Сутність цілі та функції логістики (стр. 2 из 3)
Управління матеріальним потоком - планувально-регулюючі форми та методи організації руху засобів виробництва, праці робітників, використання транспортних засобів, тари при переміщенні та зберіганні продукції.
Для вивчення та управління матеріалопотоками формують економетричні моделі, що характеризують вплив різних факторів на їх величину.
Припустимо, що величина попиту (матеріалопотік) Qd залежить від тарифу за перевезення продукції Рв та сукупного доходу споживача Y. Цю залежність виразимо рівнянням попиту:
Qd = D (Рв; Y) (1)
Припустимо також, що матеріалопотік залежить від тарифу на перевезення Рв і ціни на паливно-мастильні матеріали (ПММ) - Pf. Цю залежність виразимо за допомогою рівняння пропозиції:
Qs = S (Рв; Pf) (2)
І, нарешті, припустимо, що перевезення здійснюється так, щоби забезпечувалась рівновага попиту і пропозиції:
Qd = Qs (3)
Ці три рівняння і складають модель матеріалопотоку.
Модель матеріалопотоку можна проілюструвати діаграмою попиту і пропозиції (рис.1), де: S - пропозиція, Q - об’єм матеріалопотоку, D - попит.
Кривапопиту показує співвідношення між тарифом на перевезення при постійному рівні сукупного доходу споживача і матеріалопотоком.
Оптимальний об’єм матеріалопотоку визначається у точці А перетину двох кривих (попиту і пропозиції). В цій точці встановлюється рівноважна ціна (тариф) на перевезення продукції і оптимальний матеріалопотік, котрий відповідає попиту за цією ціною (тарифі).
Однак при зростанні сукупного доходу споживачів збільшується попит на матеріалопотік, тобто зміна однієї екзогенної змінної (сукупного доходу Y) впливає на обидві ендогенні змінні: тариф на перевезення і матеріалопотік (рис.2):
На рис.2 ми бачимо, що збільшується як матеріалопотік, так і тариф на перевезення продукції.
Аналогічно, при підвищенні ціни ПММ пропозиція на перевезення продукції (матеріалопотік) S зменшується, а ціна за перевезення продукції (матеріалопотік) збільшується (рис.3).
Таким чином, економетрична модель і графіки попиту і пропозиції наочно демонструють, як зміна сукупного доходу або ціни на ПММ впливають на величину матеріалопотоку.
Однак існують і інші фактори, котрі можуть вплинути на величину матеріалопотоку. Їх називають неціновими детермінантами. До нецінових детермінант ринкового попиту відносять:
1) смаки або уподобання споживачів;
2) чисельність споживачів на ринку;
3) грошові доходи споживачів и т. ін. До нецінових детермінант пропозиції відносять:
1) ціни на ресурси;
2) технологію виробництва;
3) податки і дотації;
4) чисельність продавців на рынку і т. ін.
3 Системний підхід до управління матеріальними потоками
Методологічною основою наскрізного управління матеріальним потоком є системний підхід.
Системний підхід означає, що кожна система є інтегрованим цілим, що дозволяє представити досліджуємий об’єкт як комплекс взаємопов'язаних підсистем об’єднаних загальною метою, розкрити його інтегративні якості, внутрішні і зовнішні зв’язки. Прийняття управлінських рішень без урахування загальних цілей функціонування системи та вимог, які до неї висуваються, може бути частковим, або навіть помилковим.
Слід відмітити, що системний підхід не існує у вигляді строгої методологічної концепції. Скоріше це сукупність пізнавальних правил, послідовне дотримання котрих дозволяє визначеним чином зорієнтувати конкретні дослідження.
При формуванні виробничих систем повинні враховуватися такі принципи (основні правила) системного підходу [2]:
принцип послідовного просування по етапах створення системи. Дотримання цього принципу означає, що система спочатку повинна досліджуватися на макрорівні, тобто у взаємовідносинах з навколишнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто усередині своєї структури;
принцип узгодження інформаційних, надійнісних, ресурсних та інших характеристик проєктуємих систем;
принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.
