Дослідження та організація продажу столових коренеплодів (стр. 17 из 25)

Рис. 7. Функції оптових торговельних підприємств

Отже, оптова торгівля за своєю організаційною сутністю є формою організації господарських зв'язків між суб'єктами інституціонального ринку з приводу закупівлі-продажу великих партій товару або комплексів послуг.[33]

На ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” господарські зв’язки налагодженні як із великими постачальниками сільськогосподарської продукції (це колишні колгоспи, радгоспи, а на даний момент фермерські господарства, агрофірми), так із дрібними (приватними) постачальниками. Одним з найбільших постачальників овочів та, зокрема, столового буряка протягом трьох років був радгосп «Україна» Бориспільського району Київської області. Також, налагоджені господарські зв’язки з оптового продажу сільськогосподарської продукції й з підприємствами Чернігівської та Житомирської областей. Господарські зв’язки укладаються з приватними підприємцями, в основному, з Київської області. Найбільше постачають продукцію (серед приватних постачальників) підприємці Бориспільського району Київської області. Частка, яку займають постачання приватних підприємців, складає майже 80%, відповідно, частка, яку займає постачання колективних, фермерських господарств складає 20% (рис.8).

Рис. 8. Частка постачальників ТОВ "Дніпровська плодоовочева база"

В умовах ринкової економіки характерною рисою господарських зв'язків незалежно від їх форм і різновидів є те, що вони будуються на засадах пріоритетності економічних інтересів сторін. Додержання цього принципу сприяє створенню економічної зацікавленості сторін у встановленні найбільш ефективних господарських зв'язків з метою зниження витрат виробництва й обігу, одержання на цій основі найбільшого прибутку кожним учасником ринкового обороту. З цієї причини основними категоріями господарських зв'язків є ціна, вартість, гроші, кредит. Завдяки цьому зв'язки набувають форму товарних відносин комерційного характеру. Отже, головною суттю системи господарських зв'язків є принцип обов'язкової взаємної вигоди всіх суб'єктів ринкового обороту, що беруть участь у цих зв'язках. Ніхто, крім безпосередніх учасників — юридичних і фізичних осіб, що ведуть комерційну діяльність, не може встановлювати ці зв'язки і впливати на них з метою одержання своєї вигоди. Під господарськими зв'язками суб'єктів ринку розуміють систему економічних відносин розподілу, обміну і споживання, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання. [31]

В умовах переходу до ринку в Україні виникла значна кількість торгово-посередницьких структур, що обслуговують господарський оборот підприємств, фірм і компаній. Тому значно загострилася проблема раціональної організації господарських зв'язків між постачальниками і споживачами товарів народного споживання. При цьому слід виходити з того, що:

по-перше, господарські зв'язки повинні бути економічно обґрунтованими їх учасниками, а не спиратися, як це було в умовах авторитарного господарювання, на встановлювані зверху плани прикріплення постачальників до споживачів, систему нарядів і рознарядок, яка для одних підприємств виявлялася вигідною, а іншим приносила значні втрати через свою нераціональність і дорожнечу;

по-друге, зв'язки повинні встановлюватись і реалізовуватися безпосередньо учасниками ринкового обороту виходячи з їхніх економічних інтересів;

по-третє, держава має виступати в них як учасник лише в тій частині, що зв'язана з виконанням державних замовлень, рішенням цільових комплексних програм, в яких вона виступає як замовник, створенням і використанням державних запасів і резервів тощо. У цих випадках держава виступає не тільки як замовник, але і як учасник у господарському обороті з відшкодування витрат на виконання її замовлень;

по-четверте, має бути значно посилена роль держави в регулюванні і контролі за діяльністю всіх учасників ринкового обороту, у створенні їм надійної економічної і правової захищеності;

по-п'яте, безпосереднім учасником господарських зв'язків має стати страхова система у зв'язку з неминучістю підвищених ризиків при здійсненні комерційної діяльності і необхідністю надійного їх страхування.

Різноманітність товарного асортименту і зумовлені цією обставиною особливості виробництва, транспортування, реалізації і споживання товарів визначають систему і структуру господарських зв'язків.

Господарські зв'язки суб'єктів ринку розрізняються за характером і метою, структурою, рівнем урегульованості відносин, строками дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання.

