Саме динаміка економічної ситуації на території, яка залежить від багатьох факторів у тому числі і від якості та результативності управління, пояснює постійну зміну місця даної території в деякій сукупності територій, що обумовлює конкуренцію між ними. Стосовно сучасних реалій територіальна конкуренція виступає, в одному випадку, як «прагнення створити на своїй території максимально сприятливі умови для залучення капіталу й фінансових ресурсів», а в другому – «є сучасною формою просторової взаємодії територій, кожна з яких може виступати як підприємець». [ цит за Агафоненко О.Ю.]
Отже, територія простого місця здійснення економічних акцій перетворюється на продавця своїх ресурсів як своєрідного товару, тобто стає рівноправним учасником ринку. [Старостіна А.О.. Мартов.] Причому товаром є не стільки різноманітні матеріальні ресурси та послуги вироблені на території, скільки якість міською середовища та його компоненти, такі як земля, штучно створена інфраструктура, кількість і якість послуг і навіть ті чи інші інститути, що обслуговують дану територію (місцеве самоврядування з його податковою системою тощо). [Л. Хижняк.] Означені компоненти якості (економічних і соціальних перевагах для розвитку виробництва, зниження виробничих витрат, ефективної спеціалізації і кооперації, одержання економії від масштабу діяльності, різноманіття доступних виробничих та ділових послуг) дають можливість користувачам міського середовища одержувати додаткові переваги, не пов'язані з їх власними трудовими зусиллями [Л. Хижняк.]
Більш того, у конкурентному середовищі економічно сильні території як правило стають ще сильнішими. В Україні очевидним прикладом цього є Київ. За багатьма показниками Київ є найпривабливішим містом для бізнесу, особливо закордонних компаній. Незважаючи на прописку, наявність добре оплачуваних робочих місць приваблює сюди найбільш кваліфікованих працівників з усіх кінців України. Наявність кваліфікованих працівників приваблює компанії, які пропонують найкращі робочі місця. Пожвавлення економічної активності у Києві дає ресурси, необхідні для покращення інфраструктури і поліпшення соціального і культурного середовища, що, в свою чергу, створює більш привабливі умови для подальшого зростання. Крім того, є так званий ефект "кластеринґу" (групування), коли зростання одного виду бізнесу приваблює пов'язані з ним види діяльності. Цей самовідтримувальний цикл спостерігається повсюди у світі в пояснює масштабне зростання великих метрополій і дуже нерівномірний економічний розвиток всередині країн. [Пол Гувер.]
Таким чином, міський благоустрій сприяє економічному процвітанню міста, а низька якість виробничого і соціального середовища знижують конкурентоспроможність міста в залученні нових підприємств і погіршують стан діючих. [Л. Хижняк.]
Здатність створювати кращі умови для розвитку міста, тобто бути конкурентоспроможним, заснована на можливості суб’єктів території – місцевих органів влади, недержавних організацій і підприємств – спільно формувати й реалізувати відповідні стратегії розвитку, залучати до цього процесу кращі інтелектуальні, технічні й інші ресурси й раціонально їх використовувати. [Агафоненко О.Ю.] Зміст цієї діяльності полягає у розкритті можливостей території, які залежать передусім від економіко-географічного положення території, раціонального використання ресурсних можливостей, прагненням владних структур до впровадження передових методів управління та надання якісних послуг.
У зв'язку з тим, що муніципальне утворення являє собою продукт розвитку і розміщення суспільного виробництва, найбільш ефективними засобами регулювання його розвитку є заходи економічного впливу, спрямовані на змінювання економічного розвитку території. [Л. Хижняк.] який створює ресурсну базу для вирішення проблем громади та забезпечення її потреб. Отже, важливим є те, що економічний розвиток муніципального утворення потрібно розглядати як цілком конкретний режим функціонування територіальної системи, який орієнтований на позитивну динаміку параметрів рівня і якості життя населення, забезпечення сталого, збалансованого та взаємодоповнюючого відтворення соціального, ресурсного і господарського потенціалу. Як критерій рівня місцевого економічного розвитку може бути використаний рівень його самодостатності. [Н Гринчук.]
