Ступінь стирання визначається в лабораторії спеціальними приладами або шляхом дослідної носки виробу.
Стійкість до багаторазових вигинів залежить від природи волокна, структури ниток і структури тканин. Найбільш високу стійкістьдо дій багаторазових руйнівних вигинів, мають тканини з капрону, найменшу – з ацетатного шовку.
Стійкість до світла і світлопогоди – це опірність тканин до руйнування під впливом сонячного світла й атмосферних явищ. Погіршення властивостей тканин під дією світла і світлопогоди обумовлено окисними процесами, що активізуються світлом, теплом і вологою. Найбільшу руйнівну дію мають ультрафіолетові промені прямого сонячного світла або світла кварцової лампи.
Найменш світлостійкі тканини з натурального шовку, найбільш світлостійкі – вовняні тканини. Із синтетичних найбільшою світлостійкістю володіють тканини з нітрону, а найменшою – з капрону.
Стійкість текстильних виробі до світла і світлопогоди залежить не тільки від складу волокна і структури тканини, але в дуже великому ступені і від характеру заключної обробки, температури і відносної вологості повітря. Суворі бавовняні тканини руйнуються менше, ніж відварені, а відварені – менше, ніж вибілені. Мерсеризовані бавовняні тканини більш стійкі до дії світла і світлопогоди. Кубові жовті і жовтогарячі барвники погіршують світлостійкість шовкових і поліамідних волокон, а кислотні хромові підвищують.
Біологічна стійкість – опірність тканин руйнівній дії мікроорганізмів. В умовах підвищеної вологості тканини руйнуються швидше, тому тканини, з яких виготовляють плащі, намети, тенти, маркізи, брезенти, піддають протигнильній обробці. Вовняні тканини володіють молестійкістю, і багато хто з них піддають молезахисній обробці при заключній обробці.
Термостійкість – стійкість до підвищеної температури – дуже важлива характеристика тканин. Вироби з тканин піддаються термічній дії при пранні і прасуванні. Ступінь зниження механічної міцності тканин при прасуванні залежить від температури нагрівання праски, тривалості його дії на тканину і її вологості.
Стійкість до кислот і лугів залежить від стійкості до них волокна, з якого тканина вироблена. Деякі тканини для пошиття спеціального одягу піддаються антикислотній обробці.
До гігієнічних властивостей тканин відносяться гігроскопічність, проникність, теплозахист, вітрозахист, світлопроникність.
Гігроскопічність тканин має важливе гігієнічне значення. Усі тканини, крім синтетичних, володіють високою гігроскопічністю, тобто здатністю поглинати з навколишнього середовища вологу й віддавати її. Ця здатність тканин дуже важлива в жарку погоду, коли температура тіла людини підвищується.
Гігроскопічність текстильних виробів залежить від виду волокон, з яких вони вироблені, від структур тканин і характеру кінцевої обробки.
Найбільше високими гігроскопічними властивостями відрізняються тканини з бавовняних, льняних і віскозних волокон. Високою гігроскопічністю володіють вовняні тканини. Вони краще, ніж інші тканини, створюють мікроклімат навколо тіла людини, тому що повільно поглинають і віддають в оточуюче середовище гігроскопічну вологу. Уповільнене поглинання і віддача вологи характерні для тканин, що мають високу щільність і товщину. Нанесення при заключній обробці тканин апретів, що мають гліцерин, патоку, підвищує їх гігроскопічність.
Проникністю називається здатність тканин пропускати через себе пари води (поту), повітря, воду, сонячні промені і т.п.
Повітропроникність залежить від будови тканини, від її пористості. Зі збільшенням щільності повітропроникність тканини знижується. Високою повітропроникністю повинні володіти усі білизняні, платтєві, сорочкові і взуттєві тканини для того, щоб виводити вуглекислий газ, що виділяється порами людського тіла.
Паропроникність сприяє видаленню з підодягового простору поту. Високим паропоглинанням повинні володіти білизняні тканини, які повинні швидко поглинати піт і виводити його в навколишню атмосферу, запобігаючи тим самим перегрівання організму людини в жарку погоду.
Вода, що поглинається одежними тканинами, витісняє з пор одягу повітря, що є поганим провідником тепла, у результаті чого значно понижуються теплозахисні властивості. Відомо, що вода, випаровуючись, також віднімає велику кількість тепла.
Теплозахист – здатність тканин захищати тіло людини від надлишкової втрати тепла при низькій навколишній температурі. Він залежить від волокнистого складу тканин, від їхньої будови і способу обробки.
