Податок з реклами передбачено ст. 15 Закону [2] як один із видів місцевих податків. Згідно із зазначеною статтею податок з реклами встановлюється сільськими, селищними та міськими радами в межах граничних ставок, передбачених Декретом [4]. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Органи місцевого самоврядування встановлюють також:
- порядок нарахування та сплати;
- надання відстрочки за сплатою;
- звільнення від сплати деяких категорій платників.
Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами сплачується з усіх видів реклами. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Відповідно до Декрету [4] у разі проведення рекламних заходів власними силами податок з реклами сплачувати не треба, але іноді місцеві органи влади перевищують свої повноваження і встановлюють необхідність сплати податку з реклами і при самостійному проведенні реклами.
Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % - за розміщення реклами на тривалий час (0,3 % для реклами на майні, товарах народного споживання та одязі).
До об'єкта оподаткування податком з реклами ПДВ не включається.
Порядок нарахування та сплати податку з реклами в різних регіонах може суттєво різнитися, тому принципи щодо цього податку розглядаються зокрема в місті Києві.
Відповідно до Положення [6] платники податку - це підприємства та організації незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, а також фізичні особи, які рекламують свою продукцію (тобто рекламодавці). Отже, платником є рекламодавець, а рекламне агентство лише збирає та перераховує гроші до бюджету, тобто виступає посередником при сплаті податку з реклами (податок одержується рекламними агентствами при розрахунках із рекламодавцями і при оформленні розрахункових документів податок включається до них окремим рядком).
Пільги з податку з реклами встановлюють місцеві органи влади. Положенням [6] від оподаткування звільняються:
- реклама благодійних заходів;
- інформаційні вивіски, які розміщуються в приміщеннях, що використовуються для реалізації товарів, включаючи вітрини;
- об'яви та повідомлення про зміну місцезнаходження підприємства, номерів телефонів тощо;
- об'яви органів державної влади;
- попереджувальні таблички щодо обмеження виконання робіт.
Податок на прибуток
Відповідно до підпункту 5.4.4 Закону про прибуток у виробника реклами (рекламного агентства) сума, отримана на виготовлення, розміщення та/або розповсюдження реклами включається до валових доходів за першою подією, а у рекламодавця сума витрат на рекламу (проведення передпродажних та рекламних заходів) включається до валових витрат. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків включаються також до валових витрат, але не більше ніж 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.
Податок на додану вартість
Продаж реклами або рекламних послуг є продажем послуг відповідно до ст. 1 Закону про ПДВ і є об'єктом оподаткування на загальних підставах. База оподаткування визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості з урахуванням загальнодержавних податків, зборів (платежів), які включаються до ціни реклами або послуги. Пільги з ПДВ чинним законодавством у рекламній діяльності не передбачені.
Замовники, виробники і розповсюджувачі реклами - резиденти України - сплачують ПДВ за ставкою 20 % .
Нульова ставка застосовується у разі експорту рекламних послуг.
Податок з реклами не включається до бази оподаткування ПДВ
Клас професійного ризику виробництва в рекламній діяльності - 2.
Характеристика рекламної діяльності
Відповідно до КВЕД рекламна діяльність належить до секції К, клас 74 "Послуги, надані переважно юридичним особам", код 74.40.0 "Реклама".
Основні принципи рекламної діяльності в Україні визначає Закон про рекламу [1]. Цей закон регулює також правові відносини, які виникають у процесі створення, розповсюдження й отримання реклами.
Основні терміни [1]:
Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.
Виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.
Розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.
Вказані особи є основними учасниками рекламної діяльності.
Оскільки існують певні особливості в обліку та оподаткуванні доходів з реклами як у її виробників, так і у рекламодавців, в подальшому їх буде розглянуто окремо.
Виробниками реклами виступають рекламні агентства, які
можуть надавати такі послуги:
- підготовка рекламних матеріалів та їх розміщення в засобах розповсюдження реклами;
- розробка, виготовлення, монтаж та технічне обслуговування засобів зовнішньої реклами;
- редакційна підготовка та поліграфічне виконання друкованої рекламної продукції;
- розробка та здійснення комплексних рекламних кампаній;
- зв'язок із засобами розповсюдження реклами, розміщення в них замовлень на розповсюдження реклами та ін.
