Підвищення міжнародної конкурентоспроможності промислового підприємства.
ПЛАН
Розділ 1. Теоретичні основи механізму забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств. 6
1.1 Аналіз основних категорій теорії конкуренції6
1.2 Особливості формування конкурентної стратегії підприємства на зовнішньому ринку. 16
1.3 Методичні підходи до визначення міжнародної конкурентоспроможності26
Висновок по першому розділу. 34
Розділ 2. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності ЗАТ „Консорціум”. 37
2.1 Фінансово-економічна характеристика ЗАТ „Консорціум”. 37
2.2 Обґрунтування напрямків розширення діяльності ЗАТ «Консорціум»46
2.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції ЗАТ „Консорціум”. 53
Висновок по другому розділу. 60
Розділ 3. Шляхи підвищення міжнародної конкурентоспроможності ЗАТ „Консорціум”. 62
3.1 Аналіз недоліків маркетингової стратегії ЗАТ „Консорціум”. 62
3.2 Пропозиції щодо покращення міжнародної конкурентоспроможності ЗАТ „Консорціум”. 68
Висновок по третьому розділу. 82
Список використаної літератури. 87
В жорсткому конкурентному середовищі вітчизняні підприємства можуть успішно діяти завдяки створенню механізму забезпечення стійкого стану на ринку. Під механізмом стійкості на рівні підприємства необхідно розуміти сукупність економічних, екологічних і соціальних факторів. Економічна стійкість в більшості забезпечує досягнення стійкості і в інших напрямах функціонування підприємства. Економічну стійкість підприємств на конкурентному ринку сучасна теорія і практика поєднує з забезпеченням конкурентоспроможності. Цей підхід закладено в основу чинного стратегічного менеджменту.
Стійку діяльність підприємств можна забезпечити за рахунок інноваційної діяльності, пошуку нових рішень та ідей, тобто – підприємництва. Для успішного існування і стійкого розвитку підприємства повинні бути конкурентоспроможними не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку. Якщо підприємству притаманні риси підприємницької структури, то в нього є всі шанси бути конкурентоспроможним і займати стійке положення на ринку. Тільки постійне вдосконалення, пошук нового, використання новітніх технологій і методів організації виробництва та управління допоможуть підприємствам досягти й утримати стійке положення на конкурентному ринку.
Підприємствам важливо відчувати підтримку держави при розв’язанні питань підприємницького розвитку. Проблеми стійкості та конкурентоспроможності набули широкого розвитку в роботах багатьох вчених, а саме: Г. Азоева, О. Градова, В. Марченко, Т. Мостенської, О. Гудзинського, Л. Смоляр, Р. Фатхутдінова, А. Юданова та ін.
Проблемам підприємництва присвячено багато праць провідних вчених, серед них можна визначити таких: В. Власова, М.Войнаренко, В. Горфинкель, М. Мартиненко, В. Сизоненко, П. Друкер та ін.
Для досягнення конкурентоспроможності підприємству на міжнародному ринку потрібно мати переваги не тільки за рахунок лідирування по витратах або ціні, але й по впровадженню нових ідей, як у виробничу сферу так і в управління, стратегічному розвитку.
У зв'язку з тим, що проблема виявлення залежності між підприємницькою діяльністю та конкурентоспроможністю є актуальною для підприємств, це зумовило вибір теми дослідження.
Метою і завданнями дослідження є розробка теоретичних положень та методичних рекомендацій щодо забезпечення стійкої діяльності підприємства на міжнародному ринку.
Відповідно до мети в роботі визначено такі завдання:
1. дослідити особливості понять підприємництво, конкурентоспроможність, конкурентноздатність, стійкість;
2. обґрунтувати принципи підприємництва та їх вплив на конкурентоспроможність підприємства на міжнародному ринку;
3. обґрунтувати методичний підхід до визначення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що впливають на підприємництво та конкурентні переваги підприємства на міжнародному ринку;
4. розробити рекомендації для визначення стратегічного типу підприємства та вибору стратегій його діяльності на міжнародному ринку
Об’єкт дослідження – процес забезпечення конкурентоспроможності підприємства, що діє на міжнародному ринку.
Предмет дослідження – теоретичні аспекти, загальні принципи, методи та інструменти забезпечення стійкої діяльності підприємств на міжнародному ринку.
