У Євросоюзі лідером по виробництву біодизеля є Німеччина, де зосереджена 40% його європейського виробництва й розташовано 1 900 заправних станцій, де можна залити в бак чистий біодизель або з добавкою 30% дизельного палива. Попит на нього збільшується щорічно на 50%. Вільне від акцизного збору пальне коштує на 15-20 євроцентів менше, ніж звичайне. В 2006 р. німецький уряд виділив 43 млн. євро на будівництво величезної фабрики біопалива.
Франція у 2007р збільшила виробництво біодизеля й біоетанолу. Тут побудована перша в Європі фабрика по виробництву етанолу з кукурудзи. Сприятливі для біопалива нормативи в Австрії, Швеції, Італії, Чехії, де біокомпоненти також повністю або частково позбавлені акцизу.
Виробництво біодизеля в ЄС в 2006 р. склало 2% споживаного палива. Поставлено мету до 2010 р. досягти рівня 5,75%, а до 2020-му – 20%. У Швеції ще більш масштабні плани: до 2020 р. вона зобов'язується провадити 100% біодизеля на потреби держави. Китай призупинив експорт насіння кукурудзи, тому що весь її врожай іде на виробництво біодизеля. В 2005 р. країни ЄС виготовили 3,4 млрд. л біодизеля, а в 2006 р. його виробництво зросло вдвічі.
Ціна біодизеля в ЄС становить від 0,71 до 0,74 євро за літр. У Німеччині система ціноутворення на це паливо, використовуване в сільському господарстві, найвигідніша у світі: на нього накладається федеральний акцизний збір у розмірі 4 євроцента на літр. Біодизель, вироблений у приватному господарстві бауера (хазяїна), оцінюється за ціною дизпалива «франко-ферма» без обліку провінційних податків і ПДВ.
Складові сировинної бази для виробництва біодизельного палива в Україні – це олії, одержувані з насіння олієвмісних рослин, «мультисировина» м’ясокомбінатів (жири тварин), фритюрний жир тощо. Враховуючи досвід європейських держав, виробництво вітчизняного біодизельного палива можна організувати на дрібнотоннажних установках 300—3000 т/рік (для фермерів), регіональних (обласних) заводах 10000—30000 т/рік, промислових заводах державного значення — 50000—100000 т/рік.
Перша в Україні спеціалізована автозаправна станція відкрилася в Чернівцях у травні 2008 року. На цій АЗС реалізується два види моторного палива – БІО-100 і біодизель. Ціни на біопальне нижчі ніж на традиційне пальне.
В місті Суми ще немає жодної АЗС яка б надавала можливість заправити автомобіль біодизелем, і порівняти традиційне дизельне пальне і біодизель. Тому, невідоме ставлення сумських автовласників до біопального і чи готові вони переходити на новий вид пального.
Отже, метою даного маркетингового дослідження є виявлення готовності сумських користувачів дизельного пального перейти на біодизель.
Завданнями даного дослідження є:
1. Виявити обізнаність водіїв про біодизель.
2. Визначити їх ставлення щодо біодизеля.
3. Готовність перейти на даний вид пального.
4. Визначення ціни, за якої користувачі традиційного дизельного пального готові перейти на біодизель.
5. Визначення кількості користувачів, які готові доплачувати «за екологічність».
Робоча гіпотеза дослідження:
Сумські автовласники-користувачі дизельного пального є досить обізнаними щодо біодизельного пального, позитивно до нього ставляться і готові перейти на даний вид пального за ціни не вищої від традиційного дизельного пального. Очікується, що кількість користувачів, які готові платити за екологічний товар більшу ціну не перевищіть 5% від усіх опитаних.
3. Кабінетні дослідження
Основне правило проведення маркетингового дослідження звучить так: спочатку слід зібрати і проаналізувати вторинну інформацію, а лише потім збирати первинну. Вторинні дані мають дві важливі переваги: заощадження часу (потрібна інформація вже зібрана і систематизована) і заощадження коштів (інформація безплатна або коштує вартість носія: примірника довідника чи газети, що значно менше, ніж вартість оригінального дослідження). Водночас переваги вторинної інформації можуть звести нанівець кількома значними недоліками: вторинні дані застаріли вже на момент, коли були опубліковані, вони стосуються іншого часу, інших організацій і часто інших проблем, деякі дані та результати можуть не відповідати меті дослідження; інформація, зібрана з іншою метою, може бути недостатньою для потреб конкретного дослідження.
