Смекни!
smekni.com

Договір купівлі-продажу 2 (стр. 4 из 13)

У статті 230 ЦК України прямо не визначаються правові на­слідки для продавця, з вини якого сталося погіршення майна, прийнятого ним на зберігання до передачі його покупцеві. У частині другій цієї статті лише зазначається, що покупець зобо­в'язаний відшкодувати продавцеві понесені у зв'язку із зберіган­ням майна витрати. Тому питання про можливу відповідальність продавця за погіршення проданого майна повинно вирішувати­ся на підставі загальних норм про відповідальність за неналежне виконання (невиконання) норм, що регулюють відносини схо­ву. Це випливає, зокрема, із змісту статті 424 ЦК України, відпо­відно до якої правила про договір схову, визначені у статті 413, частині першій статті 415, статтях 416, 418—422 цього Кодексу, застосовуються також до випадків, коли схов здійснюється на підставі інших договорів або в силу вказівок закону, якщо інше не встановлено законом або спеціальними правилами про ці договори. Обов'язок схову виникає в силу укладеного з відповід­ною умовою договору купівлі-продажу. Отже, продавець-охоронець має нести відповідальність за втрату, нестачу, пошкоджен­ня майна в обсязі, передбаченому статтею 419 ЦК України. Од­нак у законодавстві нічого не сказано про допустимість розі­рвання договору купівлі-продажу з ініціативи покупця у разі не­стачі чи пошкодження придбаного майна. На мій погляд, якщо нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охо­ронця, застосування зазначених наслідків не суперечить загаль­ним принципам цивільного права.

Продавець повинен забезпечити виникнення права власності (права повного господарського відання, права оперативного уп­равління) у покупця, інакше за законом для нього настають певні негативні наслідки. Проблеми з цього приводу, як правило, ви­никають тоді, коли продавець не є власником майна і не має спеціальних повноважень на здійснення дій по його відчужен­ню, а лише є законним або незаконним володільцем. Зрозуміло що за таких умов правомірність придбання покупцем такого майна може бути поставлена під сумнів власником або іншою уповноваженою особою. Тому, якщо третя особа на підставі, що виникла до продажу речі пред'явить до покупця позов про її відібрання, покупець зобов'язаний притягнути продавця до участі у справі, а продавець зобов'язаний вступити у цю справу на сто­роні покупця (частина перша ст.238 ЦК України). Така участь продавця в справі необхідна для сприяння захисту покупця від можливого відсудження у нього купленої речі, обгрунтування безпідставності пред'явленого третіми особами позову.

Може статися так, що покупець не притягне продавця до участі у справі з власних міркувань або через незнання його місцезна­ходження, або продавець відмовиться взяти в ній участь. Не притягнення покупцем продавця до участі в справі, зазначено в частині другій статті 238 ЦК України, звільняє продавця від відпо­відальності перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взяв­ши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покуп­ця. Річ може бути витребувана, зокрема у покупця, на підставі правил статті 145 ЦК України і Закону «Про власність». Отже, в разі недоведення цього факту з продавця не знімається відпові­дальність за відсудження у покупця придбаної речі. Відмова про­давця взяти участь у такій справі позбавляє його права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві понесені ним збитки з урахуванням вартості відсудженого майна, якщо за рішенням суду, арбітражного або третейського суду продана річ була вилучена у покупця. Угода сторін про звільнення або обме­ження відповідальності продавця є недійсною, якщо продавець, знаючи про існування прав третьої особи на продавану річ, нав­мисно приховав це від покупця (ст.239 ЦК України),

Не виключені випадки, коли покупець, дізнавшись про відсутність у продавця в момент укладення угоди належних пов­новажень на продаж майна, добровільно поверне його законно­му володільцю. І хоч законом така ситуація не передбачена, по­купець не може бути позбавлений права звернутися з позовом до такого продавця про відшкодування заподіяних даною уго­дою збитків.

