Моделі і механізми впровадження маркетингу в діяльність органів місцевого самоврядування (стр. 21 из 34)

3.1.1 Механізм управління розвитком інфраструктури території муніципального утворення

Зрозуміло, що «високий соціально-економічний рівень життя жителів міста забезпечується лише за умови добре розвинутої міської інфраструктури, при якій досягається високий рівень зайнятості і соціального захисту мешканців міст, турботи міської ради про екологічний стан міського середовища та ін.».. [В Бабаєв.]

Тому інфраструктурна складова є важливим каталізатором розширення ділової активності, залучення інвестицій та бізнесу на дану територію. Під інфраструктурою в даний час розуміють «сукупність матеріально-технічних систем (об’єктів), що забезпечують виконання основних функцій в різних сферах та галузях діяльності» [В Пілюшенко стр. 314.].

Змістовний аспект інфраструктури дозволяє виділити дві її особливості. По-перше, наявність елементів інфраструктури які виконують функції відразу в декількох галузях (транспорт, зв'язок, інформаційні технології тощо) надає їй міжгалузевого - інтеграційного характеру. По-друге, деякі елементи інфраструктури (надання суспільних благ) носять не ринковий характер і тому потребують не ринкових механізмів розвитку, звідси і виникає необхідність владного втручання в розвиток інфраструктури.

Оскільки елементи інфраструктури забезпечують виконання основних функцій у всіх сферах діяльності людей, прийнято виділяти економічну (виробничу), соціальну та ринкову (інфраструктура товарного ринку) інфраструктури. [В Пілюшенко стр. 315, А Ткач, В Грицишин.]. При цьому призначення та функції інфраструктури при такій класифікації не змінюються, змінюється лише набір елементів.

За результатами дослідження публікацій [А Ткач, В Грицишин, Н Гринчук В Пілюшенко стр 315-335] визначимо основні елементи зазначених сфер інфраструктури та проранжуємо їх відповідно до можливостей владного регулювання цих елементів органами місцевого самоврядування. (табл. 3.1.)

Таблиця 3.1

Класифікація інфраструктурних елементів муніципального утворення за ступенем владно-регуляторного впливу

	Інфраструктура
	Економічна	Соціальна	Ринкова
Монопольна діяльність влади	Виробництво та розподіл вторинної енергії: електричної і теплової (атомні, гідравлічні, теплові й інші електростанції, лінії електропередач теплопроводи і т. п.);	Державне управління Оборона держави Охорона громадського порядку	Емісійна система Податкова система Митна система;
Регуляторна діяльність влади	Охорона навколишнього середовища Санітарно-епідеміологічний контроль Водопостачання і каналізація	Благоустрою та утримання території Утримання комунальних об’єктів	Система регулювання зайнятості населення; Спеціальні зони вільного підприємництва
Партнерські відносини	Міське комунальне господарство (збір і переробка відходів, екологічна реабілітація територій і т. п.).	Житлово-комунальне господарство Побутове обслуговування населення Охорона здоров'я та соціальне забезпечення Туризму і спорту Шкільна та дошкільна освіта Культура та відпочинок Зв'язок з обслуговування населення	Професійні спілки працюючих за наймом; Державно-громадські фонди, призначені для стимулювання ділової активності; Страхові (державні і недержавні) компанії; Торговельні палати, інші громадські і добровільні державно-громадські об'єднання ділових кіл
Ринкове регулювання	Транспорт; Зв'язок (інформаційні комунікації); Оптова торгівля Посередницька діяльність;	Роздрібна торгівля і громадське харчування Система вищої і середньої освіти;	Фінансово-кредитна система; Аукціони, ярмарки й інші форми організованого позабіржового посередництва: Інформаційні технології та засоби ділової комунікації; Засоби масової інформації; Комерційно-виставкові комплекси; Консалтингові компанії; Аудиторські компанії;

Вищезазначене упорядкування проведено з метою визначення сфери впливу органів місцевого самоврядування в загальній інфраструктурі муніципального утворення та виявлення шляхів удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування щодо її розвитку.

