Значним чином на закріплення позицій вітчизняних виробників м'яких меблів впливало держрегулювання, яке цілеспрямовано захищало інтереси внутрішніх операторів ринку. Так, наприклад, до січня 2000 року пільгові ставки ввізного мита становили 40% митної вартості товару. Але згідно постанови КМУ №40 від 15.01.2000 року ставки знижено до 25%. Можливо, зважаючи на те, що позиції вітчизняних виробників вже досить міцні. На сьогоднішній день пільгова ставка становить 15% митної вартості, а повна – 30% (див. табл. 1.1.)
До того ж, поряд із митними труднощями, у імпортерів виникає чимало турбот з приводу закупівлі товару. Головною причиною небажання формувати дилерські відносини для великих німецьких та італійських виробників є те, що український ринок перестає бути для них об’єктом перспективних економічних інтересів. Українські виробники м’яких меблів почали більш професійно та грунтовно підходити до питань щодо якості меблів та формування асортименту. Систематичні дослідження запитів споживачів надали можливість пропонувати власні оригінальні дизайнерські розробки.
Таблиця 1.1
Імпорт меблів за кодом УКТ ЗЕД 9401710000 "Меблі обиті (м’які)" у 2001 р. та 2002 р., тис.USD
| Країна | 2001 р. | 2002 р. |
| Всього | 2240,53 | 1721,63 |
| Росія | 563,91 | 105,48 |
| Італія | 842,11 | 575,07 |
| Германія | 140,76 | 41,76 |
| Польша | 159,69 | 666,17 |
| Португалія | 106,80 | |
| Франція | 157,83 | 47,35 |
Офіційні дані Державної митної служби свідчать (див. табл. 1.2), що експортна діяльність українських меблевиків ще знаходиться на досить посередньому рівні. Навіть недивлячись на минулорічні успіхи в просуванні на зовнішній ринок крісел-ліжок (на суму майже у $4млн ), загальні обсяги експорту лишаються незначними. В основному меблева продукція постачається до Російської Федерації, в той час як невиразна зовнішня діяльність спостерігається на інших європейських ринках.
Таблиця 1.2
Експорт меблів по коду У КТ ЗЕД 9401710000 "Меблі обиті (м’які)"
у 2001р. і 2002 р., тис.USD
| Країна | 2001 р. | 2002 р. |
| Всього | 5049,18 | 5053,15 |
| Казахстан | 107,28 | 381,60 |
| Молдова | 99,26 | 209,95 |
| Росія | 4560,83 | 3299,10 |
| Узбекистан | 47,64 | 126,65 |
| Латвія | 31,11 | 148,04 |
| Литва | 46,38 | 173,77 |
| Германия | 11,58 | 145,39 |
| Словакія | 35,12 | 138,65 |
Динаміка експорту м’яких меблів у 2003 та 2004 році ще остаточно не сформована, але за попередніми даними фахівці стверджують, що загальний приріст обсягу експорту виріс на 6-8%, у порівнянні з періодом 2002 року.[4]
Звернувшись до цінової структури продажу попередніх періодів слід відзначити, що понад 60% складають меблі середнього цінового сегменту. Найбільшим попитом користуються розкладні дивани у ціновій позиції 1300-2000 грн. (див. табл 1.3). Також це можна пов'язати із рівнем розвитку роздрібної мережі, оскільки реалізовувати товар по середній ціні, на відміну від дешевої та елітної продукції, можна у будь-якому типі торговельної точки – на ринку, у магазині, фірмовому чи спеціалізованому.
Таблиця 1.3
Характеристика цін на ринку м’яких меблів України, USD
| Найменування | Дешеві | За середніми цінами | Дорогі | Елітні |
| Комплекти (м’які куточки або два крісла + диван) | 250-400 | 400-600 | 600-2000 | 2000-15000 |
| Дивани-ліжка | 170-250 | 250-500 | 500-1000 | 1000-7000 |
| Крісла-ліжка | 130-150 | 150-250 | 250-800 | - |
| Крісла | 80-110 | 110-230 | 230-800 | 800-5000 |
| Кушетки, тахти | 160-200 | 200-300 | 300-500 | - |
| Софи | 170-250 | 250-500 | 500-2000 | 2000-10000 |
Меблевий бізнес має певні сезонні тендеції збуту, що не може не лишати відбиток на ритмічності продажу та відповідно на моделюванні маркетингової діяльності виробництва і збутових мереж. Так сезон продажу м’яких меблів „відкривається” у вересні і триває до середини весни. Найбільш прибутковий період припадає на період листопад-січень. Перед Новим роком попит різко зрозтає і подекуди неможливо його своєчасно задовольнити – запропонувати товар у необхідному асортименті та необхідному обсязі. В такій ситуації дрібні виробники змушені перенести виконання замовлень на січень. Фінансово потужні компанії, в свою чергу, користуються такою ситуацією. Заздалегідь збільшивши обсяги складських запасів вони здатні задовільнити „спрагу” покупців. Восени попит на меблі поступово зменшується, а влітку майже відсутній. Тому рівень продажу в цей період зменшується на дві третини у порівнянні із зимою.[6,7]
Згідно статистичних даних на сьогодні в України працюють майже 200 підприємств меблевої пормисловості, що спеціалізуються саме на виготовленні м’яких меблів. І найбільшу питому вагу у виробництві меблевих виробів для сидіння і лежання займають Київська, Львівська, Донецька, Закарпатська, Черкаська, Дніпропетровська та Івано-Франківська області. Сьогодні крупним оператором на ринку вважається фірма, що реалізує не менше як 120 – 140 одиниць м'яких меблів на місяць. На українському ринку широко представлені меблі таких компаний, як „Алекс-мебель”, „Ліга-Нова”, „Валтис”, „Газда”, „Евро-мебель”, „КМК”, „Лагода”, „ЛВС”, „Леон”, „ЛІВС”, „Меркс”, „Мирт”, „Нагель-Фенстер”, „Партнер 2000”, „Прогресс”, „Проун”, „Экми”, „Эталон”, „Яворина” та ін.
