Логістичне управління складуванням на підриємстві (стр. 13 из 17)
Переваги RFID:
- дані ідентифікаційної позначки можна змінювати і доповнювати;
- на позначку можна записати набагато більше даних у порівнянні зі штрих-кодом;
- дані на мітці можуть бути засекречені;
- радіочастотні мітки довговічніші;
- розташування позначки не має значення для зчитування (позначка може знаходитися всередині короба або піддону);
- мітка краще захищена від впливу навколишнього середовища;
- позначки можуть бути багаторазового використання;
- при використанні RFID з’являється можливість контролювати переміщення вантажу.
Недоліки RFID:
- відносно висока вартість;
- неможливість розміщення під металевими і електропровідні поверхнями;
- схильність до перешкод у вигляді електромагнітних полів;
- можливість тільки локального використання.
Існує ще один метод, який називається індивідуальне кодування.Це найбільш простий метод ідентифікації, який передбачає мінімальні витрати на його впровадження і використання. Сутність індивідуального кодування полягає в наступному: кожній товарній позиції присвоюється індивідуальний код, який може містити в собі інформацію («змістовний» код), а може не нести ніякої інформації («беззмістовне» кодування). При розробці «змістовного» коду необхідно визначити, яка інформація є важливою і вимагає збереження в коді. Наприклад, створюється дев’ятизначний код, який містить інформацію про постачальника (перші три цифри), інформацію про товарну групу (дві цифри) і товарну позицію (три цифри), про статус даного товару (наприклад, про його цінність, порядок зберігання та ін.). Приклад структури індивідуального «змістовного» коду наведено на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Структура індивідуального «змістовного» коду
Абсолютно не обов'язково знати структуру коду оперативним працівникам – вантажниками, комплектувальниками та ін. Важливо, щоб структура коду і значення кожної цифри були зафіксовані в нормативному документі підприємства і керівник складу, його заступники або інші особи при необхідності завжди могли розшифрувати інформацію з конкретної вантажної одиниці. Основною метою даного виду ідентифікації є можливість обліку продукції на складі, її індивідуалізації при комплектації замовлень. Аналогічну функцію носить і «беззмістовне» кодування, коли кожній товарній позиції присвоюється свій номер, що дозволяє індивідуалізувати її серед іншої продукції при однорідному зовнішньому вигляді.
Вартість впровадження і використання цього методу не висока. Як правило, витрати на введення індивідуального кодування включається тільки закупівля паперової стрічки та друк на ній коду товарів, а також закупівля декількох етикет-пістолетів. Етикетку з надрукованим на ній кодом товарної позиції наклеюють за допомогою етикет-пістолета на кожну вантажну одиницю по завершенні операцій приймання продукції та її сортування.
На думку експертів логістичних компаній, технології прямих постачань продукції від виробника споживачеві або моментального відвантаження товару, а також метод FIFO є найбільш перспективними з точки зору майбутнього всієї системи складських послуг. Кінланд Ву, менеджер складу компанії Epson America Inc, відзначає, що на їх складі, площа якого 108000 м2 прагнуть організовувати діяльність так, щоб продукція, що поступає, не заходила на склад, а відразу вирушала споживачеві. Звичайно, це здійснити повністю не удається, але проте вони прагнуть мінімізувати кількість товарних запасів. При цьому на складі також застосовується технологія штрихового кодування і внутрішній радіозв’язок та на даному етапі розглядається можливість вживання технології комплексного управління WMS.
Всі складські оператори прагнуть до такого положення, аби не було перебоїв в роботі транспорту. Для багатьох цей показник є критичним, наприклад, на складах компанії Міллер прагнуть довести показник забезпеченості транспортом до 97%. Тут багато операторів використовують електронну систему обміну даними EDI (Electronic Data Interchange). За допомогою цієї системи менеджер складу управляє роботою шоферів, регулюючи вантажопотоки, також за допомогою системи можна вести електронні розрахунки. Найбільший ефект виходить коли система EDI використовується в замкнутому кільці, тобто в системі оператора – шофер – споживач інформація про товар прямує відповідно до його штрих-коду.
Важливім питанням у вирішенні проблеми прискорення товарообороту є оптимізація схеми складування. На складі Epson використовують метод АВС: А – товари, які найчастіше потрібні, розміщують в самій близькості від місць відгрузки/розгрузки; В-товари які використовуються не так часто, як товари групи А, розміщуються в центрі складу С – товари, що найменш запитують, розташовують на задніх ділянках. Стратегічно правильно розташовувати складські приміщення в безпосередній близькості від споживача, це до всього іншого підвищує ефект вживання методу АВС. Також корисно година від годині виробляти ревізію компоновки складського господарства. У ув’язненні, експерти рекомендують залучати до оцінки ефективності функціонування всіх ланок складського господарства дослідних консультантів, включаючи і фінансових аналітиків.