Чим більше в тканинах малорухомого повітря, тим вище їх теплозахисні властивості. Теплозахист тісно пов'язаний з теплопровідністю і повітропроникністю: чим нижче ці два показники, тим вищий теплозахист тканини.
Вітрозахистом повинен володіти зимовий одяг, що буває багатошаровим. Верхній шар повинен бути тонким і щільним з малопористої тканини, а нижні шари з дуже пористих матеріалів. Літній одяг, навпаки, повинен захищати тіло людини від перегрівання, тому його шиють з легких відбілених бавовняних і лляних тканин, а також віскозних і шовкових тканин, пофарбованих у світлі тони.
Світлопроникність (прозорість) характеризується проникненням ультрафіолетових променів через наскрізні пори тканини і через речовину волокна. Опромінення ультрафіолетовими променями у визначених дозах необхідно для людини.
До естетичних властивостей тканин відносяться колір, блиск, драпірувальність, твердість і м'якість, зминання, незминання і деякі інші властивості, що формують красу, добірність і елегантність. В даний час, коли промисловість випускає усе більше товарів народного споживання, естетичні вимоги до промислових товарів постійно зростають. Красиві тканини радують око і є вирішальним чинником при їх реалізації в торгових підприємствах.
Колір тканини дуже впливає на її зовнішній вигляд. Колірний тон обумовлюється довжиною хвилі спектра світла, що відбивається тканиною. Видима частина сонячного спектра нараховує до 150 кольорів. Основні групи спектральних смуг – червона, жовтогаряча, жовта, зелена, блакитна, синя і фіолетова. Кожен з цих кольорів плавно переходить в інший. З перерахованих семи спектральних кольорів головними вважають жовтий, зелений, синій і червоний. Кольори іноді поділяють на теплі (червоні, жовтогарячі, жовті, жовто–зелені) і холодні (синьо–зелені, сині і фіолетові).
Біла тканина відбиває всі падаючі на неї промені, а чорна, навпаки, поглинає їх.
Змішанням кольорів досягається багаточисленна кольорова гама тканин.
Велике значення для створення малюнків на тканинах і ансамблю одягу відіграє гармонійне поєднання кольорів (іноді колір використовують для пониження забрудненості тканин або надання їм маскувальних властивостей).
Хорошим попитом покупців користуються гладкофарбовані однотонні тканини, набивні і строкатоткані і з правильним сполученням кольорів і малюнків. Великий вплив на зорове сприйняття кольорів робить фактура тканин.
Блиск тканин залежить від блиску волокон, фактури тканин і характеру обробки. Чим довше перекриття ниток основи й утоку, тим більше гладка поверхня тканин і тим інтенсивніше її блиск. Тканини із шорсткої фактури мають матову поверхню. Найвищим блиском характеризуються тканини атласного переплетення. При використанні ниток високої скрутки спостерігається підвищене розсіювання світла, у результаті чого блиск тканини зменшується. Нанесення смол при заключній обробці тканин також приводить до зменшення блиску.
Драпірувальністю називається здатність тканини в підвішеному стані розташовуватися складками тої або іншої форми під дією власної маси. Драпірувальність залежить від м'якості (або твердості) тканини і її маси. Високою драпірувальністю володіють важкі м'які і тонкі тканини, що використовуються для пошиття жіночих платтів і портьєр, і всі тканини з натурального шовку. Тверді тканини драпіруються погано.
Твердість і м'якість тканини – це її здатність зберігати первісну форму. Чим більше тканини пручаються дії згинаючих навантажень, тим вони жорсткіше. Твердість залежить від виду вихідного волокна і переплетення. Тканини з грубої вовни володіють більшою твердістю, а з мериносової – більшою м'якістю. Твердість тканин збільшується в міру потовщення ниток і підвищення скрутки. Тканини полотняного переплетення при всіх інших рівних умовах володіють найбільшою твердістю.
Зминання – здатність тканини створювати при перегинах незникаючі складки і зморшки, що погіршує зовнішній вид виробу. Найбільше зминаються віскозні, бавовняні і лляні тканини. На еластичних і пружних тканинах такі складки розправляються цілком або частково.
Незминання – здатність тканин пручатися утворенню зморшок і складок або відновлювати первісну форму після перегину і стискання – є характеристикою, зворотною зминанню. Вироби з тканин, що не мнуться тривалий час зберігають красу і елегантність.
Незминання залежить від пружності волокон, будови тканини і характеру обробки. Найменше зминаються чистошерстяні тканини, а також тканини, виготовлені з ниток інших волокон креповим переплетенням. Тонкі тканини мнуться більше, ніж товсті. Найбільш високе зминання мають тканини полотняного переплетення.