За характером і метою господарські зв'язки можуть бути суто економічними і соціально спрямованими.

За своєю структурою господарські зв'язки діляться на прямі та опосередковані.

За рівнем регульованих ринкових відносин розрізняють:

· господарські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо виробництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регулюванням з боку держави шляхом розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контролю, обмеження цін (сфера таких зв'язків постійно звужується в міру просування до ринкових відносин);

· господарські зв'язки, які виникають у процесі вільного суто ринкового вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення.

За строками дії виділяються довгострокові (строк дії яких, як правило, рік і більше), короткострокові та разові.

За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні і внутрішньосистемні господарські зв'язки.

За формами укладання розрізняють господарські зв'язки, укладені способом підписання єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміну телефонограмами, телетайпограмами, укладених через Інтернет тощо.

Наявність на ринку значної кількості суб'єктів та встановлення між ними чисельних господарських зв'язків потребує встановлення єдиних правил їх поведінки на ринку, тобто єдиних підходів до правового регулювання взаємодії суб'єктів на ринку. [13,21,22]

На ТОВ „Дніпровська плодоовочева база” налагоджують з постачальниками продукції, в основному, прямі господарські зв’язки, адже у сучасних умовах основною формою оптових закупівель товарів є оптові закупівлі товарів на основі прямих зв'язків.

Формування ринкових відносин привело до суттєвого збільшення надходження товарів від виробничих підприємств. Це пояснюється тим, що дана форма оптових закупівель має низку переваг над іншими формами оптових закупівель:

- підприємства роздрібної торгівлі мають можливість отримувати більше доходів за рахунок закупівлі товарів у виробників за більш низькими цінами, оскільки кожний посередник на покриття своїх витрат і отримання прибутку на закупівельну ціну робить свою надбавку;

- збільшується кількість джерел закупівель товарів і з'являється можливість їх вибору;

- скорочуються шляхи і терміни доставки товарів, прискорюється товарообіг;

- з'являється можливість оперативного впливу на виробника з метою розширення й оновлення асортименту і підвищення якості товарів;

- знижується ступінь комерційного ризику;

- зберігається стабільний рівень цін на реалізовану продукцію.

Слід зауважити, що виробникам товарів значно вигідніше встановлювати господарські зв'язки з оптовими підприємствами. Оптові підприємства характеризуються значними обсягами товарообігу і, маючи у своєму розпорядженні необхідні складські площі для приймання і зберігання товарів, закуповують великі партії товарів. Це дозволяє товаровиробникам зосереджувати свою увагу на виробництві товарів, а не на організації їх збуту.

Роздрібні ж підприємства характеризуються великою чисельністю, розосередженістю по території, незначними обсягами закупівель товарів, що значно ускладнює процес збуту готової продукції при їх виході на прямі зв'язки. Крім того, виробники зацікавлені поставляти одержувачам товари в обсязі не нижче від мінімальних норм відвантаження і з необхідною частотою. Інколи ці норми дорівнюють, а то й перевищують місячний товарообіг малих і навіть середніх роздрібних торгових підприємств. При скороченні частоти постачань і одночасному збільшенні розмірів партій, що поставляються, у цих підприємств виникають труднощі з розміщенням товарів на зберігання, що призводить до невиправданого вилучення з обігу коштів, і як наслідок, до звуження асортименту товарів у магазинах.

Прямі договірні зв'язки підприємств торгівлі з виробничими підприємствами є найбільш раціональними при поставках більшості продовольчих товарів.

Можливість установлення прямих комерційних зв’язків визначається для кожної товарної групи (чи товару). Для цього попередньо по окремих групах розраховують мінімальний товарообіг, за якого з'являється можливість закупівель товарів на основі прямих зв'язків, за формулою

(19)

де О_min — мінімальний товарооборот, який дозволяє закуповувати товари на основі прямих зв'язків;

Ni — мінімальна норма відвантаження товару, який поставляється і-м підприємством-постачальником;

ti— мінімально допустима частота завезення товару від i-го постачальника, разів.

Враховуючи те, що однойменні товари можуть надходити від кількох постачальників, а обсяги поставок від різних постачальників завжди будуть різними, треба стежити, щоб рішення про можливість налагодження прямих зв'язків приймалося лише за умови збереження нерівності