Проаналізуємо основні нормативно-правові акти стосовно цього питання:
- Програма розвитку виробництва дизельного біопалива (22,12,2006) згідно з якою Україна планує до 2010 року збудувати не менш ніж 20 зовлдів з виробництва біодизеля продуктивністю від 5 до 100 тис. тон за рік і загальною потужністю не менше 623 тис. тон. З цього можна судити про серйозність намірів з боку держави щодо біодизеля.
- Розпорядження Президента України “Про заходи стосовно забезпечення енергетичної безпеки України” (20,10,2005), де наголошується необхідність стимулювання пропозиції щодо забезпечення вітчизняних споживачів енергетичними ресурсами українського походження, зокрема за рахунок збільшення рівня використання нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії.
- Наказ Президента України “Про заходи стосовно розвитку виробництва палива з біологічної сировини” (26,09,2003) саме тут, окрім визначних заходів щодо розроблення на основі використання біологічної сировини нових компонентів, зазначено про необхідність використання біопалива у побуті та на виробництві.
- Закон України “Про альтернативні джерела енергії” (20,02,2003), де визначено, що альтернативні джерела енергії – це поновлювальні джерела, до яких вносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі. Також тут зазначено по необхідність розробки фінансового механізму стимулювання розвитку альтернативної енергетики. На нашу думку це є основний законопроект, що стосується досліджуваного питання. Тут визначені:
- Ознаки альтернативних видів палива
Паливо визначається альтернативним, якщо воно:
- повністю виготовлене (видобуте) з нетрадиційних джерел і видів енергетичної сировини або є сумішшю альтернативного і традиційного видів палива у пропорціях, встановлених відповідно до державних стандартів;
- виготовлене (видобуте) з нафтових, газових, нафтогазоконденсатних родовищ непромислового значення, вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти тощо і за своїми ознаками відрізняється від вимог до традиційного виду палива. Якщо таке паливо за своїми ознаками відповідає вимогам до традиційного виду палива, дія цього Закону поширюється тільки на його виробництво (видобуток) і не поширюється на споживачів палива;
- нормативи екологічної безпеки і наслідки застосування альтернативних видів палива для довкілля і здоров'я людини відповідають вимогам, встановленим законодавством України для традиційних видів палива.
- Альтернативні види рідкого палива
До альтернативних видів рідкого палива належать:
- горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);
- спирти та їх суміші, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини (у тому числі з поновлюваних відходів сільського та лісового господарства, інших біологічних відходів);
- горючі рідини, одержані з промислових відходів, у тому числі газових викидів, стічних вод, виливів та інших відходів промислового виробництва;
- паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення та вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти та природних бітумів, якщо це паливо не належить до традиційного виду.
- Власник має право переобладнувати технічні засоби для роботи на альтернативному виді палива у разі, якщо при цьому не погіршуються їх відповідні характеристики в порівнянні з роботою на традиційних видах палива. Факт переобладнання технічного засобу повинен підтверджуватися документом підприємства (підприємця), який виконував це переобладнання, та відповідним органом державного нагляду.
- Організаційно-економічні заходи щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива включають:
- визначення джерел і напрямів фінансування заходів у сфері альтернативних видів палива;
- створення системи державних стандартів у сфері альтернативних видів палива, які містять нормативно-технічні показники споживчої якості, питомих витрат палива в різних галузях народного господарства, нормативи екологічної безпеки та показники щодо безпеки праці і здоров'я людини;
- застосування у сфері альтернативних видів палива економічних важелів і стимулів, передбачених законодавством України для підприємств, установ, організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з розробками і впровадженням маловідхідних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій у процесі використання нетрадиційних та поновлюваних джерел і видів енергії, у тому числі викидів та скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище в процесі виробництва альтернативних видів палива;
- надання юридичним і фізичним особам субсидій, дотацій, податкових, кредитних та інших пільг, встановлених відповідними законами України для стимулювання розробок і впровадження нових технологій, обладнання, матеріалів у процесі виробництва (видобутку) альтернативних видів палива;
- стимулювання підприємств - виготовлювачів машин, механізмів, приладів, енергетичних установок, інших технічних засобів та пристроїв до них, що працюють на альтернативних видах палива, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які переобладнують технічні засоби, що працюють на традиційних видах палива, для споживання альтернативних видів палива;
- стимулювання інвестиційної діяльності і запровадження новітніх технологій у сфері альтернативних видів палива шляхом створення пільгового режиму інвестиційної та іншої господарської діяльності іноземним інвесторам;