Сутність системного підходу проявляється при його порівнянні із класичним (індуктивним) підходом до формування систем.
Підхід 1 Класичний (традиційний) підхід - від часткового до загального (індукція):
 |
Рис.4 Формування системи за класичним (традиційним) методом.
I етап - формування цілей функціонування окремих i-х підсистем;
II етап - збирання, аналіз та відбір інформації для формування окремих i-х підсистем;
III етап - формування системи в цілому із окремих підсистем.
На відміну від класичного, системний підхід потребує послідовного переходу від загального до часткового, коли в основу розгляду покладена кінцева мета, заради якої створюється система.
Підхід 2 Системний підхід - від загального до часткового (дедукція):
I етап II етап III етап IVетап
Рис.5 Порядок формування системи при використанні системного підходу.
І етап - формування цілей функціонування системи в цілому;
ІІ етап - на підставі аналізу цілей системи й обмежень зовнішнього середовища формуються вимоги до системи;
ІІІ етап - орієнтовне формування окремих підсистем;
ІV етап - на основі аналізу варіантів підсистем проводиться їх відбір і формується система в цілому.
Етапи аналізу й проектування виробничих систем:
1. Проблемна орієнтація.
Визначення проблем на підставі аналізу цілей, як всієї системи, так і її різних підсистем.
Після того, як проблема сформульована й знайдене її місце в загальній системі, для її рішення можна застосувати різні методи аналізу.
2. Формування схеми потоків (матеріальних, енергетичних, інформаційних і т.д.).
Розробка схеми руху матеріалів, енергії, інформації. Графічне відображення проєктуємої системи.
3. Конструювання математичноїмоделі й робота з нею.
4. Формування окремих компонентів системи (підсистем, зв'язків, блоків).
Організаційна структура, що створюється на основі системного підходу, яка враховує потоки матеріалів, енергії, інформації і яка охоплює центри прийняття рішень, повинна перетинати традиційні організаційні границі, що опираються на функціональну спеціалізацію підрозділів.
5. Формування інформаційно - управлінської підсистеми.
Визначення центрів керівництва. Побудова інформаційно-управлінської підсистеми для управління виробничою системою.
6. Забезпечення ефективності системи відповідно до критеріїв: простота, гнучкість, надійність, економічність, зручність експлуатації.
Логістичні системи.
Поняття логістичної системи є одним з базових понять логістики.
Логістична система - адаптивна система з наявністю потокового процесу, що призначена для виконання логістичних функцій.
До компонентів логістичної системи відносять: підсистему закупівель, підсистему збуту, підсистему обслуговування виробництва, склади, запаси, транспорт, кадри, інформацію тощо.
Границі логістичних систем визначаються циклом обігу засобів виробництва. Виділення границь логістичних систем на основі циклу обігу засобів виробництва одержало назву "сплата грошей - одержання грошей" (Рис.6).
Логістичні системи поділяють на макро - і мікрологістичні.
Макрологістичні системи - великі системи управління матеріальними потоками, що охоплюють підприємства і організації промисловості, посередницькі, торгівельні і транспортні організації, розташовані в різних регіонах або в різних країнах (рис.7).
Мікрологістичні системи - є підсистемами, структурними складовими макрологістичних систем.
Мікрологістичні системи являють собою клас внутрішньовиробничих логістичних систем (рис.8).
Логістичні системи з прямими зв'язками
 |
Ешелоновані логістичні системи
 |
Гнучкі логістичні системи
 |
Рис.7 - Види макрологістичних систем
 |
Список літератури
1. Антошкіна Л.І., Амелькін В.І., Шило К.М. Логістика. Курс лекцій: навч. посібник. - Донецьк: Юго-Восток, 2008. - 203c.