• Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження i вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварії катастроф, вибухів, великих пожеж i стихійних лих.
• Сповіщення населення про загрозу i виникнення надзвичайних ситуацій у мирний i воєнний час та постійне формування його про наявну обстановку.
• Захист населения від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж i застосованих засобів ураження.
• Організація життєзабезпечення населення під час аварій катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.
• Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.
• Створення систем анализу i прогнозування управління, оповіщення i зв'язку, спостереження i контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним i біологічним заражениям, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного i военного часу.
• Підготовка i переподготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил; навчання вмінню населения застосовувати засоби індивідуального захисту i діяти у надзвичайних ситуаціях.
В данному розділі дипломної роботи розглянуто захист населення у paзi ядерної аварії.
Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації [ 45 ].
При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення [ 44 ] :
а) зовнішнє опромінення при проходженні радіоактивної хмари;
б) внутрішнє опромінення при вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);
в) контактне опромінення внаслідок радіоактивного забруднення шкіри i одягу;
г) зовнішнє опромінення, зумовлене радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;
д) внутрішнє опромінення при використанні забруднених продуктів харчування i води.
Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації i дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього i внутрішнього опромінення, в тім числі й профілактичне застосування стабільного йоду.
Основою розробки заходів захисту населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 р., а також норми радіаційної безпеки України (НРБУ—1997).
Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:
· обмеження перебування населення на ввдкритш місцевості;
· евакуація у разі загрози здоров'ю;
· проведення йодової профілактики;
· тимчасова заборона вживания продуктів харчування і води із зони радіоактивного забруднення.
Крім цих заходів у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:
· тимчасове виселення;
· евакуація — переселення на постійне місце проживання;
· обмеження вживання води і продуктів харчування забруднених радіоактивними речовинами;
· заходи захисту при виробництві продукції тваринництва, рос-линництва і лісогосподарської діяльності;
· дезактивація території і будівель;
· інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокори-стування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.
Критеріем для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ 1 НРБУ—1997.
При прогнозованому опроміненні, що не перевершуе нижнього рівня, заходи, не проводяться. Якщо прогнозоване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягае верхнього рівня, то проведення вказаних заходів може бути відкладене.
Якщо прогнозоване опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то обов'язково необхідно проводити заходи, навіть якщо вони пов'язані з порушенням нормальної життєдіяльності населення і об'єктів.
Якщо наявні заходи захисту не забезпечують безпеки населення, необхідно проводити його евакуацію.
Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.
3 метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.
Тому необхідно:
– на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;
– визначити необхідну кількість людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;
– інформувати населення про стан радіаційної обстановки та небезпеку радіаційного опромінення;
розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;
– обмежити перебування людей на відкритій місцевості; розмістити людей в житлових, виробничих приміщеннях чи захисних спорудах;
– провести герметизацію житлових i виробничих приміщень, дверей, димарів, вентиляційних отворів на час розсіювання радіоактивних речовин у пoвiтpi й формування радіоактивного за-бруднення території;
– провести йодову профілактику захистити органи дихання підручними засобами;
– використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання i шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових poбiт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;
– евакуювати населення;
– регулювати доступ у район забруднення;
– організувати санітарну обробку населення при забрудненні шкіри й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;
– провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення поверхневого шару);
– воду використовувати iз захищених джерел водопостачання, на робочих місцях запас води має бути по 3 л на людину на час робочої зміни;
– продукти використовувати з герметичних складських при-
міщень, погребів, iз щильно закритих діжок, герметичної скляної
i металевої тари;
– харчову продукцію з присадибних ділянок, з лісу i рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;
– свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;
– бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними з чистих територій;
– періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових i виробничих приміщень, обмітати стелю i стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;
– провести дезактивацію будівель, присадибних ділянок, коло-дязів, доріг, залучивши для цього формування цивільного захисту;
– проведення йодової профілактики.
Йодовоа профілактика проводиться наступним чином:
1. Дорослим i дітям старшим 5 poків рекомендуеться 0,25 г на один прийом, дітям віком 2—5 років — 0,125 г, до 2 років — 0,04 г.
2. Максимальний захисний ефект може бути в paзi завчасного або одночасного надходження радіоактивного йоду i прийняття його стабільного аналога.
3. 3axиcнi властивості препарату значно знижуються, якщо його буде застосовано через більш як 2 год після потрапляння в організм радіоактивного йоду. Але й за таких умов прийняття стабільного йоду ефективно захищає щитовидну залозу від опромінення при повторному потраплянні радіоактивного йоду.
4.Одноразовий прийом таких доз йодистого калію забезпечує високий захисний ефект протягом доби. В умовах тривалого надходження в організм радіоактивного йоду необхідні повторні прийняття препарату, щоб підтримувати високі захисні властивості.
Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього введені допустимі дози опромінення у воєнний час:
1) при одноразовому опроміненні (до 4 д1б) — 50 Р;
2) при багаторазовому опроміненні за 30 д1б — 100 Р;
3) за 3 місяці — 200 Р;
4) за 1 рік — 300 Р; у мирний час:
5) за нормальних умов за 1 рік — 0,5 бер;
6) для населения — аваршне опромінення за рік — 10 бер;
7) для персоналу АЕС — у нормальних умовах за рік — 5 бер;
8) для персоналу АЕС — аварійне опромінення за рік — 25 бер. Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань № 15/98-ТЗД":
9) для населення 0,1 бер за рік (1 мЗв);
10) для персоналу АЕС до 2 бер за рік (до 20 мЗв).
Нормами радіаційної безпеки встановлено три категорії опромінюваних осіб: А, Б, В.
Для категорії А — встановлена граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б — межа дози за рік.
В Україні природний радаційний фон — від 0,01 до 0,03 м Р/год.
Поглинута доза опромінення за рік у середньому складається із таких опромінень: природного фону — 200 мбер, будівельних матеріалів— 100 мбер, медичної радіодіагностики і рентгенотерапії 150 мбер та інших джерел опромінення — 50 мбер.
Граничнодопустима доза — це найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протягом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.