Курсова робота
з дисципліни:
«Маркетингові дослідження»
План:
Вступ
1. Характеристика цільового ринку
2. Формулювання проблеми, мети, завдання і робочої гіпотези дослідження
3. Кабінетні дослідження
4. Анкетування
4.1 Опис генеральної сукупності, формування вибірки
4.2 Механіка проекту
4.3 Результати анкетування
5. Глибинне інтерв’ю
6. Аналіз результатів дослідження
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Маркетингові дослідження є основним засобом збору й аналізу інформації, яка потрібна для прийняття економічно обґрунтованих рішень у мінливих умовах ринкового середовища. Саме маркетингові дослідження дають можливість оцінити кон’юнктуру ринку та конкурентні позиції підприємства і визначити основні напрямки його розвитку, які є адекватними зовнішнім умовам і потенціалу підприємства. Практика доводить, що ринкового успіху досягають насамперед ті підприємства, які реально володіють інформацією про ситуацію на ринку і тенденції її розвитку, вміють обертати на свою користь наявні можливості і протидіяти ринковим загрозам.
Енергетична стратегія України орієнтована в основному на ядерну енергетику, і потрібно вносити зміни щодо переходу України на відновлювальні джерела енергії. Для розвитку біоенергетики потрібно буде вирішити наступні питання: по-перше, прийняти політичне рішення про перехід і підтримку біопалива, по-друге, врегулювати нормативно-правову та нормативно-технічну базу, по-третє, створити економічні умови для підтримки біопалива.
Предметом даної роботи є маркетингові дослідження.
Метою роботи є збір інформації, яка допоможе прийняти правильне управлінське рішення і знайти шляхи вирішення поставленої проблеми, зазначеної у пункті 2.
1. Характеристика цільового ринку та опис досліджуваного питання
Цільову аудиторію складають наявні та потенційні споживачі, посередники, тобто особи, що приймають рішення про купівлю товару або мають вплив на процес купівлі. Одним з методів вибору цільової аудиторії є факторна сегментація споживачів. Для того, щоб не помилитися у виборі інструментів маркетингових комунікацій, що дозволять позиціонувати ідею біопалива найкращим чином, необхідно досконально дослідити цільову аудиторію, визначити її всебічні характеристики.
Безумовно цільовою аудиторією є власники транспортних засобів оснащених дизельним двигуном. А саме:
- у сільському господарстві всі трактори та самохідні комбайни працюють на звичайному дизельному паливі (вони становитимуть суттєву частку споживачів біопалива),
- серед вантажних автомобілів майже 85% працюють на дизелі,
- серед автобусів і мікроавтобусів – 95%,
- серед легкових автомобілів їх частка значно менша – 5%.
Саме вище зазначені категорії власників транспортних засобів і становитимуть цільову аудиторію. Але мову про це можна буде вести при спрозиціонованому продукті. На даному етапі існує потреба створення у населення стійкого враження про біодизель (у Законі України «Про альтернативні види рідкого та газоподібного палива» (14,01,2000) одним з основних принципів державної політики у сфері альтернативних видів палива визначено «пропаганда серед населення економічних, екологічних, соціальних та інших переваг виробництва (видобутку) і споживання альтернативних видів палива»).
Біодизель – один із видів альтернативних видів палива, що може знизити нафтову залежність і зменшити глобальне забруднення атмосфери. Використання концентрованих сумішей біодизельного палива у існуючих транспортних дизельних двигунах може забезпечити їх значні переваги в порівнянні з роботою на дизельному паливі у відношенні екологічних показників, отруйних виділень, при цьому біодизельне пальне є відновлювальним.
Біодизель – це метиловий ефір, що має якості горючого матеріалу і виготовляється в результаті хімічної реакції із рослинних жирів. Окрім відносно високого цетанового числа біопаливо має ряд корисних якостей: рослинне походження, «біологічна нешкідливість», менше викидів СО2, відносно чисте паливо, невеликий вміст сірки, добрі змащувальні властивості, збільшення строку служби двигуна і висока температура запалювання. Доступність у його отриманні (майже із всього що росте або колись росло) – ще одне з багатьох переваг біодизеля. Адже ті ж нафта і газ були колись такими ж рослинними залишками, але високі температури і тиск за мільйони років зробили їх тим, за що сьогодні ведуться війни.
2. Формулювання проблеми, мета, завдання і робочої гіпотези дослідження
Як відомо, приблизно 80% механічної енергії, яку використовує людство у своїй діяльності, виробляється двигунами внутрішнього згоряння, для котрих основними є рідкі палива нафтового походження. Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки забезпечена власними паливно-енергетичними ресурсами лише на 53% (імпортує 75% необхідного обсягу природного газу та 85% — сирої нафти і нафтопродуктів)[1]. Залежність від імпорту нафти більшість розвинених країн розглядають як проблему національної й енергетичної безпеки [2], тому сьогодні для України настав час розвивати власні потужності для виробництва біопалива з поновлюваних сировинних ресурсів [3, 4, 5].