Характеризуючи напрямки збутової діяльності необхідно відзначити, що головні фігуранти меблевого ринку України акцентують увагу на розвитку мережі фірмових магазинів та на формуванні маркетингових комунікацій зі споживачем. Зросла питома частка рекламних витрат у інвестиційному бюджеті підприємств. Залюбки виробники використовують рекламу в друкованих виданнях та на транспорті. Більше реклами з’явилося на телебаченні. Найбільш ефективним рекламним засобом виробники м’яких меблів вважають саме зовнішню рекламу, причому не рекламні щити в центрі міст, а безпосередньо привабливо оформлені вітрини салонів. Спеціалісти формують думку про нові методи просування продукції рекомендаційним шляхом, оскільки довіра до відгуків друзів і знайомих у споживачів на порядок вищій, ніж до найдорожчого креативного рекламного звернення. До того ж далекоглядні підприємства значну увагу приділяють зміцненню зв’язків із клієнтом. Все частіше зустрічаємо наявність VIP-клубів, накопичувальних бонусних систем та дисконтних карток. Найбільш цікавим методом „приручання покупця” є пожиттєве обслуговування, що здійснюється у вигляді заміни обивочного матеріалу та здійснення сервісного обслуговування на замовлення клієнта.
Приємно відзначати той факт, що значні зусилля провідні меблеві підприємства спрямовують на підвищення професійного рівня працівників. Позитивно, що це стосується представників виробничої і збутової сфери. В програму „кваліфікаційного озброєння” входять такі „дисципліни”, як місія компанії, асортимент, технологія виробництва, властивості, характеристики, детальна характеристика постачальників та гуртових замовників і т.д.
Але не можна не відзначити той факт, що, незважаючи на підвищення темпів вітчизняного виробництва і відповідно обсягів продажу, лишаються невирішеними певні проблеми. Головною з яких є здійснення поставок сировинних ресурсів з-за меж України, що не може не відбиватися на собівартості готового виробу. Щорічно на вітчизняні меблеві підприємства поставляється імпортованої сировини і матеріалів на суму понад $35 млн.
Провідні аналітики стверджують, що за період 2005 та 2006 років обсяг ринку м’яких меблів збільшиться на 8-10%. Причому продовжиться розвиток фірмових мереж, збільшиться частка вітчизняного продукту та суттєво зменшиться проміжок часу між появою модних новинок у Європі та їх появою в Україні.[9]
1.2. Систематизація властивостей, що визначають якість м’яких
меблів
Найголовнішими класифікаційними ознаками м’яких меблів є функціональне призначення (для сидіння, для лежання) та наявність м’якого елементу (від І до IV категорії м’якості). Відповідно до м’яких меблів ставиться ряд вимог, виконання яких забезпечує задоволення конкретних споживацьких потреб згідно до їх призначення. Ці вимоги стосуються дотримання показників якості, що регламентує нормативна документація, та оцінки якості виробів за об’єктивними технічними, економічними та органолептичними властивостями, що об’єднуються у такі групи:
- архітектурно-художні (естетичні);
- економічність (ціна виробу, ціна споживання;
- комфортабельність та ергономічність (функціональне вирішення виробу);
- сучасність конструкції (конструктивні, техніко-економічні);
- рівень виробничого виконання (відповідність вимогам ДСТУ 16371 – 84);
- рівень стандартизації та уніфікації конструкції (наявність стандартних та уніфікованих елементів);
- безпечність (екологічність та гігієнічність);
- надійність, довговічність та ремонтопридатність.
Естетичні властивості м’яких меблів встановлюються шляхом аналізу дизайнерського рішення певного виробу та його відповідності сучасним запитам моди та стилю інтер’єру. Під час проектування меблі завжди оцінюють з двох сторін – споживної і виробничої. Ці дві оцінки властивостей можуть не збігатися. Майстерність конструктора і полягає в тому, щоб знайти оптимальний варіант, який би задовольнив обидві сторони. Комплекс вимог споживчого характеру, зумовлений потребою людей в меблях і поєднав утилітарну та естетичну функції.