку 01, 02, 03 і т.д. Вона вказує на те, що модель чи модифікація є перехідною або має додаткові комплектації.
Відповідно до цієї класифікації перед цифровим індексом у більшості випадків вказується літерне позначення заводу-виробника.
Наприклад, легковий автомобіль Волзького автозаводу, що має робочий об`єм двигуна 1,6 дм3, позначається:
- ВАЗ-2106 - легковий автомобіль із закритим, чотирьохдверним кузовом типу "седан".
- ВАЗ-21061 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,5 л.
- ВАЗ-21063 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з робочим об`ємом 1,3 л.
- ВАЗ-21065 відрізняється від автомобіля ВАЗ-2106 установкою двигуна з карбюратором 21053-1107010 і безконтактною системою запалювання; крім того, на ньому ставиться пятиступінчата коробка передач, змінене оформлення кузова.
Класифікація іноземних автомобілів є дещо складнішою за попередню.
Єдиної класифікації автотранспортних засобів, обов'язкової для всіх країн і автомобільних фірм, немає. Проте існують рекомендації Європейської економічної комісії, що передбачають визначену класифікацію автотранспортних засобів.
Відповідно до європейської класифікації автотранспортних засобів усі вони поділяються на чотири категорії, кожна з який позначається відповідною буквою - L, М, N чи О.
До категорії L відносяться всі ті з них, що мають менше чотирьох коліс (мотоцикли, моторолери, триколісні транспортери і т.д.).
Поділяються вони на дві основні підкатегорії:
- перша (LI - L2) - це транспортні засоби, робочий об’єм двигунів яких не перевищує 50 дм3, а максимальна конструктивна швидкість - не більше 40 км/год;
- до другого підкатегорії (L3 - L5) відносяться двох- і триколісні транспортні засоби з технічними параметрами більшими тих, що описані вище, але при цьому їхня повна маса не повинна перевищувати 1000 кг;
Категорія М включає транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, що мають не менш чотирьох коліс чи три колеса і повна маса яких більше 1 т. Це легкові автомобілі, мікроавтобуси й автобуси. Категорія М поділяється на три підкатегорії:
- до першої (Ml) відносяться автомобілі, що мають, крім водія, не більш 8 місць для сидіння. Тобто це практично всі легкові і деяка частина мікроавтобусів;
- друга (М2) включає автомобілі, у яких більше 8 місць для сидіння, крім водія, але їхня повна маса не перевищує при цьому 5 т. До цієї підкатегорії відносяться РАФ-2203 (10 пасажирів плюс водій, повна маса 2,71 т) і УАЗ-452 В (9 пасажирів плюс водій, повна маса 2,69 т);