Особистою (індивідуальною) рекламою зарубіжні спеціалісти вважають безпосереднє рекламування особами, які мають авторитет у певній сфері торговельної діяльності. Сюди ж належить і багаторівневий маркетинг; завдяки йому створюється мережа розповсюджувачів-дистриб’юторі, які у свою чергу рекламують товар серед своїх клієнтів і знайомих.
Методи поширення реклами. Реклама поширюється завдяки публікації у ЗМІ, на місці продажу, у транспортних засобах, а також встановлюється на вулицях і автотрасах на спеціальних крнструкціях. Крім того, наприкінці ХХ ст.широкого застосування набуло поширення реклами засобами Internet.
Характер емоційного впливу. За цією ознакою реклама поділяється на такі види:
♦ раціональну, або предметну; така реклама інформує, звертається до розуму потенційного покупця, наводить переконливі аргументи;
♦ емоційну, або соціативну; емоційна реклама звертається до почуттів та емоцій; основні засоби проектування тут – художні образи: малюнки, відеосюжети, звуки; логіка тексту, як правило відіграє допоміжну роль.
За способом передачі реклама поділяється на жорстку і м’яку.
Характер взаємодії. За характером взаємодії рекламу поділяють на позиційну, масованої дії, стимулюючу, порівняльну й імітуючу.
Позиційна реклама презентує свій товар як безальтернативну відповідь на запит потенційного споживача. Ця реклама сприяє просуванню товару на ринок, де сильна конкуренція.
Реклама масової дії має на меті позбутися конкурентів. Реклама такого типу не намагається бути оригінальною, винахідливою; її завдання – утримати частку ринку, яку вже займає рекламодавець.
Стимулююча реклама використовується, коли рекламодавець має справу з дуже сильною конкуренцією на ринку.
Порівняльна реклама, по-перше: спряє розвитку конкуренції, бо дає змогу малим фірмам порівнювати свої товари з виробами провідних фірм галузі; по-друге: дає простір вигадці, винахідливості, гумору, що може стати вирішальним для забезпечення успіху в рекламній діяльності.
Імітуюча реклама використовується тоді, коли деякі товари дуже ординарній практично не відрізняються від подібних до них.
Інтенсивність реклами. За цією ознакою розрізняють рекламу низької, середньої та високої інтенсивності. Рекламою низької інтенсивності користуються час від часу одним каналом інформації; середньої інтенсивності – час від часу, але вже кількома каналами.
За високоінтенсивної реклами каналів передачі інформації використовується багато і постійно.
Предмет реклами. За цією ознакою рекламу поділяють на рекламу продукту, рекламу фірми і спільну рекламу. Предметом рекламування є майже завжди продукт – вибір(товар), послуга, ідея.
Товари за призначенням поділяютьна товари широкого вжитку та виробничо-промислові товари.
Послуги класифікують за такими ознаками:
♦ характер послуги (прмислова, споживча, громадська);
♦ присутність клієнта (обов’язкова чи ні);
♦ мотиви надання послуги (особисті чи ділові);
♦ способи використання послуг (комерційні чи некомерційні);
♦ форми сервісу (обслуговування окремих осіб чи надання послуг організаціям або підприємствам).
Товари і послуги класифікуються і за галузевими ознаками: будівельні, сільськогосподарські, електронні, юридичні, медичні тощо.
Реклама фірми призначена для створення, підтримки й збільшення популярності фірми та її товарів. Рекламу фірми часто називають престижною рекламою.
Спільна реклама подається від імені групи спеціалістів з ініціативи виробників чи посередників. Така реклама допомагає споживачеві вивчити перевагу одного виробу і недоліки іншого.
Цілі реклами. Залежно від цілей і завдань рекламування реклама поділяється на:
♦ інформативну рекламу (розповідь про новинку або новий спосіб використання відомого товару; інформування про зміни в цінах; детальний опис послуг, які надаються);
♦ переконуючу рекламу (стимулює споживача до негацного придбання товару фірми-рекламодавця);
♦ нагадувальну рекламу (підтримує в пам’яті споживача інформацію про те, що такий товар існує, про його характеристики, переваги, місце придбання, а також умрви гарантійного та постгарантійного сервісу).
Соціальна сфера реклами. Розподіл реклами та рекламної діяльності залежно від соціальної сфери застосування подано в табл. 1.
| Соціальна сфера рекламної діяльності | Предмет рекламування | |
| ЕкономікаІнтелектуальна сфераЕкологіяРелігіяСімейні та міжособові взаєминиПобутові послугиПолітикаБлагодійністьОсобиста саморекламаЮриспруденція | Виробництво, торгівля, фінанси, ринок робочої силиОсвіта, наука, мистецтво, туризм, спортПропаганда боротьби із забрудненням навколишнього середовища, боротьба за недоторканість фауниПропаганда релігійних ідей, місіонерські зверненняШлюбні пропозиції, запрошення до знайомства та спільної діяльностіЛагодження, виготовлення побутових виробів, ритуальні послугиПропаганда політичних ідей, агітація за кандидатів на виборахЗаклики до благодійних внесків, інформація про благодійні заходи та акціїТатуювання, зачіски, оригінальні прикраси, геральдика, особисті відзнакиОголошення про розшук зниклих або злочинців, на привселюдну страту | |
Типи рекламодавців. Класифікація за цією ознакою відокремлює рекламу безпосередніх виробників (товарів, послуг, ідей), рекламних агенств, торгових посередників, приватних осіб, громадських організацій та державних установ.
