Державна фінансова підтримка господарств практично обмежена коштами, які направляються через Український фонд підтримки господарств.
Враховуючи вищевикладене, та з метою стимулювання розвитку с.-г. підприємств, зростання виробництва с.-г. продукції і подальшого утвердження приватної власності в аграрному секторі економіки, Міністерством аграрної політики України викладено основні положення „Про стратегію і тактику пореформеного розвитку с.-г. підприємств” від 15 липня 2002 р. Насамперед, це забезпечення рівних підходів до всіх організаційних форм господарювання в аграрному секторі при розподілі бюджетних коштів, які спрямовуються на розвиток та підтримку виробництва продукції рослинництва і тваринництва, селекції в цих галузях, залученні до реалізації цільових програм, виділення коштів на здешевлення кредитних ставок за кредити комерційних банків, а також створення умов та сприяння виділенню господарствам кредитних ресурсів, інвестицій.
Департаменту фінансово - кредитної та податкової політики при розробці порядків використання бюджетних коштів, спрямованих на розвиток та підтримку виробництва продукції рослинництва і тваринництва, селекції в цих галузях тощо, передбачити виділення с.-г. підприємствам коштів на рівні 5...10%.
При цьому, Управлінню ревізії та контролю, департаменту реформування сільського господарства пропонується посилити контроль за цільовим використанням коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку господарств.
Департаментам кадрової політики, аграрної освіти та науки рекомендовано здійснити організаційні заходи щодо залучення кращих с.-г. підприємств до участі у підготовці фахівців і визначення змісту навчання, укладання між ними і аграрними закладами освіти договорів як з базами проведення практики студентів, стажування викладачів, проведення занять на виробництві тощо. При розподілі коштів державного бюджету, передбачених на капітальні вкладення, слід спрямовувати їх частину на облаштування соціальної інфраструктури с.-г. підприємств. Разом з департаментом реформування сільського господарства передбачити організаційні заходи, спрямовані на розвиток господарств.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Орієнтація агробізнесу на успішне розв'язання ринкових завдань потребує інноваційного розвитку вітчизняного аграрного сектору й адаптації його до ринкових умов. Водночас функціонування агропромислових формувань ринкової орієнтації в умовах вільної ринкової економіки і зв'язок їх із ринком диктують необхідність застосування чіткої економічно обґрунтованої системи маркетингу. Для українських товаровиробників проблема конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і харчових продуктів постає особливо гостро у зв'язку з прагненням України вступити в ЄС і приєднатися до СОТ. Враховуючи це, питання організації маркетингу в системі формування продовольчого ринку є надзвичайно актуальним на сучасному етапі пореформеного розвитку аграрного сектора економіки й всього АПК.
В дипломній роботі досліджені теоретичні питання, пов’язані з необхідністю створення та функціонування маркетингової служби у ринкових умовах, такі як, організація та управління маркетинговою службою на прикладі сільськогосподарського підприємства, стимулювання та мотивація праці спеціалістів з маркетингу, методичні підходи до маркетингових досліджень ринку.
На підставі проведеного аналізу літературних джерел необхідно зробити висновок, План і політика маркетингу розробляється у такій послідовності: збір інформації; аналіз положення конкурентів; сегментацію виробленої продукції; розробку ринкової стратегії; розробку ринкової тактики; визначення й аналіз витрат; контроль над виконанням маркетингової програми. При цьому складається програма маркетингу. Найбільш важливі елементи програми - комплекс виробничих завдань, асортименти продукції, система заходів в області попиту на цю продукцію, реклама, канали реалізації, продажні операції, тощо
За результатами організаційно-економічного аналізу діяльності ТОВ, виявлено, що воно має вигідне природне і економічне розміщення. За розмірами господарство відноситься до середніх. За аналізований період спостерігається зменшення площі сільськогосподарських угідь на 4,3 % та кількості працівників на 9,5 %. Це зумовлене зміною форми власності на землю в процесі реформування відносин власності. Спеціалізація господарства – зерно-соняшниково-плодова.
Підприємство стало прибутковим лише з 2004 року (рівень рентабельності склав 27,7 %); в 2000 – 2003 рр. воно мало збитки.
В 2002 році різко зменшилась вартість основних засобів підприємства. Це пов’язано із завершенням реорганізації КСП в ТОВ “Маяк”. Господарство широко використовує орендовані основні засоби. Зниження показників, що характеризують забезпеченість основними фондами, та збільшення показників, що характеризують ефективність їх використання, обумовлено зменшенням вартості власних та збільшенням орендованих основних засобів за рахунок майнових паїв колишніх членів реорганізованого КСП.