Одним з перспективних напрямів підвищення ефективності роботи складського господарства є використання мікростільникових систем зв’язку. Портативні мобільні телефони можуть використовуватися як керівниками відділів, так і керівниками нижчої олениці; персоналом, технічним обслуговуванням, що займається: операторами автонавантажувачів і працівниками, зайнятими безпосередньо в сфері виробництва. Система обслуговує всю територію підприємства – від складських приміщень до вентиляційних боксів, від конвеєра до контор, включаючи і прилеглу територію.
3.2 Удосконалення облікових технологій в складському господарстві
Складський облік, як один з чинників підвищення ефективності функціонування складського господарства.
Під управлінським обліком ми розумітимемо систему організації, збору і агрегації облікових даних, направлену на рішення конкретної управлінської задачі. Слід зазначити, що існують різні підходи до визначення поняття управлінський облік. Термін «управлінський облік» відповідає європейському терміну «контролінг» і до його англійському аналогу «managerial accounting». Ці два терміни не є повністю еквівалентними і відображають два підходи в розумінні терміну «управлінський облік». Перший розглядає управлінський облік як систему збору і інтерпретації інформації про витрати, витрати і собівартість продукції, що ближче до терміну «контролінг», при цьому велика увага приділяється нормативному характеру подібної інформації і її значенню для здобуття «зовнішньої звітності» підприємства. До речі термін контролінг не випадково є одно корінним із словом «контроль», що підкреслює зв’язок обліку з управлінням. Спрощено можна вважати, що це розширена система організації обліку для цілей контролю за діяльністю підприємства. Другий підхід витікає з того, що основне завдання будь-якої облікової діяльності – забезпечення управлінського персоналу підприємства своєчасною і повною інформацією для ухвалення управлінських рішень і характеризується системно-залежною обліковою діяльністю, тобто має тісний, точніше нерозривний зв’язок технологій обліку з технологіями управління компанією в цілому і її частинами. Такий підхід відповідає поняттю «managerial accounting», який може бути переведень наступною фразою «організація обліку, виходячи з потреб управління». При такому підході до поняття «управлінський облік» відносяться не лише система збору і аналізу інформації про витрати підприємства, але і система управління бюджетами (тобто планування) і система оцінки діяльності підрозділів, тобто більш управлінські, ніж бухгалтерські технології [46, c. 518].
Існує також вужче трактування даного поняття, при якому під «managerial accounting» розуміється формування спеціальних звітів з наявних бухгалтерських даних для цілей підтримки ухвалення рішень. У даному випадку необхідно розуміти, що отримати вказані звіти можна лише за наявності відповідної інформації у облікових регістрах. За умовчанням вважається, що використовувана система бухгалтерського обліку (західна) влаштована таким чином, що такі звіти отримати можливо. Нижче ми ще повернемося до питання про те, як вона має бути для цього влаштована.
Слід зазначити, що як в одному, так і у іншому випадку можна констатувати, що в сучасному розвитку західних джерел терміну «управлінський облік» центр тяжіння все більш і більш переноситися на слово «управлінський», що пов’язане з тим, що методика і технологія організації обліку все більш і більш визначаться саме управлінським завданням, що стоїть перед підприємством. При цьому корисно пригадати, що власне облік і аналіз витрат з метою їх зниження і оптимізації є простою і найочевиднішою формою організації управління комерційною структурою. Проте при рішенні даної задачі недостатньо при визначенні форм і методів обліку керуватися лише вимогами фінансової або податкової оптимізації діяльності, а необхідно враховувати і вимоги технології основної діяльності, які як правило, серйозно впливають на кінцевий результат. Зокрема, наприклад, стандартні вимоги не враховують необхідність реєстрації годин виписки документів на відпустку товару.
Разом з тим – часовий аналіз діяльності складу може дозволити істотно понизити витрати за рахунок оптимізації кількості персоналу, або підвищити відвантаження шляхом введення змінності. Або наприклад, оперативний аналіз ліквідності дебіторської і кредиторської заборгованості і управління ними – вельми ефективний засіб підвищення загальних фінансових результатів. Але для проведення подібного аналізу необхідно вести детальні облікові регістри, зокрема мати наскрізну аналітику по кредиторам/дебіторам. Ще один, детальніший приклад подібного зв’язку буде наведений нижче.