Маркетингове дослідження соків на українському споживчому ринку (стр. 2 из 3)

Та Останнім часом одержало розвиток виробництво напоїв на основі натуральних фруктових і овочевих соків, у тому числі газованих, у яких частка фруктової частини коливається від 35 до 50%. Ці напої містять біологічно активні й живильні речовини натуральних соків і по органолептичним властивостям і харчовій цінності перевершують звичайні безалкогольні напої, у яких частка фруктової частини не перевищує 15%, а інші 85% припадає на воду, синтетичні ароматизатори й барвники[1].

Частка імпортних соків на українському ринку сьогодні не перевищує 10%. В основному соки потрапляють в Україну з Росії й Молдавії, менш помітні поставки продукції східноєвропейських виробників (іноді завезеної напівлегально) і елітних брендів із країн далекого зарубіжжя .

Ареал експорту соків українського розливу досить широкий: країни СНД, Балтії, Ізраїль і навіть досить далеке зарубіжжя. Частка експорту готових соків становить біля 15-20% внутрішнього виробництва, хоча в окремих компаній (наприклад, ТОВ “Гопак”, ТМ “Дарунки ланiв”) частка експортних операцій у загальному обороті досягає 1/3.

Однак основним товаром експорту як і раніше залишаються концентрати з місцевої сировини: яблук, вишень і т.д. Їх із задоволенням використовують промисловці ближнього й далекого зарубіжжя.

Отже попит на продукцію росте щорічно. Тим більш, що в Україні є певні перспективи зростання виробництва. Є й достатньо сировини для виробництва в великих об’ємах.

Існує кілька методів, що сприяють більшому отриманню соку з сировини. Головною метою механічного впливу на сировину (подрібнювання, розчавління, різка і таке інше) є пошкодження клітини, внаслідок чого й виникає сік. Звісно, що механічний вплив тільки тоді дає певний технологічний ефект, коли більша частина клітин пошкоджується. Але, виходячи з малого розміру клітин, механічне подрібнювання пошкоджує лише невелику їх кількість.

Обробка ферментними (ензимними) препаратами цвілевих грибів дозволяє значно збільшити вихід соку з плодів та ягід[3].

Варіант виготовлення натурального соку з використанням ферментних препаратів є вигідним з економічної точки зору. По-перше, застосування ферментних препаратів збільшує вихід соку з сировини, тим самим зменшуючи кількість зворотних відходів (вичавки). Отже, є вибір: або зменшити витрати на сировину та випускати ті ж самі об’єми, або, завдяки збільшенню об’єму виготовленої продукції, збільшити прибутки, при тому, що витрати на одиницю продукції зменшаться, виходячи з механізму дії ефекту масштабу.

Дані наведені в табл. 2 є наглядним свідченням доцільності впровадження технології виготовлення натурального соку, з використанням ферментних препаратів. Ця технологія є більш ефективною в порівнянні з традиційною технологією. По-перше, зростає процент виходу продукції з сировини. По-друге, собівартість одиниці продукції в разі виготовлення натурального соку з використанням ферментних препаратів є нижчою, за відповідну у варіанті без обробки мезги ензимами.

Таблиця 2

Порівняльна таблиця техніко-економічних показників роботи цеху за обома варіантам виробництва

Найменування показників	Одиниця виміру	Значення показника		Абсолютне відхилення
		Виробництво натурального соку	Виробництво натурально соку з використанням ферментного препарату
1. Потужність цеху, обробка сировини у сезон	т/сезон	794,9813	794,9813	-
2. Вихід готової продукції із сировини	%	70	75	5
3. Собівартість одиниці продукції	грн/банку	6,06	5,81	-0,25
4. Рентабельність продукції	%	14,30	18,99	4,69
5. Рентабельність продажу	%	12,51	15,66	3,15
6. Фондовіддача	грн.	1,527	1,628	0,101
7. Прибуток з гривні ОВФ	грн.	0,191	0,26	0,069
8. Критичний об’єм у натуральному виражені	тис фіз. банок (3 л)	129,15	125,57	-3,58
9. Прибуток з запланованого об’єму виробництва	тис грн.	161,421935	220,634935	59,213

Отже, виготовлення натурального соку з використанням ензиму, як чинника, що підвищує процент виходу соку з сировини є більш пріоритетним, ніж виготовлення натурального соку без використання ферментних препаратів.

Також мною було проведено анкетування та опитано 80 респондентів, при цьому для репрезентативності було взято однакову кількість чоловіків і жінок з різними віковими групами, щомісячним прибутком, родом занять. За допомогою отриманих результатів можливо зробити порівняльну оцінку сокової продукції на українському ринку. При цьому обґрунтувати їх відмінності та вказати позитивний та негативний бік обох ринків [3].

Використовуючи дані анкети, визначено частоту купівлі соку споживачами (рис. 2).

Рис.2 – Частота купівлі соку споживачами.

У ході проведеного дослідження частоти купівлі соку під впливом демографічного фактору було встановлено, що найбільша кількість опитаних 33 респонденти (41,25%) вживають даний напій один раз на місяць, з них жінки складають – 22 респондентів (66,7%), чоловіки – 11 (33,3%). Дещо менша кількість респондентів купує сік один раз у квартал – 21 респондент (26,25%), серед них чоловіків – 15 (71,4%), жінок – 6 (28,6%). 20 опитаних купують сік один раз на тиждень (25%), з них більше купують жінки – 12 (60%), чоловіки – 8 (40%). Кожен день здійснюють покупки лише 6 респондентів, це свідчить про те, що сокова продукція для українців не є товаром першої необхідності.

Також за допомогою анкети були визначені споживчі переваги щодо видів соку, представлених в торгівельній мережі України. Результати наведено на рис. 3.

Рис. 3 – Споживчі переваги щодо видів соку, представлених на споживчому ринку України

Проведений аналіз попиту на різні види соку в залежності від віку споживачів показав, що найбільшу перевагу по Україні респондентів 23,75% віддають апельсиновому смаку [4]. Найбільше апельсинового соку п'ють у віці 31-45 років. Друге місце серед сокових лідерів займає традиційний в Україні сік томатний – 15,4% респондентів. Томатний сік найбільше п’ють у віці 46-60 років, слід зауважити, що молодь цьому виду соку не віддає переваг. Далі в трійку найулюбленіших входить продукт близький українським споживачам – яблучний сік полюбляє 12,5 %. Цей сік п'ють люди переважно середнього та похилого віку – 46-60 років і старше. Також до трійки кращих увійшов і ананасовий сік з показником 12,5% респондентів різних вікових категорій. Далі за значимістю розмістились сокові суміші «мікс», їх споживають 9,2 % респондентів. П'ятірку лідерів замикає персиковий сік, на його долю припадає 6,25 %. Треба відмітити, що люди у віці до 20 років віддають свої переваги ексклюзивним, нетрадиційним для України сокам.

У цілому ці дослідження показують, що споживачі соків не схиляються до якогось конкретного виду, а купують різні види соків, які представлені на регіональному ринку.

За даними таблиці розрахований середній бал для кожної торгової марки, результати наведені на рис. 4. Отримані дані показали, що найкраще зарекомендувала себе на українському соковому ринку торгова марка «Сандора» з показником 4,23 бали. Позицію лідера ця торгова марка має і на світовому ринку. Дещо нижчий показник в Одеського консервного заводу дитячого харчування «Вісма» з торговою маркою «Jaffa»: цей бренд займає друге місце серед дослідних марок з показником 4,1 бала. Замикає трійку лідерів російська компанія «Вімм-Білль-Данн» з торговою маркою «J-7» з показником 3,9 бали. Далі за рейтингом кращих розмістились Вінницька компанія з торговою маркою «Вінні» – 3,76 бали, ВАТ «Галичина» з торговою маркою «Галичина» – 3,75 бали.

Рис. 4 – Середній бал для кожної торгової марки, представлених на споживчому ринку.

Але варто сказати, що ринок не стоїть на місці, а весь час динамічно змінюється, і рейтинг перерахованих торгових марок може кардинально змінитись. На сьогодні самою стабільною залишається лише позиція лідера – компанії «Сандора» – завдяки великому відриву від інших претендентів.

Висновок

Попит на натуральний сік в Україні росте щорічно і є певні перспективи зростання виробництва. При використанні технології з використанням ензимів зростає процент виходу продукції з сировини та знижається собівартість одиниці продукції. Виготовлення натурального соку з використанням ензимів сприяє росту конкурентоспроможності підприємства.

Таким чином, аналіз внутрішніх українських ринків товарів та послуг показує, що багато з них вже функціонують на дійсно ринкових принципах. Це означає, по-перше, що на них склався та відтворюється режим вільної конкуренції, по-друге, ціни змінюються під впливом попиту та пропозиції, по-третє, рух матеріальних, грошових та людських ресурсів відбувається достатньо вільно та орієнтується на коливання попиту.