Форма використання носіїв реклами. За цією ознакою рекламу поділяють на такі види:
♦ рекламні оголошеня друковані в ЗМІ (газети, журнали);
♦ рекламні оголошеня (відеосюжети) на телебаченні;
♦ рекламні оголошеня (аудіоролики) на радіо;
♦ рекламні оголошеня на зовнішніх носіях (рекламні щити тощо);
♦ рекламні оголошення в спеціалізованих друкованих виданнях (каталоги, буклети, рекламні листки, купони тощо);
♦ рекламну сувенірну продукцію (ручки, блокноти, годинники тощо);
♦ рекламу на транспорті;
♦ поштову рекламу;
♦ рекламу в засобах телекомунікацій (телемаркетинг, рекламні оголошення й пропозиції в засобах Internet).
Охоплення споживчої аудиторії. За характером та обсягом охоплення споживчої аудиторії розрізняють:
♦ міжнародну рекламу на ринках зарубіжних країн;
♦ націоналбнурекламу, обмежену вітчизняним ринком;
♦ регіональну рекламу, спрямовану на ринок певного регіону;
♦ місцеву рекламу, розраховану на споживачів конкретного міста чи району.
3. Формування рекламного б’юджету.
Витрати на рекламу по їх економічній природі є поточними витратами. В той же час даний вид витрат є одним з головних чинників зростання об'єму збуту товарів і рентабельності рекламодавця. Іноді значні суми, що витрачаються на рекламу товару на перших етапах його життєвого циклу, можуть сприяти отриманню прибутку від рекламованого товару через достатньо великий проміжок часу. Виходячи з цього можна говорити про рекламу, як про одну з форм інвестиційних витрат, які, подібно капіталовкладенням в основні засоби, окупаються іноді багато років.
Процес розробки рекламного бюджету, як і вся рекламна діяльність, в значній мірі містить суб'єктивний, творчий елемент і багато в чому залежить від інтуїції, “чуття”, наявного досвіду, індивідуальних характеристик відповідальних за цей процес фахівців.
Весь комплекс рішень по розробці рекламного бюджету можна умовно розділити на два великі блоки:
А. Опреділення загального об'єму засобів, що асигнуються на рекламу;
Б. Розпреділення засобів рекламного бюджету по статтях його витрат.
Основними чинниками, що визначають об'єм рекламних витрат, є наступні: об'єм і розміри ринку; специфіка рекламованого товару і етап життєвого циклу, на якому він знаходиться; розміри і потужність рекламодавця; роль, яку грає реклама в маркетинговій стратегії рекламодавця, об'єм рекламних витрат його головних конкурентів і інші. Коротко розглянемо основні з цих чинників:
1. Специфіка рекламованого товару і етап життєвого циклу, на якому він знаходиться.
Досвід рекламної діяльності показує, що найбільш ”рекламоємкими” товарами є марочні фасовані продукти харчування, лікарські препарати, туалетне приладдя, косметика і тютюнові вироби. Семеро з десяти найбільших рекламодавців в світі виробляють саме ці товари. Частка витрат на рекламу в загальному об'ємі продажу у них коливається від 3 до 6,5%. Проте в деяких випадках вона може бити ще вищою.
2. Об'єм і географічні розміри ринку, показники збуту і прибутку рекламодавця.
Розміри цільового ринку, об'єм збуту і прибутку фірми – чинники, тісно зв'язані між собою. Їх вплив на розміри рекламного бюджету цілком очевидний : проведення міжнародної і загальнонаціональної рекламної компанії вимагає набагато більших засобів, ніж реклама в невеликому містечку. Також очевидно, що фінансувати загальнонаціональну рекламу може тільки достатньо могутня фірма.
3. Роль реклами в комплексі маркетингу.
У боротьбі з конкурентами за певну частку ринку рекламодавець часто виходить з припущення, що рівень уваги споживача до його товару і аналогічного товару конкурента співвідносимо з об'ємами витрат на рекламу обох фірм. Не дивлячись на те, що більший об'єм витрат на рекламу на завжди означає її велику ефективність, певна логіка в такому підході є. Проте розробляти свій рекламний бюджет, орієнтуючись тільки на витрати конкурентів, не зовсім розумно.