Організація маркетингової служби та підвищення ефективності аграрного маркетингу на підприємстві (стр. 13 из 21)

Цю систему показників можна умовно поділити на такі групи показників:

Показники маркетингової діяльності, це : частка підприємства на товарному ринку(Рч), коефіцієнт частки витрат на здійснення маркетингу(Квм), коефіцієнт частки витрат на здійснення збуту (КВЗ), коефіцієнт частки відшкодування і знижок (Кз), питома вага реалізованої продукції на експорт (Е), питома вага бартерних операцій (Б), обсяг реалізації продукції у розрахунку на одного робітника, які займаються маркетингом (Ррз), питома вага чисельності працівників, що займаються маркетингом (ВПрз), коефіцієнт зміни кількості покупців (П), кількості укладених договорів постачання(контрактів, угод), (Д), обсягу укладених договорів постачання (ОД).

Показники оборотності запасів: коефіцієнт оборотності товарних запасів (КОртз), термін оборотності (Т).

Показники результатів збуту продукції, до яких відносяться: коефіцієнт частки чистого прибутку від реалізації (Кчп), чистий прибуток у розрахунку на 1 тис.грн. обсягу реалізації усієї продукції (ЧПз), експортної продукції (ЧПе), рівень рентабельності договору (контракту, угоди), (РД), рівень рентабельності витрат, що пов’язані з виконанням договору (контракту, угоди,(РВд), витрати товарообігу і обслуговування покупців (ВТВ), рівень рентабельності витрат товарообігу і обслуговування покупців (РРвто).

Показники ефективності маркетингової діяльності: чистий прибуток у розрахунку на 1 працівника, що займається маркетингом (ЧПрз), питома вага витрат на заробітну плату працівників, що займаються маркетингом (Врзп), коефіцієнт витрат, щодо стимулювання збуту (СЗ), коефіцієнт витрат на рекламу (КРнр).

В економічній літературі для оцінки результатів маркетингової діяльності пропонується також використання таких груп показників:

Показники прибутковості підприємства : валовий прибуток, прибуток від реалізації, рівень рентабельності продаж, рівень рентабельності продукції.

Показники платоспроможності підприємства: сума робочого капіталу, коефіцієнт покриття, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, оборотність дебіторської заборгованості, період погашення дебіторської заборгованості.

Показники ефективності активів: коефіцієнт оборотності активів, терміни оборотності.

Показники ділової активності: коефіцієнт ділової активності, коефіцієнт вигідності підприємництва, коефіцієнт використання власних коштів, коефіцієнт використання фінансових ресурсів.

Систему показників оцінки маркетингової діяльності пропонуємо доповнити такими показниками:

- питома вага реалізації за замовленнями ( договорами, угодами ) – це відношення суми виручки від реалізації продукції за договорами до загального обсягу виручки;

- коефіцієнт ефективності реклами - це відношення суми рекламних витрат до суми виручки від реалізації продукції.

Окрім спеціальних показників, які використовуються для оцінки маркетингової діяльності, розраховуються також результативні показники, що характеризують ефективність реалізованих рішень і відображають трудомісткість і собівартість одного маркетингового рішення.

Визначення показників ефективності функціонування системи агро маркетингу починається з появи ознак проблемних ситуацій, які у великій кількості виникають в процесі діяльності підприємств АПК.

Для стабільного і динамічного функціонування систем агромаркетингу необхідно забезпечити високу прогнозованість і плановість ситуацій, які потребують рішення. Але інколи ситуації виникають непередбачено, внаслідок незадовільного агромаркетингу, або як результат інноваційного, творчого підходу, тому розраховують такі показники, як рівень плановості і рівень управління агромаркетинговими ситуаціями. Рівень плановості, як відношення планової кількості агромаркетингових ситуацій, до кількості проблемних ситуацій. Рівень управління виникнення агромаркетингових ситуацій, є відношення непланових ситуацій, що виникли за рахунок незадовільного агромаркетингу до загальної кількості ситуацій.

При визначенні плановості та управління виникненням агромаркетингових ситуацій проводиться аналіз їх типів для визначення резервів удосконалення функціонування апарату управління. Неефективне рішення агромаркетингової ситуації розширює зону і розмір проблеми, знижує конкурентноздатність підприємства. З метою встановлення рівня ефективності агромаркетингу використовується такий показник, як коефіцієнт вирішення маркетингових ситуацій, який розраховується діленням суми вирішених ситуацій, на кількість ситуацій, за якими прийняті рішення.

