Порядок виконання операцій з митного оформлення визначається Державною митною службою України у відповідності з Митним кодексом України. Митне оформлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється службовими особами митниці у місцях розташування митниць - зонах митного контролю, спільно із зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.
Митне оформлення має проводитися митницею, у зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, урегульованих чинним законодавством України. Так, наприклад, оформлення товару в іншій митниці узгоджується його власником із обома митницями (тією, де розташований власник, і тією, де він має намір проводити оформлення) листом відповідної форми.
Проведення митного контролю повинно забезпечувати:
- створення умов, що сприяють прискоренню зовнішньоторговельного обороту;
- дозвільний порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;
- ведення боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства;
- вчасне і повне стягування мита, податків та митних платежів;
- ведення статистики зовнішньої торгівлі;
- здійснення у межах компетенції митних органів валютного контролю;
- ведення УКТ ЗЕД тощо.
Митне оформлення переміщуваних через кордон товарів та інших предметів, що належать суб'єктам підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД - 2 (за необхідності - додаткових аркушів форми МД - 3 і МД - 8) - вантажної митної декларації (ВМД). Порядок використання і заповнення ВМД регламентується "Положенням про вантажну митну декларацію", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, а також інструкціями про порядок заповнення ВМД, затвердженими наказами Державної митної служби України. Процес митного оформлення товарів та інших предметів складається з двох частин, черговість здійснення яких залежить від напрямку переміщення через кордон - експорт чи імпорт:
- представлення ВМД до внутрішньої митниці та її оформлення. ВМД подається до митниці підприємствами, які здійснюють декларування товарів на підставі договору і діють за дорученням суб'єкта підприємницької діяльності або безпосередньо представником суб'єкта підприємницької діяльності;
- пропуск прикордонною митницею товарів через митний кордон України з використанням ВМД (при імпорті - попередньої ВМД). Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється у внутрішній митниці. При цьому перевірка проходить декілька етапів контролю, які проводяться працівниками відповідних підрозділів митниць. При необхідності додаткових досліджень товарів або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів співробітниками митниці, які перевіряють ВМД, може бути направлений запит, наприклад, до митної лабораторії для уточнення хімічного складу товару, відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості та експертизи сертифікатів, які засвідчують країну походження товарів, тощо. Завершення митного оформлення кожним із співробітників фіксується поставленням відтисків, штампів контрольних відміток на зворотному боці ВМД.
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей про товар і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (таблиця 3.2.1 ):
Таблиця 3.2.1
Документи при митному оформленні ірису
| №№ з/п | Група документів | Дозвільні документи | Код документа у ВМД |
| 1 | 2 | 3 | |
| 1 | Дозвільні документи | Санфтарний сертифікат | 6852 |
| Радіологічний дозвіл | 6854 | ||
| 2 | Транспортні документи | Carnet TIR | 2950 |
| Накладна СМR | 2730 | ||
| Декларація на транспортний засіб | 0013 | ||
| 3 | Комерційні документи | Рахунок-фактура (invoice) | 3105 |
| Договір-купівлі-продажу, що передбачає розрахунки у ВКВ (додаток) | 4010 | ||
| 4 | Загальні документи | Довідка про декларування валютних цінностей | 6001 |
Відомо, що всі держави світу різноманітними способами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. Існує велика кількість таких засобів. Це пояснюється розширенням кола країн-учасниць світового ринку та необхідністю для кожної країни мати інструменти оптимізації її участі у міжнародній торгівлі.
Нетарифні методи регулювання ЗЕД – методи адміністративного характеру, що полягають у необхідності надання визначених дозвільних документів державних органів для здійснення ввезення (вивезення) товарів та інших предметів.
Ставлення до використання нетарифних засобів регулювання у світовій практиці досить суперечливе. З одного боку, Генеральна угода з тарифів і торгівлі і Світова організація торгівлі, що почала функціонувати з 1995 року, офіційно ставлять завдання максимально скасувати такі заходи, здійснювати перехід до регулювання зовнішньої торгівлі виключно тарифними методами. З іншого боку, всі країни світу, які входили у ГААТ з дня його створення і котрі стали членами СОТ з моменту початку її діяльності, використовують різноманітні форми нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.
До ірису застосовуються методи нетарифного регулювання такі, як радіологічний контроль та необхідність отримання санітарного сертифікату.
Під час вивезення вантажів і транспортних засобів за межі митної території України радіологічний контроль здійснюється на митній території України. Проведення радіологічного контролю підтверджується проставленням відміток та штампів у товаросупровідних документах. Штамп "Радіологічний контроль" застосовується для вантажів, що не підлягають екологічному контролю.
У ВМД радіологічний дозвіл зазначається у графі 44 під кодом 6854. Цей контроль здійснює Державна екологічна інспекція Міністерства екології та природних ресурсів України.
Санітарно-епідеміологічний контроль.
Висновок санітарно-епідеміологічної служби видається з метою гарантії безпеки товару для здоров’я населення. Зазначений висновок складається органами, установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Він призначений для кожної партії харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів (для експорту, якщо це передбачено умовами контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь Україна). У ВМД зазначається під кодом 6-6852.
Якщо б національні промисловості виробляли та імпортували (експортували) обмежену кількість товарів (наприклад тільки картоплю та автомобілі), то не було б необхідності у створенні будь-якої спеціальної номенклатури товарів.
Для того, щоб відрізняти одні товари від інших, їх необхідно систематизувати і мати можливість класифікувати. Такий систематизований переліктоварів являє собою Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), у якій кожен товар має своє певне місце. У товарній номенклатурі товари систематизовано за розділами, розділи поділено на групи, а групи - на товари.
УКТ ЗЕД, розроблений на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) і Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейської економічної співдружності (КН ЄЕС), представляє собою основу системи мір державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю держави.
Важливе при декларуванні товарів для проведення їх митного оформлення заповнення граф 31 та 33 ВМД. У графі 31 вказується комерційна і фірмова назва товару, його характеристики, що включають у себе асортимент, розміри, номери моделей, стандарти, типи, комплектність та інші відомості про товар, які дають можливість однозначно класифікувати його кодом, вказаним у графі 33.
Ставки мита у Митному тарифі України наведено відповідно до кодів товарів. Нетарифні обмеження (тобто ліцензування, квотування та ін.) також в основному застосовуються до товарів, указаних у вигляді кодів товарів чи товарних позицій.
Структура УКТ ЗЕД включає найменування розділу, код та найменування групи, код та найменування товарної позиції, кодове позначення товару, найменування товару, преференційна, пільгова, повна ставка мита та скорочене позначення додаткових одиниць його виміру.
Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації.
Кодування товару - це представлення товару у вигляді цифрового знака.
Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний і складається таким чином:
- код групи - 2 знаки;
- код позиції - 4 знаки;
- код підпозиції - 6 знаків;
- код товарної категорії – 8 знаків;
- код товарної підкатегорії - 10 знаків.
Визначення коду ірису проходить поетапно.
Перший рівень, визначення розділу, до якого можна віднести товар. На даному етапі товари групуються за галузями промисловості. Відповідно, ірис відноситься до розділу 4 "Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники".