Проблема управління якістю при виробництві і реалізації та оцінка конкурентоспроможності м яких куточків (стр. 3 из 18)

Поняття прекрасного , красивого має дві сторони:

- об’єктивну, яка існує незалежно від нашої оцінки;

- суб’єктивну, яка залежить від того середовища, в якому перебуває людина, від її смаку, рівня естетичного сприйняття і розвитку.

При проектуванні меблів досягають створення гарного виробу і саме проектування визначає естетичну цінність виробу. А красу виробу завжди визначають за його властивостями:

1) Зовнішньою формою

Властивості форми такі:

· Геометрична (куля, куб, паралелепіпед і т.д., або також спряжіння тіл).

Форма завжди межує з її сприйняттям.

· Сприйняття форми залежить від :

а) розташування у просторі;

б) величини;

в) маси (поверхневої щільності матеріалу);

г) розмірів форми; тут масу розглядають як сприйняття її важкості або легкості;

д) вигляду;

е) щільності (фактури) заповнення, яка визначає характер будови поверхні

(гладенький, шороховатий, матовий, ворсистий);

є) а також форма буває симетричною і асиметричною.

2) Пропорційним рішенням, тобто співвідношення розмірів його елементів. Мірою гармонійості форм виступає пропорція “Золоте січення” (епоха Ренесансу ХV – XVI ст.). Пропорція “Золоте січення” – це розміщення листків на гілці, насіння в соняшнику, лусок в шипшині. В числах пропорція “Золоте січення” виражається відношенням великого відрізку А до меншого Б, як їх сум до великого відрізку, тобто:

А = (А+Б)/А;

1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34…

Кожен член цього ряду дорівнює сумі двох попередніх.

Пропорція є засобом художньої композиції.

Композиція – це побудова, розміщення, взаємозв’язок основних елементів і частин художнього витвору в певній системі та послідовності. Важливою якістю композиції є гармонія. Гармонія виражається в узгодженні та поєднанні багатьох складових частин виробу. Ритм – це послідовне чергування співвимірних елементів (наприклад дверей на фасаді шафної стінки). Завдання ритму – підкреслити статистику або динаміку виробу, виявити характер співпідпорядкованості елементів, визначаючи головне у звучанні. Ритм сприяє виразності, чіткості та строгості художнього виробу.

3)Колір і текстура – це важливий художньо-естетичний засіб вирішення виробу. Доцільно аналізувати гармонійне поєднання кольору фурнітури та обивочного матеріалу.

Ергономічні властивості в свою чергу розв’язують питання функціонального вирішення виробу та враховують антропометричні властивості цільового споживача:

а) доцільність параметрів;

б) раціональність використаних форм;

в) місткість сховища;

г) зручність зберігання та доступу до речей;

д) компактність сховищ.

Ергономічні вимоги включають відповідність меблів антропометричним, фізіологічним, гігієнічним і психологічним особливостям людини.[12]

Рівень виробничого виконання об’єднує комплекс технічних вимог і властивостей, передбачених нормативною документацією (ДСТУ 19917-93, ДСТУ 16371-84). Це показники якості вихідних матеріалів, механічної обробки поверхні, точність розкрою деревинних матеріалів, з’єднання елементів меблів, облицювання і обробки поверхні м’яких елементів меблів, забезпечення надійності роботи розсувних і рухомих елементів і т.д.

Гігієнічні властивості регламентують виділення токсичних сполук з тим, щоб вони не перевищували максимально допустимої концентрації їх в повітрі жилих приміщень.

Властивості надійності, довговічносіті і ремонтопридатності характеризується тим, що меблі – це предмет тривалого використання, тому вони повинні бути міцними та „витривалими”. Можливість ремонту меблів залежить від конструкції деталей меблів і способів їх сполучення.[9]

Отже, загальна систематизація властивостей, що визначають якість м’яких меблів наводиться у рис. 1.2. [11]