Отже, вирішення багатьох вищеперелічених завдань економічного, соціального, демократичного характеру значною мірою визначається тим, якими будуть шляхи використання накопиченого потенціалу території муніципального утворення, найважливішою складовою якого є управлінський потенціал органів місцевого самоврядування, діяльність якого повинна бути орієнтована на громадянина – як власника ресурсів та споживача послуг органу місцевого самоврядування. Як зазначає А.Чемерис «управлінський фактор щораз більше стає оптимізуючим способом соціальної життєдіяльності. Управління поступово перетворюється в один з основних ресурсів розвитку суспільства та соціальних змін». [А.Чемерис.]
Отже, місцеве самоврядування є одним із визначальних інститутів українського суспільства, який вимагає радикальних перетворень та якісних змін у цій сфері. Ключовим завданням реформування місцевого самоврядування є зміцнення спроможності територіальних громад ефективно діяти задля забезпечення належного рівня і якості життя громадян [Шаров Муніц. менеджмент ст.. 9], поступального розвитку економіки, зростання соціально-економічних показників, добробуту населення тощо.
Необхідно створити таку систему місцевого самоврядування, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння громаді. Ця система місцевого самоврядування буде підконтрольна громаді, прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною.
Потрібен новий підхід до проблем управління муніципальним утворенням, коли наріжним каменем їх вирішення вважаються умови існування людини, соціальних груп і громад у цілому. Вони вважаються цільовим орієнтиром соціально-економічного розвитку території, що визначає весь комплекс перетворень, які охоплюють взаємозв’язок економічних, соціальних і екологічних аспектів. [Ігнатенко О., Орлатий М..] у зв’язку з цим з’являється необхідність відпрацювання управлінських моделей, адекватних діяльності за цих умов. [Шаров Муніц. менеджмент ст.. 9]. Йдеться про необхідність переходу до ринково-орієнтованої системи муніципального управління, в основу якої закладено орієнтацію управлінських рішень на краще задоволення потреб споживачів послуг органів муніципального управління на забезпечення самодостатності і конкурентоспроможності території на підвищенні активності місцевої громади у вирішенні проблем її розвитку.
Отже, перед системою місцевого самоврядування стоїть завдання: створити таку систему муніципального управління, яка б одночасно формувала стійкі наукові методи управління щодо задоволення потреб територіальної громади, підвищувала ефективність використання ресурсів місцевого самоврядування і забезпечували розвиток та самодостатність територіальних одиниць.
За останні роки набув значних темпів розвиток теоретичних основ створення та відпрацювання концептуальних положень публічного управління, що відображають досягнення національної управлінської думки, вивчення найкращого закордонного досвіду, форм та методів управління суспільством взагалі та в окремих галузях та сферах життєдіяльності населення, висвітленню цих питань присвячені фундаментальні праці Г.Атаманчука [ ], В. Аверянова [ ], В.Бакуменка [ ], Н. Нижник [ ], Г. Одинцової [ ], О Лазор [ ], Ю.Шарова [ ]. Проте, досить мало робіт українських авторів, де розглядаються питання адаптації напрацювань світової управлінської думки до умов сьогодення, адаптації перевірених часом та результативних управлінських технологій суб’єктів господарювання до потреб публічного управління, розробки методичних рекомендацій та прикладних моделей щодо практичного вирішення проблем публічного управління.
Тому є актуальним пошук таких підходів діяльності органів місцевого самоврядування які б поєднували в собі підходи муніципального менеджменту щодо якості та результативності управлінської діяльності та підходи щодо управління ринковими механізмами господарювання для вирішення завдань економічного і соціального розвитку якісної трансформації економіки муніципального утворення. У зв'язку з цим основне цільове завдання муніципального управління полягає у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку, підвищенні життєвого рівня населення за рахунок вибору управлінських рішень, економічних методів управління, соціальних програм, що підтримують позитивну динаміку відтворювальних процесів у міській системі за умови збалансованого використання основних ресурсів системи[ В Бабаєв]
У практиці діяльності високо розвинутих європейських країн широко застосовується системний і ситуаційний підходи, стратегічне планування та управління; все більшого розповсюдження набуває маркетингова концепція управління, згідно з якою визначальними в організації діяльності державно-управлінських установ і побудові їхніх структурно-функціональних основ стають інтереси і потреби споживачів їх послуг - окремих громадян, підприємств, політичних та громадських організацій. [В В Корженко ст. 13]