Окрім того, широке використання нафтопродуктів як джерел енергії становить значну небезпеку для навколишнього природного середовища.
Кожен автомобіль при згорянні 1 кг бензину використовує 15 кг повітря, зокрема 5,5 кг кисню. При згорянні 1 т пального в атмосферу потрапляє 200 кг окису вуглецю. Автотранспорт «дарує» понад 200 різних сполук: оксиди вуглецю, свинцю, азоту, сірчистий ангідрид,формальдегіди, зокрема домішки ароматичних вуглеводнів, бензапірен, канцерогени, у тому числі ПАР (поверхнево активні речовини), серед яких чимало мутагенів. Окиси сірки та азоту, які потрапляють у повітря спричиняють кислотні дощі, які є причиною загибелі життя у водоймах, лісах, врожаю, рослинності. Окрім того кислотні дощі руйнують споруди і пам’ятники архітектури, трубопроводи, знижують плодючість ґрунтів і можуть призвести до просочування токсичних металів у водоносні шари ґрунту.
Забруднення навколишнього середовища завдає й економічних втрат. Наприклад, економічні втрати від кислотних дощів у США, за оцінками одного дослідження, становлять щорічно на східному узбережжі 13 мільйонів доларів і до кінця століття збитки досягнуть 1.750 мільярдів доларів від втрати лісів; 8.300 мільярдів доларів від втрати врожаїв (тільки в басейні ріки Огайо) і тільки в штаті Мінессота 40 мільйонів доларів на медичні витрати. Єдиний спосіб змінити ситуацію до кращого, на думку багатьох фахівців, - це зменшити кількість шкідливих викидів в атмосферу. Слід враховувати досвід провідних країн світу і залучатися до процесів екологізації країни.
У зв'язку з наведеними причинами, в Україні великої актуальності набувають наукові дослідження та практичні дії, направленні на пошук, розробку і застосування альтернативних палив з відновлювальних джерел. Одним з таких видів палива є біодизель.
Біодизельне паливо (БДП) (біодизель, МЕРО, РМЕ, RME, FAME, EMAG, біонафта та ін.) — це екологічно чистий вид палива, який одержують із жирів рослинного і тваринного походження та використовують для заміни нафтового дизельного палива (ДП).
Біодизель, як показали досвіди, при потраплянні у воду не заподіює шкоди рослинам і тваринам. Крім того, він піддається практично повному біологічному розпаду: у ґрунті або у воді мікроорганізми за 28 днів переробляють 99% біодизеля, що дозволяє говорити про мінімізацію забруднення рік й озер.
При згорянні біодизеля виділяється рівно така ж кількість вуглекислого газу, що було спожито з атмосфери рослиною, що є вихідною сировиною для виробництва масла, за весь період його життя. Біодизель у порівнянні зі звичайним дизельним паливом майже не містить сірки. Це добре з точки зору екології.
Точка запалення для біодизеля перевищує 100°С, що дозволяє назвати біопаливо відносно безпечною речовиною.
Розглянемо вплив деяких фізико-хімічних показників біодизельного палива, зумовлених стандартом EN 14214:2003, на параметри дизеля і його еколого-експлуатаційні характеристики. Підвищення, порівняно з дизельним паливом густини на 10% і кінематичної в’язкості в 1,5 рази сприяє певному (на 14%) зростанню далекобійності паливного факела і діаметра краплі розпиленого палива, що може спричинити збільшене потрапляння біодизельного палива на стінки камери згоряння і гільзи циліндра.
Менші значення коефіцієнта стисливості повітряно-біодизельної суміші приведуть до збільшення справжнього кута випередження впорскування палива і максимального тиску у форсунці. Високе цетанове число біодизельного палива (51 і більше) скорочує період затримки запалення і зменшує «жорсткість» роботи дизеля.
Наявність окислювача безпосередньо в молекулі палива інтенсифікує процес згоряння і забезпечує більш високу температуру в циліндрі дизеля, що, з одного боку, сприяє підвищенню індикаторного й ефективного ККД двигуна.
При використанні біодизеля на 90% знижується ризик ракових захворювань. За рахунок того, що біодизель містить 11% кисню, кількість вуглекислого газу зменшується на 80%, вигарного газу – на 35%, окислів сірки – на 100%, аерозолів (димових часток розміром менше 10 мікронів) – на 32%. Ясно, що ці вражаючі показники мають першорядне значення для поліпшення екологічної ситуації. Цікаво також і те, що біодизель має приємний запах попкорну або смаженої картоплі.
Біодизель може бути використаний у чистому вигляді (марка В 100) або в суміші зі звичайним дизельним паливом. Так, найпоширеніший склад В 20 відповідає 20% біодизеля й 80% звичайного палива. Біодизель успішно застосовується в Європі вже близько 20 років і всебічно випробуваний у США, де з його використанням загальний пробіг транспорту склав 50 млн. кілометрів.