Проблеми в розвитку інфраструктури властиві всім перерахованим рівням, малим і великим містам, регіонам та державі в цілому. Основними з них є:

- проблеми пов’язані з власністю об’єктів інфраструктури (загальнодержавна, муніципальна, приватна)

- відсутність єдиного замовника розвитку інфраструктури;

- незбалансований рівень розвитку окремих елементів інфраструктури;

- обмежені фінансові можливості органів місцевого самоврядування щодо її розвитку

Найбільше проблем виникає у тих сфер інфраструктури власником яких є громада. Проте, проблеми інфраструктури не обмежуються виключно питаннями власності, а включають і проблему обмежень регуляторної політики держави. Держава не повинна монопольно управляти підприємствами інфраструктури, але мати важелі впливу на їх діяльність в інтересах суспільства [А Ткач]

У багатьох розвинених країнах вже усталена точка зору, що для досягнення найефективнішого міського управління, міська влада має сконцентрувати свою увагу на вирішенні ключових питань міського розвитку. Тобто інші види діяльності, здійснення окремих функцій та владних повноважень мають бути передані у виконання будь-яким міським структурам, в тому числі приватному сектору. [О Соколов.]

В Україні, вже розпочато процес передачі певних функцій по обслуговуванню інфраструктури приватним особам, які здійснюють їх на партнерських засадах з органами місцевого самоврядування. До сектора міського ринку громадських послуг, де вже існує інститут партнерства можна віднести послуги міського пасажирського транспорту, офісно-готельну інфраструктуру та надання офісних і готельних послуг, послуги торгівлі та громадського харчування. [О Соколов.] Проте, виникає необхідність впровадити даний інститут і в сферу житлово-комунального господарства, в якій нагромаджено безліч проблем як фінансово-економічного й управлінського, так і виробничо-організаційного характеру.

При цьому міська влада повинна залишити за собою функцію регуляторного впливу який полягає у видачі підтверджень, ліцензій, дозволів або санкцій у сфері здійснення проектів у галузі інфраструктури, регулювання земельних відносин на території муніципального утворення та контролю за якістю процесу надання громадських послуг з точки зору соціальних гарантій, захисту прав споживачів, дотримання основних нормативних та технічних вимог тощо. [О Соколов.]

Маркетинговий підхід щодо управління розвитком інфраструктури полягає в пошуку можливостей розвитку інфраструктури шляхом підтримки партнерських відносин між владою та приватним сектором, організацією нових форм партнерства та залучення інвестицій у розвиток інфраструктури.

Узагальнений алгоритм маркетингової діяльності органів місцевого самоврядування щодо розвитку інфраструктури муніципального утворення наведений на рис.

Рис.3.2 Функціональна модель маркетингово-орієнтованого партнерства щодо розвитку інфраструктури

Особливої уваги органів місцевого самоврядування потребують елементи інфраструктури, які носять не ринковий характер, а надають суспільні блага. До даної сфери можна віднести повноваження органів місцевого самоврядування з надання певних громадських послуг, на які не розповсюджується інститут партнерства, а саме:

- благоустрою та утримання території, охорони довкілля;

- утримання водогону і водопостачання, каналізації, відведення і очищення комунальних стічних вод, утримання санітарних установ, вивезення та переробки комунальних відходів, забезпечення електро-, теплоенергією, а також газом;

- транспорту, дорожнього господарство місцевого значення (експлуатація, утримання, будівництво доріг, мостів на території населеного пункту);

- утримання комунальних об'єктів, майна та адміністративних об'єктів.

3.1.2 Механізм управління розвитком трудового потенціалу муніципального утворення

У багатьох містах України, незважаючи на позитивні зрушення у суспільній життєдіяльності, відбулися процеси катастрофічного руйнування трудового потенціалу, які виявляються в негативних змінах у демографічних процесах, деформації соціального середовища, накопичуванні економічних проблем. [Л Шаульська.] В той самий час, коли трудовий потенціал є найціннішим ресурсом території який визначає її продуктивну потужність і забезпечує поступальний розвиток економіки, конкурентоспроможність території серед інших регіонів України.

У наш час висококваліфіковані, мотивовані, професійно мобільні працівники стають основним фактором як виробництва, так і визначальним фактором соціально-економічного прогресу на всіх рівнях. [С Хамініч.]

Формування ефективної системи управління відтворенням та використанням трудового потенціалу території МУТ, забезпечення ефективної зайнятості економічно активного населення потребує системного підходу, який базується на основі маркетингу.

Маркетинговий підхід в управлінні розвитком трудового потенціалу муніципального утворення спрямований на регулювання усіх відносин пов’язаних з використанням трудового потенціалу, виявлення і задоволення, як потреб територіальної громади в робочих місцях та забезпечення зайнятості так і потреб роботодавців в кваліфікованій робочій силі. В загальному вигляді муніципальний маркетинг в даній сфері виявляє та задовольняє потреби території в трудових ресурсах.