Зміст
Вступ
1. Конкуренція як складова ринкової стратегії підприємства
1.1 Види та методи конкуренції
1.2 Стратегії ринкової конкуренції
1.3 Аналіз ринкової конкуренції
1.4 Ринкові сигнали
1.5 Оцінка конкурентоспроможності підприємства та його продукції
Висновки за розділом 1
2. Аналіз ринкової діяльності підприємства
2.1 Загальна характеристика і ТЕП підприємства
2.2 Стан конкурентного середовища та ринкового потенціалу підприємства
2.3 Стан конкурентоспроможності продукції
2.4 Аналіз стратегії і тактики підприємства на ринку
Висновки за розділом 2
3. Розробка стратегії і тактики підприємства
3.1 Оцінка конкурентних можливостей підприємства
3.2 Оцінка конкурентоспроможності продукції
3.3 SWOT–аналіз підприємства та продукції
3.4 Розробка конкурентоспроможної стратегії і тактики підприємства на ринку
3.5 Комплекс заходів щодо підвищення конкурентних можливостей підприємства і продукції
Висновки за розділом 3
Загальні висновки
Рекомендована література
Вступ
Сутність маркетингу як філософії бізнесу передбачає орієнтацію її діяльності на задоволення потреб споживачів як єдину можливість досягти цілей, пов’язаних із прибутком, проникненням на нові ринки, розвитком фірми. Актуальність теми полягає в тому, що основою діяльності фірми є визначення конкурентоспроможності підприємства та його продукції.
Конкурентоспроможність фірми – це здатність виробляти і реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування. Можливість компанії конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару.
Метою роботи є формування системи знань і умінь щодо вивчення конкурентного середовища та методів його дослідження на прикладі ПП Корсун.
Завданням роботи є набуття практичних навичок, використання різних методів дослідження конкурентів та ринкових можливостей підприємства, визначення його сильних і слабких сторін
Об’єктом дослідження є магазин "Квіти".
Предметом дослідження є конкурентне середовище, конкурентоспроможність магазину і його продукції.
Розділ 1. Конкуренція як складова ринкової стратегії підприємства
1.1 Види та методи конкуренції
Конкуренція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.
Конкуренція — важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. У перекладі з латинської це слово означає "сходитися", "стикатися". Конкуренція — це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.
Конкуренція відбиває зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.
Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:
цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;
нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;
чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;
недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;
монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;
олігополістична (грець. oligos — мало) — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.
В економіці прийнято розділяти конкуренцію за її методам на цінову нецінову, або конкуренцію на основі ціни і конкуренцію на основі якості (споживчої вартості).
Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по самим
різноманітним цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої
промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, в кінцевому рахунку, завойовував собі бажану частку ринку.
Коли ринки монополізовані, розділені між собою незначним числом великих фірм, які захопили ключові позиції, виробники прагнуть можливо довше утримати ціни постійними, щоб цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку (максимізацію).
На монополізованих ринках ціни втрачають еластичність. Це не означає, звичайно, що на сучасному ринку не ведеться "війна цін" - вона існує, але не завжди в явній формі. "Війна цін" у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки фірма не вичерпує резерви зниження собівартості товару, випливають з розширення масштабу масового виробництва та відповідного підвищення маси прибутку.
Коли ж встановилася рівновага, нова спроба знизити ціну призводить до того, що конкуренти реагують точно так. Позиції фірм на ринку не зазнають змін, однак норма прибутку падає, фінансовий стан фірм у більшості випадків погіршується, а це веде до зниження інвестицій в оновлення і розширення основних фондів, у результаті спад виробництва посилюється, Замість очікуваних перемог і витіснення конкурентів наступають несподівані розорення та банкрутства.
Ось чому в наші дні нерідко спостерігається не зниження цін у міру розвитку НТП, а їх підвищення: приріст цін найчастіше не адекватний поліпшенню споживчих властивостей товарів, яке неможливо заперечувати.
Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами - аутсайдерами в боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливості у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії, там, де вони не мають абсолютну перевагу), а також для зміцнення позицій у разі раптового загострення проблеми збуту.
При прямої цінової конкуренції фірми широко сповіщають про зниження цін на випускаються і наявні на ринку товари.
При прихованій ціновій конкуренції фірми вводять новий товар з істотно покращеними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало.
Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу "ціну споживання", більш сучасний дизайн і так далі.. До нецінових методів відносять також надання великого комплексу послуг (у тому числі навчання персоналу), залік старого зданого товару в якості першого внеску за новий, постачання обладнання вже не "під ключ", а на умовах "готова продукція в руки".
Менше енергоспоживання, знижена металоємність, запобігання забруднення природи та інші аналогічні покращені споживчі властивості висунулися в останнє десятиліття на провідне місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.
Найсильнішим знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні її роль зросло у багато разів. За допомогою реклами фірми не тільки доносять до покупців інформацію про споживчих властивості своїх товарів, а й формують довіру до своєї товарної, цінової, збутової політики, прагнучи створити образ фірми, як "хорошого громадянина" тієї країни, на ринку якої підприємець виступає у зовнішній торгівлі. До незаконних методів нецінової конкуренції ставляться промислове шпигунство, переманювання фахівців, які володіють виробничими секретами, випуск товарів, зовні нічим не відрізняються від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якості, а тому зазвичай на 50% більше дешевих, закупівля зразків з метою їх копіювання.
1.2 Стратегії ринкової конкуренції
У товарно-ринковій стратегії істотну роль відіграє ринкова стратегія, яка визначає основні принципи і якісні орієнтири поведінки підприємства на ринку товарів. Ця стратегія має базуватись на аналізі характеристик складу споживачів і аналізі стану конкурентної боротьби на товарному ринку.
Ринкова стратегія включає в себе стратегію вибору структури ринку товарів; стратегію ринкової експансії; стратегію ринкової конкуренції.
Стратегія вибору структури ринку збуту продукції підприємства зводиться до трьох варіантів, кожен з яких залежить від способу сегментації ринку покупців продукції цього підприємства. А саме: моносегментний ринок, на якому реалізується не менш 90 % продукції; домінантно- сегментний ринок, на якому реалізується від 70 % до 90 % продукції; полісегментний ринок збуту, на якому реалізується не менш 70 % продукції
Стратегія ринкової експансії визначає динаміку поведінки організації на товарному ринку. Варіанти: розширення охопленого сегмента товарного ринку; скорочення; збереження.
Стратегія ринкової конкуренції охоплює три варіанти: концентрацію зусиль стосовно залучення споживача; концентрацію зусиль щодо рекламування продукції; концентрацію зусиль у ставленні до конкурентів.