Для реклами існує багато обмежень і підприємства повинні зважати на них, оскільки їх порушення може призвести до значних фінансових наслідків.
Не можна:
- рекламувати заборонену продукцію та продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або ліцензуванню;
- рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати в рекламних засобах не менше 5 % загальної площі (обсягу) всієї реклами;
- використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
- порушувати авторські права інших виробників реклами, вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження споживачів, їх соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти тощо, або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без її згоди;
- розповсюджувати рекламу, яка містить елементи насильства, жорстокості, порнографії, цинізму;
- використовувати або імітувати зображення державних символів України та інших держав та ін.
Додаткові вимоги:
- забороняється реклама лікарських засобів, які розповсюджуються тільки за рецептом лікаря, та допінгових речовин;
- реклама лікарських засобів повинна містити їх повну назву, найменування виробника, повну інформацію про використання, загальні застереження;
- забороняється вміщувати у рекламі інформацію про те, що лікувальний ефект від приймання лікарського засобу є абсолютно гарантований, тощо;
- у рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок заборонено вказувати, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо їх наявність не доведена в установленому порядку;
- реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв і знаків для товарів і послуг заборонена на телебаченні та радіо (алкогольних напоїв - з 6 до 23 години); на продукції і виданнях, призначених для осіб, яким ще не виповнилось 18 років; на перших та останніх сторінках газет, обгортках журналів та інших видань, на транспорті; дозволяється спонсорування телепередач та інших заходів з використанням товарних знаків. Реклама таких товарів повинна супроводжуватись попередженням про шкоду куріння та вживання алкогольних напоїв (воно повинно займати не менше 15 % площі реклами). Рекламодавці повинні також спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менше 5 % коштів, витрачених ними на рекламу.
Будь-яка рекламна інформація, що надається споживачам, має відповідати принципам добросовісної реклами. Недобросовісною вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди їм або державі; її розповсюдження може бути покарано згідно зі ст. 27 Закону [1].
Класифікація реклами залежно від місця розміщення 1. Реклама на радіо й телебаченні є однією з найбільш ефективних. Обмеження: час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 % фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби і 20 % - протягом кожної години мов- лення. Реклама повинна бути розміщена у перервах між передачами, крім дозволених випадків розміщення в передачах, які викладені в ст. 13 Закону [1], тощо.
2. Реклама в друкованих засобах масової інформації. Друковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.
3. Реклама з використанням телефонного та доку ментального електрозв'язку. У разі використання електрозв'язку, в тому числі телефонного, рекламодавець повинен надати точну інформацію щодо вартості послуг, вікових та інших обмежень. Забороняється розповсюдження реклами за допомогою телексного або факсимільного зв'язку.
4. Зовнішня реклама розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних спеціальних конструкціях - установках, щитах, екранах тощо, розташованих просто неба, на елементах вуличного обладнання та будівлях і т.д. Спеціальні конструкції бувають світлові та несвітлові, тимчасові та стаціонарні, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні: стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, табло, екрани, панелі, тумби тощо.
Розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до ст. 16 Закону [1]; перелік обмежень, встановлених цим Законом є вичерпним, зокрема:
- зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки, із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть тощо;
- світлове оформлення рекламоносія не повинно засліплювати учасників дорожнього руху та освітлювати вікна житлових будинків;
- для реклами на будинках та спорудах необхідна згода їх власників та ін.
Документом, що дає право на розміщення зовнішньої реклами, є дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, який видається місцевими органами виконавчої влади безоплатно.
5. До внутрішньої реклами відносять будь-яку рекламу всередині будинків, приміщень, споруд тощо. Заборонено розміщувати рекламу, крім соціальної, в приміщеннях органів влади, в дошкільних навчальних закладах, середніх загально-
освітніх школах та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.
6. Рекламу можна розміщувати на транспортних засобах, автомобільних та залізничних шляхах, а також у метрополітені (цей вид реклами можна вважати різновидом зовнішньої). Реклама через радіотрансляційні або інші звукові мережі повідомлення пасажирів заборонена. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правилам дорожнього руху і обмеженням ст. 18 Закону [1]. Погоджується воно лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами.