· інші витрати підприємства, пов’язані з залученням позикового капіталу.
Інші витрати – витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарі, робіт, послуг).
Класифікація витрат – це розподіл їх на групи за певними ознаками. Засіб для вирішення завдань управління: приймаючи рішення, керівник повинен чітко уявляти усі його наслідки.
Релевантні (вагомі, значущі) витрати – це такі майбутні витрати, які змінюються внаслідок прийнятого рішення.
При визначенні релевантних витрат потрібно враховувати безповоротні та тимчасові витрати.
Безповоротні витрати – затрати минулих періодів, які не є суттєвими для прийняття управлінського рішення.
Тимчасові витрати – альтернативні витрати, втрачені вигоди релевантні для прийнятого рішення.
Мета класифікації витрат – виділити з загальної маси релевантну частину, на яку можна вплинути у певний момент.
Таблиця 2
| Група | Визначення | Приклад |
| За динамікою відносного обсягу ринку | ||
| Постійні | Витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягу випуску | Загальногосподарські витрати |
| Змінні | Витрати, які змінюються прямо пропорційно зміні обсягу випуску | Витрати на основні матеріали |
| Змішані | Витрати, які змінюються при зміні обсягу виробництва, але, на відміну від змінних витрат, не в прямій пропорції | Витрати на електроенергію |
| За можливістю віднесення на певний об’єкт калькуляції | ||
| Прямі | Витрати, причетність яких до конкретного об’єкту калькуляції (виду продукції, підрозділу) прослідковується безпосередньо (прямі витрати не співпадають з перемінними: наприклад, витрати на утримання і експлуатацію обладнання цеху є прямими, але постійними) | Витрати на основні матеріали, заробітну плату робочим і цеховому персоналу, утримання виробничого обладнання |
| Непрямі | Витрати, які неможливо безпосередньо ототожнювати з тим чи іншим об’єктом калькуляції | Витрати на утримання заводоуправління |
| За ступенем регулювання | ||
| Повністю регульовані | Витрати, які відображають чіткий (функціональний) взаємозв’язок між «входом» та «виходом» у процесі виробництва | Основні матеріали |
| Частково регульовані (похідні) | Витрати, які виникають в результаті рішень, що приймає керівник періодично | Витрати на маркетинг та рекламу |
| Слабо регульовані (задані) | Витрати, на величину яких неможливо впливати в короткостроковому періоді | Витрати на будівництво виробничого корпусу |
Таким чином, необхідно розглядати витрати одночасно в декількох аспектах:
· за стадіями технологічного процесу;
· за стадіями витрат;
· за видами продукції;
· за центрами відповідальності;
· за динамікою витрат, щодо обсягу випуску;
· за ступенем урегульованості витрат.
Кошторис виробництва
Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами
Матеріальні витрати як елемент кошторису складаються з витрат на:
• сировину й основні матеріали, які є матеріальною субстанцією продукції;
• вироби, що їх треба купити для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);
• покупні напівфабрикати (штамповки, відливки, поковки та ін.);
• виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, необхідні для виготовлення продукції;
• допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі (кріпильні деталі, фарби, інструмент і т.п.) або потрібні для його обслуговування (ремонту, експлуатації устаткування та ін.), на господарські та управлінські потреби (утримування будівель, канцелярські товари тощо);
• паливо та енергію зі сторони (електроенергію, пар, газ тощо). Витрати на власне виробництво енергії включаються в кошторис за окремими елементами;
• пошук і використання природної сировини (відрахування на геологорозвідувальні роботи, рекультивацію землі, плата за деревину та ін.).
Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Із вартості матеріалів віднімають вартість відходів за ціною використання чи продажу.
Заробітна плата включає всі форми оплати праці штатного й позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайнятий виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються із прибутку або з інших джерел спеціального призначення.
Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд та на інші подібні заходи. Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.
Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.
До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.
Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції.
Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.
Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).
Практичне завдання
Задача №80
Розподілити витрати між двома видами продукції
| Вироби | Випуск, шт | Норма витрат |
| А | 362 | 1,4 |
| Б | 462 | 1,0 |
| В | 563 | 0,9 |
Фактична витрата 1500 кг.
Розв’язання:
1. Визначаємо норму витрат на всі вироби:
НВ = Ва*НВир.а + Вб*НВир.б + Вв*НВир.в, де
Ва, Вб, Вв – випуск даних виробів,
НВир.а, НВир.б, НВир.в – норми виробітку даних виробів.
НВ = 362*1,4 + 462*1,0 + 563*0,9 = 506,8 + 462 + 506,7 = 1475,5 кг.
2. Визначаємо структуру витрат у %
СВ = (Ва*НВир.)/НВ,
Для виробу А
СВа = 506,8/1475,5 = 0,34 = 34%
Для виробу Б
СВб = 462/1475,5 = 0,32 = 32 5
Для виробу В
СВв = 506,7/1475,5 = 0,34 = 34%.
3. Розподіляємо фактичні витрати між трьома видами продукції
ФВа = ФВ*СВа, де
ФВ – фактична витрата всіх видів продукції.
Для виробу АФВа = 1500*0,34 = 510 кг.
Для виробу БФВб = 1500*0,34 = 510 кг.
Для виробу В ФВв = 1500 – 510 – 510 = 480 кг.
Відповідь: на виріб А – 510 кг, на виріб Б – 510 кг, на виріб В – 480 кг.
Задача №93
На поточний рік витрати на випущену і реалізовану продукцію заплановані у сумі 18 тис. грн. і виручка від реалізації — 25 тис. грн. У попередньому році обсяг товарної продукції становив 23 тис. грн., а виручка від її реалізації — 28 тис. грн. Ціни на товарну продукцію не змінюються. Розрахувати, на скільки відсотків зменшилась чи збільшилась собівартість і як вона вплинула на поточний прибуток.
Розв’язання:
1. Визначаємо зміну собівартості
ЗС = Споп.р./Сп.р., де
Сп.р. – собівартість продукції поточного року,
Споп.р. – собівартість продукції попереднього року.
ЗС = 23/18 = 1,28 = 128 %.
Собівартість продукції зменшилась на 28%.
2. Визначаємо зміну поточного прибутку
ЗПп = (Вп.р. – Сп.р.)/(Впоп.р. – Споп.р.), де
Вп.р. – виручка від реалізації продукції поточного року,
Впоп.р. – виручка від реалізації продукції попереднього року.
ЗПп = (25 – 18)/(28 – 23) = 7/5 = 1,4 = 140 %.
Поточний прибуток збільшився на 140%.
Список використаної літератури:
1. Шепітко Г. Ф. Контролінг: посібник (для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання). – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – С 136
2. Дайле А. Практика контроллинга. - М.: Финансьі и статистика, 2001
3. Сухарева Л.А.,. Петренко С.Н. Контроллинг - основа управлення бизнесом. - К. 2002. - 208с