Методи дослідження. Теоретичною основою положень дипломної роботи є методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. При виконанні роботи використані результати досліджень, що містяться в наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених.
Для досягнення поставленої мети використано систему загальнонаукових та специфічних методів дослідження. Для теоретичних й методологічних узагальнень використовувались діалектичний та системний аналіз, при аналізі економічного розвитку – економіко-статистичні методи; для розробки методики впливу факторів на розвиток підприємництва та конкурентних переваг – методи динамічного моделювання, метод графів; для розробки методики визначення підприємницького потенціалу та конкурентоспроможності – методи системного, статистичного й графічного аналізу, експертних оцінок. Обробка даних здійснювалась з використанням засобів комп’ютерної техніки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та використанні рекомендацій і методичного інструментарію, що дозволяє забезпечити стійку діяльність підприємств на міжнародному ринку.
Основна частина магістерської роботи складається з трьох розділів. У першому, теоретичному розділі, нами було проаналізовано та узагальнено теоретичні основи механізму забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств. Другий, аналітичний розділ, присвячено дослідженню особливостей зовнішньоекономічної діяльності досліджуваного підприємства. У третьому розділі розглянуто шляхи підвищення міжнародної конкурентоспроможності досліджуваного підприємства.
В економіці ринково розвинутих країн посилюються як процеси монополізації, т, і інтенсивність конкуренції. Такий розвиток закономірний, оскільки монополія та ко конкуренція — це дві сторони одного і того самого процесу руху капіталу.
У більшості промислово розвинутих країн немає галузевої єдиної формально монополістичної структури, яка б давала змогу контролювати виробництво і ринок у повному їх обсязі. Здебільшого галузевий контроль здійснюють кілька великих корпорацій Така структура ринку називається олігополістичною.
Як і монополія, олігополія може бути білатеральною і власне олігополією. У білатеральній олігополії попит на продукцію кількох продавців формують кілька споживачів, а у власне олігополії кільком продавцям протистоять численні покупці. У таких струтурах ринку процеси монополізації та конкуренції тісно пов'язані один з одним [15, c.72].
Олігополістична структура обумовлює нові форми внутрішньогалузевого взаємозв’язку компаній, однорідних за галузевою спеціалізацією. Обмежене число великих підпрємств у галузі чи на окремих ринках створює об'єктивні основи для взаємодії у різних напрямах виробничої чи комерційної політики. Найпоширенішою формою взаємодії, суб'єктів олігополії є проведення спільної ринкової політики з метою послаблення, внутрішньогалузевої конкуренції. Основним засобом її реалізації є монополістичне регулювання цін товарів. Монопольна ціна складається не тільки в умовах панування на ринку однієї монополії. Практикуючи "лідерство в цінах", олігополісти встановлюють і підтримують монопольно високі ціни на продукцію аналогічного асортименту.
Іншою формою взаємодії є координація виробничої діяльності через регулювання обсягу і (або) асортименту продукції, визначення довгострокової спеціалізації за умови панування в галузі олігополістичної структури кожен з її учасників має змогу монополізувати вузькоспеціалізований ринок, установити на ньому монопольні ціни обмежити конкуренцію.
Незважаючи на можливості учасників олігополістичної структури ринку в галузі координації спільної діяльності, їхні приватні інтереси не завжди відповідають груговим олігополістичним. Щільність ринкових зв'язків фірм-олігополістів прямо залежить від величини монопольного прибутку: монопольна координація відносин за висококонцентрованого капіталу доцільна доти, доки вона гарантує монопольний прибуток, в противному разі панує конкуренція. Конкуренція в олігополістичних структурах характеризується високим ступенем гостроти. Зменшення кількості виробників-продавців у галузі внаслідок банкрутства однієї з фірм — учасниць олігополії надає іншим, що вижили, змогу розширення ринку збуту. Інтенсивність конкуренції перебуває у зворотній залежності від числа учасників ринкової олігополії: чим менше залишається продавців, тим більший виграш у формі перерозподілу ринку збуту вони отримують внаслідок економічної загибелі своїх конкурентів. Звідси постійне прагнення олігополістів до дифференціації продукту, забезпечення належної якості його, оновлення асортименту [15, c.74-75].