Рис. 1.2. Дерево властивосей м’яких меблів

1.3. Аналіз нормативних документів, що регламентують якість

м’яких меблів

Сьогодні небезпідставно можна стверджувати, що роль і значення якості постійно зростає під впливом потреб людини і розвитком технологій виробництва. Проблема якості є найважливішим фактором підвищення рівня життя, екологічної, економічної і соціальної безпеки країни. Ми часто згадуємо об’єктивні (конструкція виробу, технічний рівень виробничої бази, сировина, контроль і проведення випробувань) і суб’єктивні (рівень освіти, професійна майстерність, особиста зацікавленість і психологічний стан) фактори, що безпосередньо впливають на якість. Але дефект у виробі часто-густо може носити також і суто органічний характер, якщо він визначається помилкою, що була допущена в технічній документації. В такому випадку виробництво приречене на виготовлення дефектної продукції. Для вилучення такого роду помилки необхідний ретельний контроль документації, і в першу чергу проектно-конструкторської та технологічної. Однак для цього треба передбачити традиційні уявлення про проектування як виключно творчу діяльність. Фахівці стверджують, що сама природа дослідження або проектування несе пошуковий, творчий характер і дає виконавцю право на помилку. Але до того ж, розвиток науково-технічного прогресу давно вже призвів до індустріалізації методів проектування. Спеціалізація виконавців, диференціація та масовість проектних та технічних документів, стандартизація та уніфікація деталей, залучення типових технічних і технологічних рішень – все це в сукупності дозволяє сформулювати поняття дефекта в процесі проектування і розробки нормативної документації та відокремити його від творчої, пошукової помилки. Дефектом вважається помилка, допущена в процесі використання загальноприйнятих правил, норм та методів проектування або розробки нормативної документації.

Технологія виробництва м’яких меблів також не є виключенням. Тому сьогодні головним інструментом забезпечення якості є нормативні документи, які чітко регламентують технічні вимоги як до готових меблевих виробів, так і до сировини, матеріалів та експериментальних досліджень показників якості м’яких меблів. Доцільно дослідити головні нормативні документи, затверджені Державним комітетом України з питань технічного регулювання і споживчої політики, що діють в галузі виробництва м’яких меблів.

Отже, міждержавні стандарти ГОСТ 19917-93 „Мебель для сидения и лежания. Общие технические условия” та зміни №1 до нього та ГОСТ 16371-93 „Мебель. Общие технические условия” та зміни №1 до нього є базовими нормативними документами, на які спирається технологія виробництва м’яких меблів України. Поширюються вони на всі види меблів для сидіння і лежання будь-якого функціонального призначення. Наведемо головні положення вищезазначених стандартів.

Функціональні розміри виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 13025.1, ГОСТ 13025.2, ГОСТ 19301.2, ГОСТ 19301.3, ГОСТ 17524.2, ГОСТ 19178, ГОСТ 26682. Функціональні розміри виробів, не встановлені відповідними стандартами, повинні бути вказані у технічній документації на ці вироби.

До сировинних матеріалів та елементів конструкції виробів висуваються наступні вимоги:

- вологість деталей з деревини та деревинних матеріалів, міцність клеєного з'єднання, норми дефектів деревини для поверхонь, що підлягають облицюванню, визначається за ГОСТ 20400;

- на лицьових поверхнях деревини допускається наявність сучків, якщо це не знижує міцність виробу та передбачено технічною документацією на виріб (ГОСТ 19917-93);

- у шипових з'єднаннях і деталях площою поперечного перерізу менше 20х30мм, що несуть силові навантаження не допускаються жодні дефекти деревини;

- рекомендується, щоб розміри червоточин, гаманців та пробок для їх обробки в деталях з масивної деревини не перевищували 1/3 ширини або товщини деталі. Сучки в деталях допускаються розміром не більше 10 мм;

- сучки розміром більше 15 мм на деталях, призначених для облицювання або непрозорої обробки, повинні бути заховані вставками або пробками (вставки і пробки повинні виготовлятися з деревини тієї ж породи та мати однаковий напрям волокон);

- у виробах на лицьових поверхнях не рекомендується більше двох виправлень, що мають чітко відповідати кольору і текстурі основного матеріалу;

- на лицьових поверхнях, оброблених декоративним матеріалом виправлення не допускаються;

- при облицюванні деталей волокна деревини облицювання повинні бути розташовані під кутом 45-90° по відношенню до волокон деревини основи;

- спинка та сидіння меблів для сидіння і лежання можуть бути м'якими та жорсткими (до жорстких елементів меблів для сидіння і лежання відносяться елементи без настилу або з настилом товщиною до 10 мм включно). М'які елементи можуть бути відповідно 0, І, ІІ, ІІІ та ІV категорії м'якості (ГОСТ 21640-91) ;

- у м’яких елементах меблів у якості настилів повинні застосовуватися еластичні рулонні і пластові матеріали;

- не допускається формувати настилочний шар із матеріалу типу деревинної стружки або крихіток еластичного пінополеуретану;

- м’які елементи, що облицьовані тканиною і сформовані з пінорезини або кількох видів настилочних матеріалів, де верхнім шаром є пінорезина, повинні мати додатковий настилочний шар товщиною не менше 3мм з рулонного пластового матеріалу типу ватина. Застосування додаткового настилочного шару з синтетичних матеріалів не допускається;

- м'які елементи на основі пружинного блоку при експлуатації не повинні створювати шуму, луску чи скрипу;