На продавця покладається відповідальність за продаж майна неналежної якості. Основоположні принципи такої відповідаль­ності та інших правових наслідків продажу майна неналежної якості сформульовані в статті 234 ЦК України. Покупцеві на­дається право у разі придбання речі неналежної якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, за своїм вибором ви­магати:

— заміни речі, визначеної в договорі родовими ознаками, річчю належної якості;

— відповідного зменшення купівельної ціни;

— безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи відшко­дування витрат покупця на їх виправлення;

— розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків;

— заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни.

Викладені правила є загальними і застосовуються до усіх різновидів договору купівлі-продажу. Аналізуючи ці правила, можна дійти висновку, що покупцеві належить право вибору будь-якої з наведених вимог на свій розсуд і незалежно від вини продавця у виникненні недоліків. Головне, щоб їх існування не було ре­зультатом неправильної експлуатації покупцем придбаного майна. щоб вони об'єктивно існували в момент укладення договору або виявили свою негативну дію протягом певного строку його нор­мального використання.

Певні труднощі можуть виникнути при застосуванні за ба­жанням покупця правила про безоплатне усунення недоліків речі продавцем чи відшкодування витрат покупця на їх ви­правлення. Покупець може пред'явити додаткові вимоги про відшкодування збитків, викликаних, наприклад, простоєм речі (неможливістю її використання). Позитивну відповідь на це питання дала Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України, яка в своїй ухвалі по справі за позовом колгос­пу ім.Мічуріна Хустського району Закарпатської області до Виноградівського районного підприємства матеріально-техніч­ного постачання про відшкодування витрат на усунення не­доліків проданої речі і збитків, заподіяних простоєм тракторів, зазначила, що останні мають відшкодовуватися на підставі за­гальних норм ЦК України, що регулюють правовідносини за договором купівлі-продажу, і, зокрема, статей 233, 234 цього Кодексу. “Покупцеві, який придбав товар з недоліками, не обов'язково відразу звертатися за захистом порушених прав до судових органів[1]. Відповідно до статті 235 ЦК України покупець вправі заявити продавцеві претензію з приводу не застережених ним недоліків проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців з дня передачі речі, а з приводу недоліків нерухомого майна — не пізніше трьох років з дня передачі їх покупцеві, а якщо день передачі нерухо­мого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у покупця до укладення договору купівлі-продажу — з дня його укладення (в редакції Закону від 15 липня 1994 р.).

У законодавстві не визначений для таких випадків певний по­рядок подання та розгляду претензій. Положення вищезгаданої статті 235 щодо необов'язковості подання претензії з приводу недоліків придбаної речі не є загальним, оскільки має винятки. Так, Арбітражним процесуальним кодексом України (ст.5—11) визначено спеціальний порядок доарбітражного врегулювання господарських спорів між підприємствами, установами, органі­заціями, іншими юридичними особами, за яким обов'язковим є подання претензії, за окремими винятками.

Позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред'явле­ний не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або день її заявлення встановити немож­ливо, — не пізніше шести місяців з дня закінчення строку, вста­новленого для заявлення претензії (ст.237 ЦК України).

Законом України від 15 липня 1994 р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» Цивільний кодекс доповнено статтею 234' такого змісту: «Покупець протя­гом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, має право обміняти не­продовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він придбаний, якщо товар не підійшов за формою, га­баритами, фасоном, кольором, розміром або якщо з інших при­чин він не може бути використаний за призначенням».

Порядок здійснення такого обміну визначається Законом Ук­раїни «Про захист прав споживачів».

Певні правові наслідки можуть також наставати у разі неналеж­ного виконання (невиконання) умов договору покупцем. Так, якщо покупець відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі по­купцем і оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з свого боку, відмовитися від догово­ру і вимагати відшкодування збитків (ст.232 ЦК України).


2. Особливості деяких видів договорів купівлі – продажу

2.1. Купівля - продаж жилих будинків.

Чинне законодавство дозволяє провести класифікацію договорів купівлі-продажу житла. Цю класифікацію можна провести по різних підставах, що дозволить визначити особливості окремих видів договорів купівлі-продажу житлових приміщень:

1. по предмету