Урожайність основних культур є порівняно низькою, відбуваються значні її коливання.
Фінансовий стан підприємства є нестабільним, кредитоспроможність є низькою, забезпеченість фінансовими активами – недостатня.
Для більш ефективної діяльності підприємства необхідно поліпшувати ресурсний потенціал, залучати для цього додаткові кошти, розробити та впровадити стратегію ринкового розвитку підприємства, яка надасть змогу суттєво поліпшити маркетингові показники діяльності ТОВ “Маяк” в пореформений період тощо.
В дипломній роботі опрацьовані наступні пропозиції, а саме:
1. організація створення маркетингової служби у господарстві, основними функціями якої є: постановка мети та завдань підприємства з врахуванням тенденцій розвитку на короткостроковий та найближчі періоди, подальшу перспективу, розробка стратегії і тактики маркетингової діяльності враховуючи специфіку і умови підприємства; створення банку даних для систематизації і аналізу усієї комерційно-економічної інформації щодо кон’юнктури потенційних ринків збуту; зростання ефективності підприємницької діяльності, прибутку і доходів, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства, тощо. Загальна сума проекту створення маркетингової служби – 22 тис.грн, який повинен окупитися за рік. Витрати на функціонування маркетингової служби за рік складатимуть 46200 грн. Аналіз структури витрат на функціонування маркетингової служби показує, що найбільшу питому вагу (28,6%) займають транспортні витрати, 27,3% займають витрати на відрядження. Витрати на заробітну плату становлять 26%.
2. обґрунтовано необхідність проведення і організація маркетингових досліджень та визначені основні показники ефективності маркетингової діяльності, такі як частка підприємства на товарному ринку, коефіцієнт частки витрат на здійснення маркетингу, коефіцієнт частки витрат на здійснення збуту, обсяг реалізації продукції у розрахунку на 1 працівника, питома вага витрат на заробітну платню робітників, що займаються маркетингом, коефіцієнт питомої ваги обсягу наданих послуг у загальному обсязі реалізації продукції, тощо.
3. визначені напрями стимулювання праці у маркетинговій службі. запропоновано впровадження безтарифної системи оплати праці спеціалістів з маркетингу та обґрунтовані основні етапи системи преміювання. За безтарифною системою оплати праці фонд премій буде складати 138 тис грн, у тому числі доля працівників дорівнюватиме 75%, або 77,6 тис. грн. Це дає можливість підвищити оплату праці робітників до 337,7 грн за місяць, що порівняно з 2004 роком більше на 67,3 грн.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (випуск 6) / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 764 с.
2. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Учебное пособие. – М.: ИНФРА –М, 2002. – 260с.
3. Баховчук В. Краевой продовольственный рынок //АПК: экономика и управление. – 2000. – №10. – С.52-56.
4. Большой экономический словарь/ Под ред. А.Н. Азрилияна. – 5.-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 2002. – 1280 с.
5. Брезвін А.І. Організаційно-методологічні засади інтеграції виробництва в АПК //Економіка АПК. – 2000. – №3. – С.15-17.
6. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод посібник для самост. вивч. дисц. / За ред.. М.В. Кужельного. – К.: КНЕУ, 2002. – 198с.
7. Губський Б.В. Аграрний ринок. – К.: Нора-прінт, 1998. – 184 с.
8. Долинський В.П., Долинський С.В.,ДяченкоІ.Б. Особливості та розвиток підприємництва в аграрних і агропереробних підприємствах //Економіка АПК. – 2000. – №2. – С.46-55.
9. Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів іпродовольчої сировини» Відомості верховної ради - 1998, n 19, ст. 98
10. Зозулёв А.В. Сегментирование рынка: Учеб пособие. – Х.: Студцентр, 2003. –232 с
11. Зырянова Т. Рынки сбыта и конкурентоспособность продукции //Экономика сельского хозяйства России. – 2001. - №11. – С. 32
12. Козлов М. Формирование рыночной системы реализации сельскохозяйственной продукции //АПК: экономика и управление – 1997. - №7. – С.42-49
13. Королев А. Создание системы оптовых продовольственных рынков //АПК: экономика и управление. – 1999. – №2. – С.37-40.
14. Мацибора В.І. економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища шк.., 1994. – 415с.
15. Мельников А. Фирменная торговля набирает обороты // Экономика сельского хозяйства России – 2003. – №10. – С. 26-28
16. Молдаван Л. Баланс інтересів на продовольчому ринку: як це робиться //Партнер в АПК. – 1999. – №1. – С.36-39.