Для виявлення наявності незадовільної спеціалізації агромаркетингової служби, недоліків в підготовці кадрів, організації їх праці, що пов’язано з виконанням агромаркетинговими працівниками робіт, що не відповідають їх функціональним обов’язкам, розраховується рівень раціональності фактичної структури управлінських рішень (Крфс) і його можливого вдосконалення (Кмвс):

; де: (3.1)

v – види рішень від r⁽⁵⁾до r⁽⁷⁾;

r⁽¹⁾ – фактична кількість принятих рішень;

r⁽⁵⁾ – рішення, які не відповідають даному суб’єкту управління;

r⁽⁶⁾ – рішення, які можливо скоротити;

r⁽⁷⁾ – рішення, які необхідно делегувати другому суб’єкту управління;

r⁽⁸⁾ – рішення, які необхідно елімінувати у других суб’єктів і закріпити за даним суб’єктом управління;

i – кількість функцій агромаркетингу;

j – кількість стадій технології агромаркетингу.

(3.2)

Прийняті агромаркетингові рішення реалізують свою сутність лише після їх виконання. Невиконані рішення – це марно витрачені фінансові, трудові та інші ресурси. Тому необхідно розраховувати рівень виконання агромаркетингового рішення, як відношення кількості реалізованих рішень до фактичної кількості прийнятих рішень.

Ефективність розв’язання агромаркетингових ситуацій залежить від оперативності реагування суб’єкта системи на ситуацію і реалізацію прийнятого рішення. Інколи рішення, які прийняті з запізненням можуть не тільки не принести користі, але й призведуть до негативних наслідків. Тому доцільно використовувати такий показник, як рівень оперативності прийняття управлінського рішення, який розраховується наступним чином К(опр):

; де: (3.3)

t⁽¹⁾ – строк виконання рішення, 2 – (дні);

t⁽²⁾ – відставання виконання рішення від встановленого строку;

i – кількість функцій агромаркетингу;

j – кількість стадій технології агромаркетингу.

Фактичне визначення оперативності прийняття чи виконання управлінських рішень без урахування їх важливості та терміновості виконання не розкриває дійсності господарювання. Інколи термінові рішення виконуються повільно, а не термінові швидше. Тому вводиться показник, який характеризує важливість або терміновість прийняття рішень (К_Т):

; де: (3.4)

d – рішення.

Рівень організації функціонування системи агромаркетингу залежить від синхронності, ритмічності і динамічності агромаркетингового впливу на прийняття управлінських рішень.

Ефективність прийнятих і реалізованих рішень характеризується прибутком і рівнем рентабельності, бо ефективність господарювання в агропромислових підприємствах, фермерських, орендних, кооперативних колективах в значній мірі визначається агромаркетинговою діяльністю.

3.3 Організація стимулювання праці у маркетинговій службі

Застосування колективних форм оплати праці зумовлене зростанням усуспільнення виробництва, погіршенням якості товарів внаслідок впровадження індивідуальних систем заробітної плати, вимогами трудящих. Премії розподіляються між робітниками відповідно до тарифних ставок. Застосування цієї системи призводить до збільшення армії безробітних, посилення експлуатації, оскільки виробіток зростає такими темпами, які значно випереджають темпи зростання доплат.

Основною задачею будь-якої системи оплати праці є забезпечення мотиваційного потенціалу заробітної плати – взаємозв’язку між ефективністю праці і винагородою за нього.

Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система участі у прибутках. Вона передбачає, що за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховуються за підвищенням продуктивності праці, зниження витрат виробництва. Виплата премії робітникові залежить від розміру його заробітної плати з урахуванням особистих і трудових характеристик (стаж роботи, раціоналізаторська діяльність, відсутність запізнень і прогулів, відданість підприємству, схильність до співробітництва, тощо). Виплати з преміального фонду можуть бути частиною додаткові вартості, а також певною часткою валової заробітної плати, яку підприємці віддають робітникам залежно від рівня прибутку, від успішної роботи компанії. Такі виплати не оподатковуються, що стимулює впровадження цієї системи.

Майклом Лі-Бефом в управлінську теорію і практику було введено поняття “Надзвичайніший у світі принцип менеджменту”, сутність якого лежить у принципі пов'язання винагороди і виконання роботи коротким реченням “Ви отримуєте те, що заохочуєте”. Частіше він формулюються таким чином: “Виконується те, що заохочується (винагороджується)”. Указаний принцип лежить в основі так званого Закону результату. Його зміст такий: “Люди намагають повторити ту поведінку, яка асоціюється у них із задоволенням потреб, і навпаки, уникають такої поведінки, що призвела до недостатнього задоволення”