Логістичне управління складуванням на підриємстві (стр. 9 из 17)
- підтримують оптимальні режими зберігання товарів – температуру і вологість повітря;
- оберігають товари від мілі і гризунів;
- товари, що відволожилися, просушують і провітрюють;
- для підтримки необхідного санітарно-гігієнічного режиму регулярно виробляють ретельне прибирання приміщення, а також його дератизацію, дезінсекцію, дезінфекцію і дезодорацію.
Таким чином, всі вимоги з приводу умов зберігання виробленої продукції і вихідної сировини виконуються.
Якщо аналізувати вигляд зберігання, то можна сказати, що в даному випадку використовується підлоговий вигляд зберігання, який є простою системою розміщення вантажів. Основним способом укладання при цьому є штабель – укладання вантажних пакетів або товарних упаковок один на одного.
Конструктивні особливості продукції, що виготовляється, дозволяють складати і закріплювати вироби один над одним без певних технічних пристосувань. Крім того, складування продукції штабелями в даному випадку не протирічить правилам безпеки.
Відбір товарів з місць зберігання здійснюється механізованим способом. Таким чином, організація економить на дорогій ручній праці, знижуючи витрати на утримання складського господарства. Крім того, механізований спосіб дозволяє зберегти в цілісності продукцію, унеможливлюючи її пошкодження, і зробити процес відвантаження швидшим і менш трудомістким.
2.3 Критерії оцінки та розрахунки показників фінансового стану
Фінансовий стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.
Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.
Для оцінки фінансового стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс. З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна містити:
- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
- оцінку наявних у підприємства ресурсів та ефективності їх використання;
- прийняття обґрунтованих управлінських рішень для здійснення інвестиційної політики.
Також необхідно знати групи показників для оцінки фінансового стану підприємства (рис. 2.1).
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.
Рентабельність– це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.
Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.
Рис. 2.1. Групи розрахункових показників для оцінки фінансового стану підприємства
Рентабельність активів (РА) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:
, (2.4)де ПЗ(Ч) – загальний (чистий) прибуток підприємства;
КА – середня сума активів за річним балансом.
Розрахуємо цей показник для ТОВ «Комплекс. Дах».
Для розрахунку використовуємо дані фінансового звіту за 2008 рік (початок і кінець періоду):
РАпп
РАкп
Показники рентабельності активів збільшуються протягом року, але в кінці звітного періоду цей показник зменшується за рахунок зменшення чистого прибутку підприємства. Взагалі, ефективність використання всього власного майна підприємства у 2007 році є нормальною.
Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток узято.
Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності).
Рентабельність власного капіталу (РВК) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
(2.5)де ПЧ – чистий прибуток підприємства; КВ – власний капітал підприємства.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних ТОВ «Комплекс Дах» на початок і кінець року:
РВКпп;
РВКкп.
Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня).
Як бачимо з розрахунків, показники рентабельності власного капіталу зростають.
За рік цей чистий прибуток збільшився на 7,44, тому характеризується середньою ефективністю використання активів, створених за рахунок власних коштів підприємства.
Рентабельність продукції (РП) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:
РП =
, (2.6)де ПРП – прибуток від реалізації продукції за певний період;
СРП – певна собівартість реалізованої продукції.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних ТОВ «Комплекс Дах» на початок і кінець року:
РПпп =
;РПкп =
.Показники рентабельності продукції ТОВ «Комплекс Дах» зросли протягом досліджуваного періоду на 0,05,
В цілому ж на підприємстві рентабельність продукції має середній рівень ефективності.
Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.
Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.
Оборотність активів (nА) – це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:
nA =
, (2.7)де В-виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;
КА – середня величина активів за той самий період.
Розрахуємо цей показник виходячи з даних ТОВ «Комплекс Дах» за кожен квартал:
nAпп =;
nAкп =.
Як бачимо із зроблених розрахунків, показники оборотності активів постійно збільшуються, що є позитивним для підприємства. За рік цей показник збільшився на 0,35 і показує кількість оборотів, що здійснюють оборотні кошти.
За цих умов середня тривалість одного обороту (tА) становитиме:
tА = ДК/nА, (2.8)
де Д – кількість календарних днів у періоді
Розрахуємо цей показник виходячи з даних ТОВ «Комплекс Дах» за рік
tAпп =;
tAкп =.
Розрахувавши показники середньої тривалості одного обороту, можна побачити його постійне скорочення, що є позитивним для нашого підприємства і не є перешкодою нормальному ходу реалізації продукції.
Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного і залученого капіталу. Для цього використовуються коефіцієнти автономії та забезпечення боргів. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнт автономії та забезпечення боргів.
Коефіцієнт автономії(kA) обчислюється як відношення власного капіталу до підсумку балансу підприємства:
KA =
, (2.9)де КВ – власний капітал підприємства;
КБ – підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).
Розрахуємо цей показник виходячи з даних ТОВ «Комплекс Дах» за рік:
kAпп =
;kAкп =
.Якщо kА < 0,5, то зростає ризик не сплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнту автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.
Як бачимо з отриманих результатів, коефіцієнт автономіїТОВ «Комплекс Дах» менше 0,5, що говорить про ризик несплати боргів підприємства, а також показує залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, тому треба збільшувати власний капітал.
Коефіцієнт забезпечення боргів(kЗБ) визначається як співвідношення власного та залученого капіталу:
kЗБ =
, (2.10)де КЗ – боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).